Справа № 2-922/10

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

Іменем     УКРАЇНИ

“15” лютого 2010 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого     – судді Погрібного С.О.

за секретаря         – Дробязко (Ацабрікової) В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 КРЕДИТ” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 грудня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_1 КРЕДИТ” та ОСОБА_2, за оцінкою предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності в 854499,0 гривень, з метою задоволення пропорційно вартості предмета оцінки частини вимог за договором про іпотечний кредит № 90ф/2007/02-742/2-1, укладеного між ними 13 грудня 2007 року, із визнанням за позивачем права власності на однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на такі обставини. Сторони 13 грудня 2007 року уклали договір про іпотечний кредит № 90ф/2007/02-742/2-1, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 1605000,0 гривень для придбання квартири зі сплатою за користування кредитом 15,5% річних. Договором №02-357/2-1 від 20 травня 2008 року про внесення змін до договору про іпотечний кредит №90ф/2007/02-742/2-1 від 13 грудня 2007 року процентна ставка за користування кредитом була встановлена у розмірі 17% річних. Також змінено пункт 6.4. договору про іпотечний кредит, а саме: у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 27% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.   Втім, у порушення кредитних зобов’язань ОСОБА_2 припинила сплату відсотків за кредитом у січні 2009 року. Погашення основної суми заборгованості за кредитом жодного разу не відбувалося, у зв’язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цим позовом. На забезпечення взятого зобов’язання 13 грудня 2007 року укладений іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки є однокімнатна квартира під №47 по вул. Композитора Ніщинського, буд. 22 у м. Одесі. За п 5.3 цього договору сторони розглядають його в якості правовстановлюючого документу, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у випадку передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмету іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов’язання за договором про іпотечний кредит у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач у судове засідання не з’явився неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в установленому законом порядку, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у зв’язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених представником позивача письмових доказів.

Відповідно до укладеного між ПАТ „ОСОБА_1 КРЕДИТ”, кредитором, та ОСОБА_2, позичальником, договором про іпотечний кредит № 90ф/2007/02-742/2-1, позивач надав відповідачу кредит в сумі 1605000,0 гривень для придбання квартири зі сплатою за користування кредитом 15,5% річних. Договором №02-357/2-1 від 20 травня 2008 року про внесення змін до договору про іпотечний кредит №90ф/2007/02-742/2-1 від 13 грудня 2007 року процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 17% річних. Також змінено пункт 6.4. договору про іпотечний кредит, а саме: у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 27% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На забезпечення взятого зобов’язання 13 грудня 2007 року укладений іпотечний договір, за умовами якого предметом іпотеки є однокімнатна квартира під №47 по вул. Композитора Ніщинського, буд. 22 у м. Одесі. За п. 5.3 цього договору сторони розглядають його в якості правовстановлюючого документу, що є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки у випадку передачі іпотекодавцем у власність іпотекодержателю предмету іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем основного зобов’язання за договором про іпотечний кредит у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив суд визнати за ПАТ „ОСОБА_1 кредит” право власності на нерухоме майно, яким є квартира №47, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Композитора Ніщинського, будинок 22, оціночною вартістю на момент ухвалення рішення 854499,00 гривень, стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ „ОСОБА_1 кредит” залишок боргу в сумі 818306,02 гривень та судові витрати в розмірі 1952,0 гривні, з яких 1700,0 гривень – сплата державного мита та 252,0 гривень сплата за технічно-інформаційне забезпечення розгляду цивільної справи .

Відповідно до наданого суду розрахунку на день ухвалення рішення заборгованість ОСОБА_2 становить 1685948,42 (один мільйон шістсот вісімдесят п’ять тисяч дев’яносто сорок вісім) гривень, з яких: прострочені відсотки в сумі 188282,04 гривень, прострочений кредит в сумі 173875,0 гривень, залишок основного боргу в сумі 1270625,0 гривень, пеня за несвоєчасну сплату відсотків 24447,29 гривень, пеня за несвоєчасну сплату кредиту 19531,17 гривень, 3% річних від простроченої суми за період з 02.03.2009 року по 15.02.2010 року 2781,28 гривень, індекс інфляції за весь час прострочення 6406,64 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Всупереч умовам цього договору до цього часу відповідач не дотримався вказаних зобов’язань, у зв’язку з цим у відповідача перед ПАТ „ОСОБА_1 КРЕДИТ”, виникла істотна заборгованість, що перевищує ринкову вартість предмету іпотеки – спірної квартири.

Оскільки грошове зобов’язання виконано відповідачем не було, він порушив вимоги ст. 1054 ЦК України, за якою позичальник зобов’язаний повернути банку суму кредиту в строки й у порядку, встановленому договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 37 Закону України „Про іпотеку”, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

При цьому за п. 5.1. іпотечного договору від 13 грудня 2007 року право визначення підстави та способу звернення належить іпотекодержателю, що не суперечить вимогам статей 37, 38 Закону України „Про іпотеку”, таким чином визначеними сторонами умовами, якими вони мають керуватися у своїх правовідносинах, позивачу надано право самостійно обрати спосіб задоволення своїх вимог на предмет іпотеки в разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань перед банком; це узгоджується з вимогами ст. ст. 3 та 6 ЦК України.

Згідно зі звітом про оцінку ринкової вартості житлового будинку – предмету іпотеки, складеним 15.12.2009 року суб’єктом оціночної діяльності – ТОВ «Інтер – Консалт – Плюс» ринкова вартість цієї квартири становить 854499,0 гривень. Таким чином сума існуючої перед позивачем заборгованості відповідача істотно перевищує ринкову вартість предмета іпотеки на момент звернення стягнення на нього.

Суд також має врахувати, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призведе до повного погашення існуючої у відповідача перед позивачем заборгованості за існуючими договірними зобов’язаннями, тому різниця існуючої заборгованості і вартості іпотечного майна має бути в межах позовних вимог також стягнута з відповідача.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов’язання в натурі, а також іншим способом, встановленим договором або законом.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та звернути стягнення на користь позивача на предмет іпотеки в рахунок частини існуючої заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним зобов’язанням у межах заявлених вимог.

При цьому суд виходить з того, що підставою набуття позивачем права власності на предмет іпотеки є укладений між ними іпотечний договір від 13 грудня 2007 року.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути державне мито з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 16, 526, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 37, 38 Закону України „Про іпотеку”, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 КРЕДИТ” до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно – задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 грудня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком „ОСОБА_1 кредит” та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 7534, за оцінкою предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності в 854499,0 гривень, з метою задоволення пропорційно вартості предмета оцінки частини вимог за договором про іпотечний кредит № 90ф/2007/02-742/2-1, укладеного між ними 13 грудня 2007 року.

Визнати за Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_1 КРЕДИТ” (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20057663) право власності на однокімнатну квартиру під № 47 по вул. Композитора Ніщинського, буд. № 22 у м. Одесі, житловою площею 16,6 кв.м., загальною – 130,1 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 КРЕДИТ” залишок заборгованості за договором про іпотечний кредит № 90ф/2007/02-742/2-1, укладеним між Акціонерним комерційним банком „ОСОБА_1 кредит” та ОСОБА_2 13 грудня 2007 року, в розмірі 818306,02 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 КРЕДИТ” судовий збір у сумі 1700,0 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 252,0 гривні.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ:                                        С.О. Погрібний