Судове рішення #8251832

У Х В А Л А

іменем України

18 березня 2010 року                                                                                                          м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого – судді: Хилевича С.В.

суддів: Гордійчук С.О.. Шеремет А.М.

при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.

за участю представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, представника Київського університету права Національної академії наук України – Баришевської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Київського університету права Національної академії наук України на рішення Рівненського міського суду від 18 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського університету права Національної академії наук України про визнання незаконним і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду зазначений позов задоволено частково: визнано незаконним і скасовано наказ Київського університету права Національної академії наук України (далі – Університет) від 25 червня 2009 року №143к, яким накладено дисциплінарне стягнення і звільнено ОСОБА_2 з посади директора Рівненського інституту Київського університету права Національної академії наук України; поновлено позивача на посаді директора Рівненського інституту Київського університету права Національної академії наук України; стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_2 35 871 гривню 50 копійок в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 2 500 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Цим рішенням вирішено питання про судові витрати і стягнуто із Університету в дохід держави 37 гривень судового збору і 8 гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр».

Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, Університет подав апеляційну скаргу, де покликався на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права..

На її обґрунтування зазначав, що твердження місцевого суду щодо неодноразового характеру правопорушення, вчинено позивачем, і порушень відповідачем вимог ст. 149 КЗпП України та п. 6. 53 Правил внутрішнього розпорядку Університету суперечить обставинам справи. Вважав, що грубе порушення ОСОБА_2 трудових обов’язків, що полягало у списанні незаконно використаного бензину за період його перебування на

Справа №22-423-10                                                                                                              Головуючий у суді 1 інстанції: Цвіркун О.С.

Категорія: 51. 52                                                                                                                   Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.

лікарняному в лютому 2009 року, коли він користувався службовим автомобілем у власних інтересах, який заправлявся бензином, оплаченим коштами Рівненського інституту, а тому списувався на підставі подорожніх листів, підписаних ним як відповідальною особою, в користування якої надавався транспортний засіб, носить разовий зміст, оскільки є безперервним правопорушенням.

Стосовно невиконання положень трудового законодавства про відібрання письмового пояснення від позивача посилався на ряд фактів, де вказував про те, що Університетом вживались заходи до об’єктивного вирішення списання бензину під час перебування на лікарняному, з’ясування причин і обставин вчинення проступку і дачі письмових пояснень. Однак ОСОБА_2 знехтував можливістю взяти участь у вирішенні спірних обставин і надати пояснення.

Вважав, що судом при вирішенні спору і ухваленні рішення повністю проігноровано і не враховано докази, подані відповідачем, не взяті до уваги показання свідків зі сторони Університету та не перевірені документи, що мають значення для справи.  

Просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 18 січня 2010 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В поданій на рішення місцевого суду апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи його необґрунтованим, посилався на невідповідність зроблених висновків обставинам справи. Вважав твердження суду про те, що дисциплінарний проступок полягав у використанні позивачем у період тимчасової непрацездатності службового автомобіля протягом лютого 2009 року, внаслідок чого було незаконно списано 201, 46 літрів бензину марки АІ-95, таким, що суперечить матеріалам справи. На його думку, факт використання автомобіля саме в службових цілях підтверджено зібраними і перевіреними судом доказами. Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також постановою помічника прокурора м. Рівного про відмову в порушенні кримінальної справи, виписками з банківського рахунку, листами Демидівської сільської ради, Сарненської загальноосвітньої школи ІІ ступеня – економіко-правового ліцею, довідкою Дубенської гімназії №2.

Просив змінити рішення Рівненського міського суду від 18 січня 2010 року, виключивши з мотивувальної частини висновки суду про вчинення ним дисциплінарного правопорушення.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу Університету ОСОБА_2 вважав доводи апеляційної скарги такими, що не підлягають до задоволення.

Університет у запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 покликався на безпідставність цієї скарги.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2, підтримавши свою апеляційну скаргу повністю, надала пояснення в межах її доводів. Проти задоволення апеляційної скарги Університету заперечив.

Представник Університету, підтримавши свою апеляційну скаргу і заперечивши проти апеляційної скарги ОСОБА_2, надала пояснення в межах їх доводів.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про їх відхилення.

З матеріалів справи безспірно вбачається, що наказом за підписом ректора Університету від 25 червня 2009 року №143к ОСОБА_2 звільнено з посади директора Рівненського інституту Київського університету права Національної академії наук України на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України (а.с 13). За змістом цього наказу, згідно з подорожними листами службового легкового автомобіля за 02-07 лютого 2009 року, за 09-12 лютого 2009 року, за 16-20 лютого 2009 року, за 23-27 лютого 2009 року позивачем незаконно списано 201, 46 літрів бензину марки Аі-95, що є одноразовим грубим порушенням.

Виходячи із сукупності обставин, за яких вчинено правопорушення, міський суд правильно визнав, що порушення ОСОБА_2 трудових обов’язків не є одноразовим грубим, оскільки воно не є продовжуваним, таким, що об’єднане єдиним  умислом і спрямоване в цілому на настання одного бажаного наслідку. Кожен з епізодів витрати пального є окремим, самостійним фактом і  не сполученим з наступним та попереднім спільним наміром, а тому носить характер триваючого правопорушення.

Колегія суддів апеляційного суду знаходить, що зазначені доводи Університету на увагу не заслуговують, як і не заслуговують на увагу його покликання на те, що порушення вимог ст. 149 КЗпП України та п. 6. 53 Правил внутрішнього розпорядку слугували окремою підставою для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу. Так, наведені порушення порядку відібрання письмових пояснень від порушника не є самостійним фактом для задоволення позову, а, за переконанням місцевого суду, лише в сукупності із неправильною кваліфікацією роботодавцем дій ОСОБА_2 додатково підтверджують неправомірність притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.

Позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевий суд зробив висновок про скоєння ним дисциплінарного проступку і використав обставини, наведені в Акті, складеному 05.06.2009 року комісією з комплексної перевірки наукової, науково-організаційної, освітньої, навчально-методичної та фінансово-господарської діяльності Рівненського інституту, які суперечать наданим ним доказам про відсутність правопорушення. Так, апелянт вважав, що він не вчиняв факту порушення трудової дисципліни, а використання пального було спрямоване на трудову діяльність, пов’язану з інтересами служби, зокрема із агітаційними поїздками для вступу до вузу до Демидівської сільської ради, Сарненської загальноосвітньої школи ІІ ступеня – економіко-правового ліцею «Лідер» і Дубенської гімназії №2.

Наведені доводи на увагу не заслуговують і є необґрунтованими.

Так, згідно із ч. 3 ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення має бути зокрема зазначено встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Пункт 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказує, що в мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Тому за таких обставин використання місцевим судом в мотивувальній частині свого рішення фактичних даних  ніким не оспореного Акту, складеного комісією з комплексної перевірки наукової, науково-організаційної, освітньої, навчально-методичної та фінансово-господарської діяльності Рівненського інституту, не є його висновками, а є встановленими обставинами, якими обґрунтовуються вимоги позивача і заперечуються Університетом.

Крім того, в апеляційній скарзі надав доводи про оспорювання Акту, однак такі вимоги ним в суді першої інстанції не заявлялись, а тому відповідно до правил ст. 11 ЦПК України вони не можуть бути предметом апеляційного перегляду.

 Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

                                                   

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і Київського університету права Національної академії наук України – відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 18 січня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                       Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація