Справа № 2-949/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем     УКРАЇНИ

«3» лютого 2010 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого          - судді Погрібного С.О.

за секретаря                - Дробязко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача аліменти на утримання їх неповнолітньої дитини, посилаючись на такі обставини. Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого народилася неповнолітня дитина – син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу відповідач у цій справі перестав надавати допомогу на утримання дитини, яка знаходиться на утриманні позивача. На підставі цього позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж один прожитковий мінімум для дітей від 6 до 28 років, тобто 632 гривень.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, надала суду заяву, в якій підтримала свої позовні вимоги у повному обсязі, просила суд розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про визнання позову ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову при проведенні попереднього судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 28 липня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 грудня 2009 року розірвано.

Від цього шлюбу відповідно до представленого свідоцтва про народження народився син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 78, батьком якого зазначений відповідач ОСОБА_2.

Судом встановлено, що неповнолітня дитина проживає разом з матір’ю, перебуває на її утриманні. Спору між сторонами про визначення місця проживання дитини між сторонами судом не встановлено. Відповідач не у повному обсязі виконує свої обов’язки щодо надання утримання дитини, що спричинило виникнення між сторонами спору, за вирішенням якого сторона звернулась до суду.

При постановленні рішення судом враховані матеріальне становище дитини, не встановлення інших осіб, які перебувають на утриманні відповідача; задовольняючи позов суд має врахувати не тільки реальний дохід відповідача чи відсутність доказів такого, а й його можливості щодо його отримання. Суд має виходити з необхідності забезпечення рівності не тільки прав, але й обов’язків батьків щодо догляду та матеріального забезпечення неповнолітньої дитини. При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України „Про охорону дитинства”, за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. З урахуванням цього суд має задовольнити позовні вимоги Позивача.

При визначенні розміру аліментів що підлягає стягненню з відповідача, суд має врахувати встановлений законом прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: в розмірі 632 гривні, відповідно до ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України  на 2009 рік» , та ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також той факт, що можливості матері із забезпечення дитини є обмеженими, дитина потребує додаткових витрат на її утримання.

Батьки дитини мають рівні обов’язки з надання утримання дитині, оскільки згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. При цьому згідно ст. 182 Сімейного кодексу України судом враховано, що дитина проживає з матір’ю, мати дитини здійснює догляд за нею, можливості матері по наданню утримання на дитину є обмеженими.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд роз’яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 88, ч.1 ст. 130, ч. 4 ст. 174, ст. ст. 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання його неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі, 1/3 частини від всіх видів (заробітку) доходу, але не менше, ніж один прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років— 632 гривень, щомісячно, починаючи з 25.12.2009 року й до досягнення повноліття сином, ОСОБА_3, тобто до 10 січня 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 51,0 гривні, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ:                                     С.О. Погрібний