ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. Справа№ 911/551/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 23.10.2019.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас"

на рішення Господарського суду Київської області

від 23.07.2019 (повний текст складено 01.08.2019)

у справі №911/551/19 (суддя - Заєць Д.Г.)

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

2) Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас"

про розірвання договору та повернення лісової ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" про розірвання Договору довгострокового тимчасового користування лісами б/н від 25.12.2012 року та повернення лісової ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням, а під розташування елементів благоустрою, будівель і споруд. Вказані споруди встановлені без погодження з позивачем - ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги чинного законодавства та умови Договору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.07.2019 позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" про розірвання договору та повернення лісової ділянки задоволено повністю.

Розірвано Договір довгострокового тимчасового користування лісами б/н від 25.12.2012, укладений між Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас".

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" повернути Державному підприємству "Вищедубечанське лісове господарство" лісову ділянку площею 3,0 га, яка розташована у виділах №2, 3 кварталу 26 Дачного (Ровжівського) лісництва на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" на користь прокуратури Київської області 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19 та закрити провадження у справі повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Водночас скаржник зазначає, що при подачі прокуратурою позову не зазначено жодних причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідно процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19. Призначено справу до розгляду на 09.10.2019.

30.09.2019 від прокуратури через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначаючи, що Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Державним підприємством "Вищедубечанське лісове господарство" за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, своєчасних заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами не вжито, що було підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 розгляд справи відкладено на 23.10.2019.

23.10.2019 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 23.10.2019 представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" у повному обсязі.

В судовому засіданні 23.10.2019 представник прокуратури заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19 залишити без змін.

Позивачі в судове засідання 23.10.2019 не з`явилися. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивачів про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивачів та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 23.10.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника прокуратури, відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Києво-Святошинською місцевою прокуратурою в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42018111200000051 від 22.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, встановлено порушення вимог земельного та лісового законодавства під час укладення договору довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками і лісами на території Вишгородського району Київської області.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 07.09.2012 №367 виділено ТОВ "Заміокулькас" у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей лісову ділянку площею 3,0 га, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Вищедубечанське лісове господарство" (Дачне Ровжівське) лісництво, квартал 26 виділи 2, 3) і розташована на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження між ТОВ "Заміокулькас" та ДП "Вищедубечанське лісове господарство" 25.12.2012 укладено Договір довгострокового тимчасового користування лісами (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1, 2 Договору, сторона 1 (за договором - постійний лісокористувач, ДП "Вищедубечанське лісове господарство") виділяє, а сторона 2 (за договором - тимчасовий лісокористувач, ТОВ "Заміокулькас") приймає у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. У користування виділяється лісова ділянка загальною площею 3,0 га, яка розташована в кварталі 26 виділ 2,3 Ровжівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", на території Сувидської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області згідно з план-схемою.

Згідно п. 3 Договору, вбачається, що на момент передачі в користування на лісовій ділянці будь які об`єкти відсутні.

Пунктом 6 та 8 Договору передбачено, що передача лісової ділянки в користування здійснюється без вилучення земельної лісової ділянки у сторони 1. Передача лісової ділянки не тягне за собою виникнення у сторони 2 права власності на відповідну земельну лісову ділянку.

Відповідно до п. 9 Договору, сторона 2 приймає у користування лісову ділянку не раніше дати підписання сторонами цього Договору та його державної реєстрації у термін 10 днів та складання акта приймання-передачі лісової ділянки. Акт приймання-передачі підписується сторонами протягом 10 днів з дати укладення цього Договору.

У пункті 24. Договору сторони погодили, що Договір укладено строком на 49 років, що діє з " 25" грудня 2012 року до " 25" грудня 2061 року.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 78874,08 грн., відповідно до розрахунку нормативної грошової оцінки лісових ділянок, які виділені в довгострокове тимчасове користування ТОВ "Заміокулькас" та суми збору за використання корисних властивостей лісу, який є додатком до вказаного Договору.

Вказаний Договір зареєстровано у Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками зроблено запис №68 від 28.12.2012.

Згідно Акту прийому-передачі ділянок відповідно до Договору на право довгострокового тимчасового користування лісовими ділянками від 25.12.2012 постійний лісокористувач - ДП "Вищедубечанське лісове господарство" передав, а тимчасовий лісокористувач ТОВ "Заміокулькас" прийняв у платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку загальною площею 3,0 га, яка розташована в кварталі 26 виділ 2, 3 Ровжівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", на території Сувидської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області згідно з план-схемою.

Згідно п. 23 Договору, ТОВ "Заміокулькас" зобов`язано проводити використання лісових ділянок у порядку, визначеному цим Договором та законодавством, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель, на яких розташовані лісові ділянки, виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства України.

В своїй позовній заяві прокурор зазначає, що в порушення вказаних умов Договору, відповідачем на земельній ділянці побудовано одноповерхову будівлю невизначеного призначення з частковою надбудовою другого поверху орієнтовними розмірами 12*29 м., зовнішні стіни з цегли, влаштовано на стрічковому фундаменті з залізобетонних блоків; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 3*4 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 7*17 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 6*12 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 3*3 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 7*8 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 5*10 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 4*4 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 2*3 м.; одноповерхову будівлю невизначеного призначення орієнтовними розмірами 3*7 м., що було виявлено під час огляду за участю ДП "Вищедубечанське лісове господарство", головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу ДАБІ у Київській області в присутності директора ТОВ "Заміокулькас" та підтверджується протоколом огляду місця події від 15.01.2019.

Водночас в матеріалах справи міститься лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №10/10-19/1601/06/02 від 16.01.2019, з якого вбачається, що відповідно до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, інформація щодо отримання документів дозвільного та декларативного характеру на початок виконання будівельних робіт та готовності об`єкта до експлуатації за адресою лісової ділянки загальною площею 3,0 га, яка розташована в кварталі 26 виділ 2, 3 Ровжівського лісництва ДП "Вищедубечанське лісове господарство", на території Сувидської сільської ради в адміністративних межах Вишгородського району Київської області інформація відсутня.

Також з матеріалів справи вбачається, що приписами державного інспектора по контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісів №12 від 10.11.2017 та №16 від 04.12.2017, складених за результатами перевірок дотримання умов Договору в порядку проведення державного контролю за станом, використання,м відтворенням, охороню та захистом лісу виявлено порушення, зокрема встановлено, що ТОВ "Заміокулькас" використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням та всупереч цілям, передбаченим Договором, а також встановлено, що земельна ділянка використовується під розташування елементів благоустрою, споруд і будівель, дозвіл на розміщення яких ДП "Вищедубечанське лісове господарство" не надавало. Згідно вказаних приписів ТОВ "Заміокулькас" зобов`язано усунути вказані порушення та відновити стан земельної ділянки, наданої ТОВ "Заміокулькас" у платне довгострокове тимчасове користування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що доказів оскарження відповідачем результатів проведених спеціалістами ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області перевірок та дій цих спеціалістів матеріали справи не містять, а також те, що доказів на спростування вищевказаного та усунення встановлених вказаними приписами порушень відповідачем не надано.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Правовідносини з використання земель лісогосподарського призначення регулюються нормами земельного та цивільного законодавства, Лісовим кодексом України.

До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 55 Земельного кодексу України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом (ст. 57 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України, об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно оздоровчих цілей, проведення науково дослідних робіт.

Згідно ст. 20 Лісового кодексу України, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.

Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.

Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов`язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.

Відповідно до ст. 74 Лісового кодексу України, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. У лісах, що використовуються для відпочинку, лісокористувачі повинні здійснювати роботи щодо їх благоустрою.

Статтею 16 Конституції України встановлено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до ст.ст. 598, 653 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в разі розірвання договору; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Лісового кодексу України, підставою припинення права користування лісами, є, зокрема, використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення.

Зазначена норма також кореспондується з Правилами використання корисних властивостей лісів, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №502 від 14.08.2012 (далі - Правила).

Пунктом 5.6 та 6.4. Правил визначено, що при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території. Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).

Статтею 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до п. 29 Договору, дія Договору припиняється у випадку використання стороною 2 лісової ділянки у цілях, не передбачених Договором, використання стороною 2 відповідної лісової ділянки не за цільовим призначенням, проведення стороною 2 будь-якого будівництва, встановлення парканів чи інших споруд лінійного типу без згоди сторони 1 (ДП "Вищедубечанське лісове господарство").

Отже, враховуючи норми чинного законодавства та положень Договору, колегія суддів дійшла до переконання, що за згодою з постійним лісокористувачем можливо зводити лише тимчасові споруди.

Між тим, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 25.12.2012, здійснення відповідачем без дозволу постійного лісокористувача забудови спірної лісової ділянки та зведення на ній будівель і споруд, що є підставою для розірвання зазначеного Договору.

Судова колегія звертає увагу, що скаржником не спростовано та не надано відповідних доказів погодження з постійним лісокористувачем будівництва спірних об`єктів у відповідності до умов Договору від 25.12.2012.

Твердження скаржника, що акт огляду земельної ділянки не може свідчити про наявність ознак порушення ним умов Договору, з огляду на те, що до огляду не було залучено експерта, відхиляються колегією суддів через необґрунтованість з огляду на те, що до огляду земельної ділянки залучено інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.

Твердження скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач порушив вимоги як договору так і вимоги законодавства України, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

В порядку проведення державного контролю за станом, використанням, відтворенням, охороною та захистом лісу проведено перевірку дотримання умов Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 25.12.2012, за результатами якої встановлено порушення відповідачем лісового законодавства та видано відповідні приписи із встановленням терміну для усунення порушень. Водночас відповідача попереджено, що в разі невиконання зазначених приписів директора ТОВ "Заміокулькас" буде притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 63 КУпАП, а ДП "Вищедубечанське лісове господарство" ініціюватиме розірвання Договору довгострокового тимчасового користування лісами від 25.12.2012.

В свою чергу, матеріали справи доказів на усунення відповідачем вищезазначених приписів не містять.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність обставин щодо порушення ТОВ "Заміокулькас" умов Договору, вимог ст.ст. 20, 74 Лісового кодексу України, ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 за №502, зокрема, зведення відповідачем без дозволу постійного землекористувача ДП "Вищедубечанське лісове господарство" та без документа, що надає право на виконання будівельних робіт, споруд і будівель, які не передбачені проектом благоустрою, що призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що за приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення з позовом), на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Твердження позивача, що умовами договору не передбачено можливості розірвання договору, а передбачена можливість припинити його дію, колегією суддів відхиляється з огляду на те, що здійснення часткової забудови лісової ділянки без дозволу постійного землекористувача ДП "Вищедубичанське лісове господарство" у відповідності до норм лісового законодавства є істотним порушенням умов Договору від 25.12.2012, а отже, дана обставина є достатньою правовою підставою для розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами від 25.12.2012.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з врахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 14 Договору передбачено, що після припинення дії Договору сторона 1 повертає лісову ділянку стороні 2 протягом 10 днів.

В своїй позовній заяві прокурор зазначає, що відповідачем Договір про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками зареєстровано у встановленому законом порядку, внаслідок чого відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом розірвання вказаного Договору в судовому порядку та повернення земельної ділянки у користування ДП "Вищедубечанське лісове господарство".

Таким чином, враховуючи те, що Договором передбачено повернення лісової ділянки лише після закінчення дії Договору, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором обґрунтовано заявлено вимогу про зобов`язання відповідача повернути спірну лісову ділянку внаслідок розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Стосовно тверджень скаржника щодо правомірності представництва прокуратурою інтересів держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП "Вищедубечанське лісове господарство", судова колегія зазначає наступне.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В поданій позовній заяві прокурор зазначив, що використання спірної лісової ділянки з порушенням вимог лісового законодавства порушує права та інтереси держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство", як лісокористувача, та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, як органу управління майном вказаного підприємства використовувати спірні земельні ділянки.

Державне агентство лісових ресурсів України згідно Положення, затвердженого Указом Президента України №458/2011 від 13.04.2011, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Одними з основних завдань Держлісагентства України є: здійснення державного управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства; організація ведення лісовпорядкування та мисливського впорядкування; ведення державного лісового кадастру та обліку лісів; внесення пропозиції щодо надання в користування мисливських угідь та припинення права користування ними органам, що приймають ці рішення; вирішення спорів з питань охорони, захисту, використання й відтворення лісів, що перебувають у державній власності; забезпечення представництва інтересів Держлісагентства України у судових та інших органах.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства згідно Положення, затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №401 від 12.11.2012, підпорядковується Держлісагентству України та є його територіальним органом. Управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства; надає висновок та погоджує зміну цільового призначення земельних лісових ділянок для їх використання в цілях не пов`язаних з веденням лісового господарства; надає дозвіл на переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства; здійснює управління об`єктами державної власності в межах повноважень, визначених законодавством; координує діяльність підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства України.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції прокурор зазначив, що вказаними уповноваженими органами за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, своєчасних заходів щодо розірвання Договору довгострокового тимчасового користування лісами не вжито, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство" - як лісокористувача, та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, як органу управління державним майном, що перебуває у користуванні державного підприємства з позовом до суду в інтересах держави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції").

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Між тим ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

За таких обставин, враховуючи нездійснення позивачами упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу з моменту встановлення порушень відповідачем, судова колегія прийшла до переконання, що прокурором від імені держави в якості позивача вірно визначено Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство "Вищедубечанське лісове господарство", як державні органи, права та законні інтереси яких порушено ТОВ "Заміокулькас", а твердження скаржника про залишення позову без розгляду є помилковим та необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" на рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заміокулькас" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 23.07.2019 у справі №911/551/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №911/551/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.11.2019.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Тищенко