Справа № 2-97/10

                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16 березня 2010 року                                    Великомихайлівський районний суд Одеської області

                                                                                  у складі: головуючого судді   -    Ткачук О.Л.

                                                                                                  при секретарі Гончарук О.В.

                                             з участю позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

                                                    представника позивача адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Михайлівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі продажу, -

             В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2008 року звернувся до суду з позовом, у якому посилався на те, що за угодою від 18 квітня 2007 року він придбав у відповідачки за 10000 грн. належне їй домоволодіння за адресою: Одеська область, смт. Велика Михайлівка, вул. Інтернаціональна, 1 (далі – спірне домоволодіння), сплатив їй повністю суму угоди, а вона передала йому домоволодіння. Позивач умови угоди виконав повністю, а відповідачка ухиляється від її нотаріального посвідчення.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2008 року зазначений позов було задоволено і визнано дійсною угоду купівлі-продажу ОСОБА_1 у відповідачки спірного домоволодіння та визнано за ним на нього право власності, а Великомихайлівське бюро технічної інвентаризації Одеської області зобов’язано зареєструвати за ним це право на підставі чинного рішення.

Ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2009 року вказане рішення було скасоване з передачею справи на новий розгляд, під час якого ОСОБА_2 звернувся із самостійним позовом щодо предмету спору, у якому зазначає, що спірне домоволодіння було придбане ним у відповідачки за ціною 3500 рублів СРСР, які були сплачені повністю.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої позови підтримують. При цьому позивач ОСОБА_1 не заперечує, що разом з членами сім’ї проживає у спірному домоволодінні з дня свого народження, а позивач ОСОБА_2 уточнив, що угода купівлі-продажу спірного домоволодіння була повністю узгоджена та виконана з відповідачкою 30 вересня 1987 року коли вона передала йому правовстановлювальні документи на домоволодіння, а він сплатив їй залишок ціни продажу.

Відповідачка у судове засідання не з’явилась надавши суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, а також заяву щодо вимог позивачів, її підпис на якій 24 лютого 2010 року нотаріально посвідчений. У цій заяві вона вказує, що у 1981 році уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, який нотаріально не посвідчили. Вона також стверджує, що не отримувала від ОСОБА_1 ніяких грошей ні з якого приводу. У 2008 році він звернувся до неї з проханням підписати два чистих аркуша мотивуючи тим, що оскільки документи на будинок не були оформлені на батька, він через домовленість з батьком буде оформляти документи на своє ім’я. Повіривши йому «на слово» та враховуючи те, що всі гроші за проданий будинок в сумі 3500 рублів вона отримала від ОСОБА_2 у 1987 році, вона підписала два чистих аркуша.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що ОСОБА_1 у позові необхідно відмовити, а позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 30 вересня 1987 року за реєстром № 439 Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області, відповідачка є власником спірного домоволодіння за спадщиною ОСОБА_5, померлого 15 березня 1987 року (а.с. 7).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Великомихайлівського БТІ, станом на 22 лютого 2010 року вказане право зареєстроване за відповідачкою в книзі за номером запису 537/824 (а.с.   ).

У розписці від 18.04.2007р., складеній від імені відповідачки, вказано, що вона скоїла угоду продажу спірного домоволодіння, який продала ОСОБА_1 і отримала від нього 10000 грн. та передала домоволодіння. Оформляти угоду в нотаріальному порядку відмовляється (а.с. 3).

У заяві відповідачки від 21 жовтня 2009 року, підпис якої нотаріально посвідчений, вказано, що у 1981 році нею з ОСОБА_2 в усній формі було укладено договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, за яке ним у 1987 році було виплачено 3500 рублів, після чого вона передала йому технічні та правовстановчі документи для оформлення ним права власності (а.с. 48).

За паспортом відповідачки вона  з 04 травня 1986 року зареєстрована за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1  (а.с. 4).

За адресною довідкою Великомихайлівського РВ ГУМВС України в Одеській області та паспортом позивача ОСОБА_2 він зареєстрований за місцем проживання у спірному домоволодінні з 01 грудня 1986 року по теперішній час (а.с. 26, 27).

Згідно відміток у паспортах за цією ж адресою зареєстровані за місцем проживання позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 30 жовтня 1988 року (а.с. 6), дружина позивача ОСОБА_2 ОСОБА_6 з 26 лютого1993 року (а.с. 28, 29), її син від попереднього шлюбу ОСОБА_7 з 30 жовтня 1998 року (а.с. 31), а також спільна дочка ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 26 квітня 2005 року (а.с. 30).

Правовідносини між сторонами були врегульовані чинними у період 1981-1987 років положеннями ЦК УРСР, якими було передбачено наступне:

- договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 153);      

- за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 224).

- право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові (ст. 226);

- договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин (ст. 227);

- право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі (ст. 128).

Оцінюючи пояснення сторін у справі та наведені вище докази суд приходить до висновку, що сукупністю належних та достовірних доказів підтверджено ту обставину, що договір купівлі-продажу спірного домоволодіння був повністю узгоджений у всіх істотних умовах та виконаний сторонами 30 вересня 1987 року, коли відповідачка як його власник та продавець одержала за нього у повному обсязі ціну продажу 3500 рублів СРСР і передала на нього правовстановчі та технічні документи, а покупець ОСОБА_2 сплатив вказану ціну продажу та прийняв домоволодіння і документи на нього.

Щодо вказаного договору купівлі-продажу сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, якими є об’єкт продажу та його ціна, а також ними було проведено його повне виконання.

Виходячи з цього, договір відповідає вимогам законодавства і є дійсним з моменту його укладення. Для укладення договору були відсутні передбачені законом обмеження, договір не містить протизаконних умов і тому відсутні підстави для визнання цього договору недійсним.

Посилання позивача ОСОБА_1 щодо придбання у відповідачки цього ж домоволодіння у 2007 року спростовуються наведеними вище доказами щодо часу укладення та виконання договору купівлі-продажу у 1981-1987 роках, а також часу проживання у домоволодінні позивачів та членів їхньої сім’ї.

  Крім цього, укладення та виконання договору купівлі-продажу домоволодіння між ОСОБА_2 і відповідачкою 30 вересня 1987 року виключає можливість наступного продажу цього ж домоволодіння у 2007 році на користь ОСОБА_1.

З наведених підстав судом відхиляється розписка відповідачки від 18.04.2007 року, оскільки відповідачка заперечує її дійсність і зміст розписки суперечить наведеним вище доказам, які суд взяв до уваги.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Керуючись ст.ст. 224 і 227 ЦК УРСР, ст. 220 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

                                         В  И  Р  І  Ш  И  В:

ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_4 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі продажу задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння по вул. Інтернаціональна № 1 в смт. Велика Михайлівка Одеської області, укладений 30 вересня 1987 року за ціною 3500 рублів СРСР між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                 О.Л.Ткачук