СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р.                                                               Справа № 905/499/19  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя  Плахов О.В.

Секретар судового засідання – Єлфімова Ю.О.

за участю:

від позивача  – Оприсняк Б.Р.

від відповідача  (апелянта) – не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду  

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” (вх.№2034 Д/2)          

на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019

у справі №905/499/19 (суддя – Величко Н.В., ухвалене в м. Харків о 13:21 годині, повний текст складено та підписано 12.06.2019),

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” (код ЄДРПОУ 36147637, адреса: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп.2),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106 А),

про: стягнення 3% річних та інфляційних втрат у сумі 440580,47 грн.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 11.09.2019 та 07.10.2019 оголошено перерву до 07.10.2019 о 15:45 годині та до 04.11.2019 о 14:15 годині відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” 94209,65 грн. 3% річних та 346370,82 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 у справі №905/1851/17 ухвалено змінити п.2 рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018, стягнуто з відповідача на користь позивача 1754400,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3521,28 грн. заборгованості з компенсації вартості залізничного тарифу, 42676,40 грн. заборгованості з компенсації вартості ремонту вагонів. Фактично вказана постанова Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 у справі №905/1851/17 виконана відповідачем 15.01.2019. Оскільки позивачем у справі №905/1851/17 не заявлялася вимога щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань, у зв`язку з виконанням відповідачем відповідно до рішення суду зобов`язань за договором, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди залізничного рухомого складу від 17.03.2016 №2/2016/33/31848ДС за актами №5 від 31 березня 2017 року,  №5/1 від 31 березня 2017 року, №6 від 30 квітня 2017 року, №6/1 від 30 квітня 2017 року, №7 від 31 травня 2017 року, №7/1 від 31 травня 2017 року, №8 від 30 червня 2017 року, №13-КВ від 31 березня 2017 року, №14-КВ від 30 квітня 2017 року, №15-КВ від 30 квітня 2017 року, №16-КВ від 31 травня 2017 року, №17-КВ від 31 травня 2017 року, №19-КВ від 30 червня 2017 року, №9 від 31 липня 2017 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі №905/499/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” до Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” про стягнення 404580,47 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” (код ЄДРПОУ 30939178, адреса: 85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106 А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” (код ЄДРПОУ 36147637, адреса: 03150, м.Київ, вул.Димитрова, 5, корп.2) 3 % річних у розмірі 94124,68грн., інфляційні втрати у розмірі та 346255,28грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 6 605,71 грн.

В решті вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.08.2019 виправлено описку, допущену у вступній частині та в першому абзаці резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 по справі №905/499/19.

У вступній частині рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 по справі №905/499/19 замість предмету спору по справі №905/499/19 “про стягнення 404580,47 грн.” постановлено читати “про стягнення 440580,47 грн.”.

У першому абзаці резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 по справі №905/499/19 замість слів: “про стягнення 404580,47 грн.” постановлено  читати: “про стягнення 440580,47 грн.”.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог, однак розрахунки позивача містять арифметичні помилки.

Зокрема, часткове задоволення позовних вимог в частині 3% річних у сумі 94124,68 грн. та інфляційних втрат у сумі  346255,28 грн. суд першої інстанції мотивував тим, що позивачем допущено арифметичні помилки у сумах та періодах нарахування.

Приватне акціонерне товариство “Донецьксталь” - металургійний завод” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019, в якій просило його скасувати та прийняти нове – про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням наявних в матеріалах справи доказів.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на рішення у справі №905/1851/17, не встановив дати виникнення зобов`язання та дати настання прострочення його виконання, що є визначальним для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Апелянт посилається на те, що з наданих позивачем до суду першої інстанції документів також неможливо встановити момент виникнення зобов`язання з оплати відповідних послуг та момент настання прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Позивач посилається на те, що судом першої інстанції встановлено момент виникнення зобов`язання за договором та момент настання прострочення його виконання; досліджено усі обставини справи №905/499/19 та враховано рішення у справі №905/1851/17, яке набрало законної сили та має преюдиційний характер.

Позивач вважає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод”  на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/499/19, розгляд справи призначено на 11.09.2019.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Лакізи В.В. у відпустці на дату розгляду справи у судовому засіданні 11.09.2019, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя – Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.10.2019.

01.10.2019 від Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” до Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №9318).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 04.11.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судових засіданнях (11.09.2019, 04.11.2019) представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Донецької області розглядалась справа №905/1851/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” до Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод” про стягнення заборгованості у розмірі 3990747 грн. 68 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.10.2018 у справі №905/1851/17 позовні вимоги задоволені у повному обсязі; відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” –металургійний завод” про відстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018 у справі №905/1851/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендних платежів в розмірі 2190150,00грн., у зв`язку з чим викладено п.п.1-3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

“ 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод”, м. Покровськ Донецької області про стягнення 3990747,68грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” – металургійний завод” (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Торгівельна, буд. 106А; ідентифікаційний код 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізинг” (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Димитрова, буд. 5, корпус 2; ідентифікаційний номер 36147637) 1754400,00грн. заборгованості зі сплати орендної плати, 3521,28грн. заборгованості з компенсації вартості залізничного тарифу, 42676,40грн. заборгованості з компенсації вартості ремонту вагонів.

3. В задоволені іншої частини  позовних вимог відмовити.”

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 06.03.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 у справі № 905/1851/17 скасовано; рішення господарського суду Донецької області від 11.10.2018 у справі № 905/1851/17 залишено без змін.

На виконання постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №905/1851/17 господарським судом Донецької області виданий відповідний наказ від 12.04.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи судовими рішеннями в межах справи №905/1851/17 встановлено, що між ТОВ “Спецвагон Транслізинг” (Орендодавець, Позивач) та Приватним акціонерним товариством “Донецьксталь” – металургійний  завод” (Орендар, Відповідач) 17 березня 2016 року укладено договір оренди залізничного рухомого складу №2/2016/33/31848ДС (далі – Договір).

Згідно п.1.1. Договору Орендодавець зобов`язаний передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад, технічно придатний до перевезень. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в Актах прийому-передачі до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Датою початку оренди вважається дата підписання акту приймання передачі (п. 2.1. Договору).

Орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу (п.4.1 Договору).

Згідно до п. 3.2.2. Договору Орендар здійснює платежі Орендодавцю в сумах і в терміни, визначені Договором.

При підписанні Договору, п.4.2. Договору, Сторони погодили орендну плату у розмірі 300,00  гривень, в тому числі ПДВ, за один вагон на добу (повну або не повну).

08 листопада 2016 року Додатковою угодою №1 до цього Договору Сторони узгодили вартість оренди у розмірі: 300,00 (триста) гривень, з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну); 550,00 (п`ятсот п`ятдесят) гривень, з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну).

30 грудня 2016 року Додатковою угодою №2 Сторони узгодили з 01.01.2017 року вартість оренди у розмірі: 350,00 (триста п`ятдесят) гривень, з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну); 550,00 (п`ятсот п`ятдесят) гривень, з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну).

23 січня 2017 року Додатковою угодою №3 Сторони узгодили з 01.02.2017 року вартість оренди у розмірі: з 01.02.2017 року – 400,00 (чотириста) гривень, з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну);  з 20.02.2017 року – 450,00 (чотириста п`ятдесят), гривень, з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну);  550,00 (п`ятсот п`ятдесят) гривень, з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну).

01 лютого 2017 року Додатковою угодою №5 Сторони узгодили з 01.02.2017 року вартість оренди у розмірі:  з 01.02.2017 року – 400,00 (чотириста) гривень, з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну);  з 20.02.2017 року – 450,00 (чотириста п`ятдесят), гривень, з урахуванням ПДВ, за один критий вагон на добу (повну або не повну);  600,00 (шістсот) гривень, з урахуванням ПДВ, за один піввагон на добу (повну або не повну).

У відповідності з п.4.3. Орендна плата сплачується в наступному порядку: - 100% передоплати впродовж 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку Орендодавцем до фактичної відправки вагонів в оренду; - розрахунок за подальші місяці оренди робиться Орендарем на підставі рахунків Орендодавця, у формі 100% передоплати, яка підлягає перерахуванню Орендодавцеві до початку поточного місяця.

У відповідності до п. 4.5. Договору, Орендар впродовж 5-ти днів з дати отримання оригіналів актів наданих послуг повинен затвердити та завірити його зі своєї сторони печаткою та направити його Орендодавцеві. У разі не повернення акту виконаних робіт в строк встановлений Договором Акт вважається прийнятим Орендарем за принципом мовчазної згоди.

Форма платежу – банківський переказ на поточний рахунок Орендодавця, вказаний в Договорі. (п. 4.8. Договору)

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, а у частині розрахунків – до повного їх погашення.

Договір підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

В рамках дії Договору Орендодавець передав, а Орендар за період з 04.12.2016 по 07.09.2016 прийняв 128 вагонів: 102 піввагони та 26 критих вагонів, що підтверджується актами приймання-передачі вагонів в оренду.

Судами під час розгляду справи № 905/1851/17 встановлено, що після користування Орендарем орендованим майном за період з 05.01.2017 по 12.03.2017  Орендодавцю повернуто 74 вагони: 63 піввагони та 11 критих вагонів, що підтверджується актами приймання-передачі вагонів в оренду.

Згідно з умовами Договору Позивач виставив Відповідачу рахунки на попередню оплату вартості послуг з оренди вагонів, які до 01 березня 2017 року Відповідач сплачував, а в подальшому в односторонньому порядку відмовився виконувати свої зобов`язання за Договором в частині розрахунків.

Тобто невиконаними та несплаченими залишилися надані послуги з оренди вагонів за березень – липень 2017 року, послуги з організації ремонту вагонів, послуги з оплати залізничного тарифу.

Відповідно до умов Договору, після закінчення кожного місяця орендного користування вагонами Позивач надавав Відповідачу Акти виконаних робіт, які Відповідач до лютого 2017 року узгоджував, оформляв та передавав Позивачу, однак з березня 2017 року в односторонньому порядку відмовився виконувати свої зобов`язання за Договором щодо належного оформлення актів виконаних робіт за Договором.

Зокрема, Позивачем направлялися Відповідачу акти виконаних робіт:

№5 від 31 березня 2017 року на суму 640800,00 гривень,  

№5/1 від 31 березня 2017 року на суму 725400,00 гривень,

№6 від 30 квітня 2017 року на суму 140400,00 гривень,

№6/1 від 30 квітня 2017 року на суму 702000,00 гривень,

№7 від 31 травня 2017 року на суму 130200,00 гривень,

№7/1 від 31 травня 2017 року на суму 725400,00 гривень,

№8 від 30 червня 2017 року на суму 126000,00 гривень,

№13-КВ від 31 березня 2017 року на суму 329400,00 гривень,

№14-КВ від 30 квітня 2017 року на суму 45450,00 гривень,

№15-КВ від 30 квітня 2017 року на суму 202500,00 гривень,

№16-КВ від 31 травня 2017 року на суму 13950,00 гривень,

№17-КВ від 31 травня 2017 року на суму 209250,00 гривень,

№19-КВ від 30 червня 2017 року на суму 8100,00 гривень,

№9 від 31 липня 2017 року на суму 29400,00 гривень.

Вказані Акти виконаних робіт отримані Відповідачем.

Відповідач, в порушення умов п.3.2.9., 4.5. Договору, отримавши від Позивача вищезазначені акти виконаних робіт, не оформив їх та не повернув Позивачу.

Під час розгляду справи № 905/1851/17 судом встановлено, що акти виконаних робіт направлялися Позивачем поштою, кур`єрською доставкою.

Крім того, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з приводу відсутності оплати наданих послуг, про що свідчать листи вих. №С-21 від 09.03.2017року, №С-26 від 21.03.2017 року, С-36 від 24.04.2017 року, С-37 від 28.04.2017 року, С-44 від 24.05.2017 року.

Всього за період з 01.02.2017 року по 30.06.2017 року Позивач надав Відповідачу послуги з оренди піввагонів на суму 4887600,00 гривень, оренди критих вагонів на суму 1080250,00 гривень.

Згідно умов п. 3.2.6. Договору Орендар самостійно несе витрати, пов`язані з використанням рухомого складу в процесі його експлуатації.

Усього Позивачем сплачено залізничного тарифу на суму 3521,28 гривень.

Позивач надіслав Відповідачу акт наданих послуг №03/17 від 31 березня 2017 року на суму 3355,44 гривень, №04/17 від 30 квітня 2017 року на суму 165,84 гривень.

Відповідно до умов п.3.2.4 Договору Орендар зобов`язується за свій рахунок здійснювати технічне обслуговування (поточні ремонти) рухомого складу, підготовку під навантаження, поточні ремонти з відчепленням  із заміною, ремонтом комплектуючих деталей рухомого складу, колісних пар, балки надресорної, бокової рами, автозчеплення, поглинаючого апарату.

Усього Позивачем організовано ремонт вагонів, які знаходилися в орендному користуванні Відповідача, на суму 42676,40 гривень, що підтверджується актами наданих послуг №594 від 15 травня 2017 року на суму 23676,40 гривень, №1204 від 30 червня 2017 року на суму 19000,00 гривень.

Господарським судом Донецької області під час розгляду справи №905/1851/17 встановлено, що позивач належними та допустимими доказами довів факт надання Відповідачу послуги з оренди піввагонів на суму 4887600,00 гривень, оренди критих вагонів на суму 1080250,00 гривень, оплати залізничного тарифу на суму 3521,28 гривень, та організації ремонту вагонів на суму 42676,40 гривень, що в загальній сумі складає 6022047,68 гривень. Відповідач сплатив позивачу за вказані послуги 2060700,00 гривень, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість у сумі 3961347,68 гривень.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором оренди залізничного рухомого складу від 17.03.2016 №2/2016/33/31848ДС, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом у справі № 905/499/19 про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка виникла на підставі актів: №5 від 31.03.2017, №5/1 від 31.03.2017, №6 від 30.04.2017, №7 від 31.05.2017, №8 від 30.06.2017, №9 від 31.07.2017, №13-КВ від 31.03.2017, №14-КВ від 30.04.2017, №16-КВ від 31.05.2017, №19-КВ від 30.06.2017, №03/17 від 31.03.2017, №04/17 від 30.04.2017, №594 від 15.05.2017, №1204 від 30.06.2017.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,  а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).              

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення грошових зобов`язань за договором оренди залізничного рухомого складу №2/2016/33/31848ДС від 17.03.2016.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.

Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України   якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В вищезазначеному договорі сторони визначили порядок та строки оплати.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2019 відповідач виконав свої зобов`язання за договором в частині заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 1754400,00грн., заборгованості з компенсації вартості залізничного тарифу у розмірі 3521,28грн., заборгованості з компенсації вартості ремонту вагонів у розмірі 42676,40грн., що підтверджується наданою позивачем карткою рахунку 374.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів направлення рахунків, є необґрунтованими, оскільки в рішенні господарського суду Донецької області від 11.10.2018 в межах справи №905/1851/17, яке набрало законної сили, встановлено факт направлення Відповідачу Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецвагон Транслізінг” рахунків.

Доводи відповідача щодо не визначення позивачем моменту виникнення зобов`язання та моменту настання прострочення його виконання, внаслідок чого початкові дати періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат не доведені, є необгрунтованими, оскільки пунктом 4.3 договору чітко визначено порядок оплати орендних платежів, а саме: шляхом передоплати 100% до початку поточного місяця.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховано 3% річних та інфляційні втрати за прострочення орендних платежів з першого числа, наступного за звітним місяця.

Щодо заборгованості відповідача, яка складається з вартості залізничного тарифу та послуг з ремонту вагонів, позивач обґрунтовано керувався приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки строк виконання таких зобов`язань договором не передбачений.

Однак наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань містить арифметичні помилки.

Щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 94209,65 грн., судом першої інстанції встановлено, що позивач помилково визначив кінцеву дату періодів їх нарахування – 15.01.2019 та не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Враховуючи, що відповідач сплатив заборгованість 15.01.2019, кінцевою датою нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних є 14.01.2019.

Крім того, за актом наданих послуг №16-КВ від 31.05.2017 позивач невірно визначив базу для нарахування 3% річних – 45450,00грн., тоді як згідно вказаного акту послуги були надані на суму 13950,00грн., а також помилково зазначив початкову дату періоду нарахування 01.05.2017, замість 01.06.2017.

Також за актами наданих послуг №1204 від 30.06.2017 та №03/17 від 31.03.2017 позивач невірно визначив базу для нарахування 3% річних – 23676,40 грн. та 3521,28 грн., тоді як за вказаними актами послуги надані на суми 19000,00грн. та 3355,44 грн. відповідно.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 94124,68грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 346370,82 грн., судом першої інстанції встановлено наступне.

Позивачем у актах №1204 від 30.06.2017, №03/17 від 30.03.2017, №04/17 від 30.04.2017 невірно визначені періоди їх нарахування, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Крім того, в розрахунку інфляційних втрат позивач помилково зазначив суму наданих послуг за актом №03/17 від 31.03.2017 - 3521,28грн., тоді як фактично послуги за вказаним актом надані на суму 3355,44 грн.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 346255,28грн – інфляційних втрат.

Доводи Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод”, викладені в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/499/19, не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/499/19 не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/499/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Донецьксталь” - металургійний завод” на рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/499/19 – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2019 у справі № 905/499/19 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено   05.11.2019

Головуючий суддя                                                                    Т.Д. Геза

Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна  

Суддя                                                                                           О.В. Плахов