У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді - Григоренка М.П.,
суддів Ковалевича С.П., Оніпко О.В.,
при секретареві Івановій І.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації” – Бережнюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 грудня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства „Острозьке лісове господарство” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації”, приватного нотаріуса Вержиковського Олександра Миколайовича про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого володіння,
ВСТАНОВИЛА :
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 24 грудня 2009 року позов Державного підприємства „Острозьке лісове господарство” задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва кафе-їдальні в селі Межиріч Острозького району Рівненської області по вулиці Хутірській, 1, який був укладений 27 вересня 2007 року між ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_7, та ОСОБА_3.
Зобов’язано ОСОБА_4 повернути вищевказаний об’єкт незавершеного будівництва Державному підприємству „Острозьке лісове господарство”.
В задоволенні позовних вимог до комунального підприємства „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації”, приватного нотаріуса ОСОБА_6 відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_3
Справа № 22- 211 /2009 р головуючий у 1 інстанції – Венгерчук А.О.
Категорія : 19.20 доповідач – Григоренко М.П.
та ОСОБА_4, в солідарному порядку, на користь позивача судові витрати, на загальну суму 287 грн. 14 коп..
В поданій апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначають, що вказане рішення винесене із порушенням норм матеріального і процесуального права, а також суд першої інстанції не з’ясував і не встановив всі обставини, які мають значення для справи.
Судом першої інстанції безпідставно не було прийнято до уваги, що фактично спірне незавершене будівництво було відчужено позивачем на користь ОСОБА_3 ще у 2004 році, коли останній сплатив за нього 20000 грн., але письмовий договір був укладений не відразу, а лише 27 вересня 2007 року.
На це відчуження була згода Держкомлісгоспу та Острозької райдержадміністрації.
Факт наявності між сторонами вищевказаних цивільно-правових відносин також стверджується постановою Острозького районного суду Рівненської області від 9 квітня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 квітня того ж року, в зв’язку із чим, висновки вищевказаних судових рішень були обов’язковими для суду першої інстанції при розгляді даної цивільної справи.
Оскільки власник, в особі Державного комітету лісового господарства України, дав згоду на відчуження спірного незавершеного будівництва, тому відсутні підстави для витребування цього майна у добросовісного набувача.
У зв’язку із викладеним, апелянти просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення.
В запереченнях на апеляційну скаргу Державне підприємство „Острозьке лісове господарство” вказує, що рішення суду першої інстанції законне, а тому просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Частково задовольняючи позовні вимоги Державного підприємства „Острозьке лісове господарство”, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва кафе-їдальні в селі Межиріч Острозького району Рівненської області по вулиці Хутірській, 1, який був укладений 27 вересня 2007 року між ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_3 є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відчуження спірного об’єкта незавершеного будівництва відбулось поза волею його власника, так як продавцем по договору купівлі – продажу від 27 вересня 2007 року була особа, яка не мала відповідних правових підстав для вчинення таких дій.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, а тому суд першої інстанції правильно прийняв рішення про зобов’язання ОСОБА_4 повернути спірне незавершене будівництво позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те, що фактично спірне незавершене будівництво було відчужено позивачем із згоди Держкомлісгоспу та Острозької райдержадміністрації на користь ОСОБА_3 ще у 2004 році, що стверджується також постановою Острозького районного суду Рівненської області від 9 квітня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 квітня того ж року, не заслуговують на увагу, оскільки вони є надуманими і суперечать встановленим фактичним обставинам справи, так як із квитанцій, якими на думку апелянтів підтверджується факт відчуження позивачем незавершеного будівництва на користь ОСОБА_3 у 2004 році, вбачається, що від останнього було прийнято лише виручку, на загальну суму 20000 грн., без будь-якого зазначення за що саме ця виручка була отримана.
Більше того, з доданих представником позивача документів видно, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 у 2004 році мали місце цивільно-правові відносини і з інших приводів, зокрема, закупівлі деревини.
Щодо дозволу Державного комітету лісового господарства України на продаж незавершеного будівництва їдальні від 18 червня 1998 року (а.с. 51), то наявність самого по собі цього документу, оригінал якого так і не було надано в розпорядження суду, як і відповідних підтверджуючих доказів про те, що цей дозвіл дійсно видавався, не є достатньою підставою вважати, що спірне майно вибуло із володіння його власника з його волі.
Постанова Острозького районного суду Рівненської області від 9 квітня 2009 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 30 квітня того ж року, також не є належним доказом на спростування заявлених позовних вимог, оскільки ця постанова, відповідно до вимог статті 61 ЦПК України, не має преюдиціального значення щодо встановлення обставин та фактів по даній цивільній справі.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 грудня 2009 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційної інстанції, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді :