ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/520/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 304090000 Побережна Н. П.

Доповідач в апеляційній інстанції

Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       31 жовтня 2019 року                                                                                                 м.Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

                                                    Храпка В.Д.,

                                                    Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю  секретаря                 Чуйко А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на   рішення Шполянського районного суду Черкаської  області  від  09 серпня  2019 року,  ухваленого  під  головуванням судді Побережної Н.П., по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості, -

                                                                     в с т а н о в и в :

             У червні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 18 лютого 2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

            Позивач свої умови виконав та надав кредит.

           Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав належним чином, у зв`язку  з чим станом на 26 травня 2019 року утворилась заборгованість 35 776 грн. 30 коп, з яких 11 876 грн. 26 коп. – заборгованість за кредитом; 8 869 грн. 34 коп. заборгованість за простроченим тілом кредита; 0 грн. 00 коп. – заборгованість  за нарахованими відсотками; 12 060 грн. 28 коп. – нараховано пеня за прострочене зобов`язання; 790 грн. 60 коп. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1 679 грн. 82 коп. – штраф (процентна складова).

            На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів  АТ КБ «ПриватБанк».

             На підставі наведеного АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість в загальному розмірі 35 77 грн. 30 коп. та судові витрати у розмірі 1 921 грн.

              Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2019 року позов задоволено частково.

              Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 18 лютого 2011 року в сумі 11 876 грн. 26 коп.

             В задоволенні іншої  частини позовних вимог відмовлено.

             Вирішено питання розподілу судових витрат.

             В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк»  просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважаючи рішення незаконним, винесене з порушенням норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

              Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач власноручним підписом засвідчив, що він ознайомлений із договором про надання банківських послуг, згоден з його умовами та зобов`язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами. Також судом не було враховано, що відповідач не оспорював кредитний договір; відповідачем розрахунок заборгованості не було спростовано та не заперечував відповідач проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань. 

               Також суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустив грубе порушення норм цивільного права.

              Відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на адресу апеляційного суду  не надходив.

             Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

             Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

             Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

             Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

             Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

             Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без  задоволення апеляційної скарги по наступних підставах:

             Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.

              Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

            Судом  установлено,  що відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 18 лютого 2011 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк».

                У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

                До кредитного договору банк додав анкету-заяву , Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», базова процентна ставка в місяць, яка нараховується на залишок заборгованості, становить 2.5% та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

              Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26 травня 2019 року становить  35 776 грн. 30 коп, з яких 11 876 грн. 26 коп. – заборгованість за кредитом; 8 869 грн. 34 коп. заборгованість за простроченим тілом кредита; 0 грн. 00 коп. – заборгованість  за нарахованими відсотками; 12 060 грн. 28 коп. – нараховано пеня за прострочене зобов`язання; 790 грн. 60 коп. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1 679 грн. 82 коп. – штраф (процентна складова).

              За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

                Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

               Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

                 Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

              Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

              Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

             Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).                 Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

             За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

              Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

              У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

              За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.  Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

              У підписаній сторонами анкеті-заяві позичальника від 18 лютого 2011 року не зазначена процентна ставка, строк повернення кредиту (користування ним), підстави та розмір нарахування комісії, а також відсутні умови щодо відповідальності позичальника за порушення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів) та їх розміру.

             Банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором в тому числі, крім тіла кредиту ( сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові   його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. На обгрунтування зазначених вимог посилався, що відповідальність позичальника за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачена довідкою про умови кредитування з використанням кредиток «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», в яких визначені пільговий період користування коштами, розмір процентної ставки та неустойка, а також порядок нарахування та інші умови та являється невід`ємною частиною кредитного договору.

              При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

             Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

              Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої – договором  приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом 06 червня 2019 року, тобто кредитор міг  додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

               За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу  Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком довідки про умови кредитування з користуванням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

               Разом з тим, Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.

                Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили порядок зміни процентної ставки та можливість нарахування банком комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

              Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

           Крім того, ОСОБА_1 було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», згідно якої останній своїм підписом засвідчив, що отримав кредит з видачею кредитної картки у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування ним за базовою ставкою 2,5 % в місяць, які нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, та визначенням строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, з визначенням їх розміру, включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді, в розмірі 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості.

            Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася.

           Договір приєднання, як і публічний договір, є узагальненою категорією таких цивільно-правових договорів, в яких умови договору встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах і які укладаються лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого тексту. Друга сторона при цьому не може запропонувати свої умови договору, але саме вона вирішує та виявляє волевиявлення на укладення договору на запропонованих їй умовах. Таким чином, додержується принцип свободи договору. Чинним законодавством передбачено укладення договору лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованих умов у цілому.

              Відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду», якими погоджено тарифи банку, порядок та розмір нарахування процентів.

              Із наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості вбачається, що банком заборгованість по відсоткам за користування кредитом розрахована за період з станом на 01 квітня 2015 року, де відсоткова ставка вказана 30 % в період з 28 лютого 2011 року по 01 вересня 2014 року , а в період з 01 вересня 2014 року по 01 квітня 2015 року становить відсоткова ставка 34,80%  ( а/с 5-6), а із розрахунку , наданого банком, станом на 26 травня 2019 року процентна ставка становить 3.60% в період з 01 червня 2015 року по 20 січня 2018 року, а в період з 26 січня 2018 року по 26 травня 2019 року процентна ставка зазначена 3,50%   і становить 0.00 грн. ( а/с7-9).

               Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильно висновку про відсутність належних підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

             При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

            Крім того, апеляційний суд виходить із того, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

              В іншій частині рішення суду не переглядається, оскільки рішення суду оскаржується банком лише в частині стягнення відсотків.

                Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує  суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку  можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

               За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності.  Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

              Керуючись ст.ст.  374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                                п о с т а н о в и в :

                Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2019 року залишити без задоволення, а рішення  суду без змін.

               Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

                Судді: