Справа № 1-195/2010  року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26 лютого 2010 року                     м. Івано-Франківськ

     Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Кишакевич Л. Ю.

секретаря:              Кантурак Н.П.,  

прокурора                Баландіної Ю.Ю,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, має одну неповнолітню дитину, непрацюючого, судимого:

-   04.08.1998 року Івано-Франківським міським судом за ч.4 ст.81, ч.1 ст.89, ст.ст. 42, 44 КК України до 2 років позбавлення волі, з застосуванням ст. 45 КК України – умовно, з іспитовим строком 1рік;

-   01.10.1999 року Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.141, ч.3 ст.144, ст.ст. 42, ст.43 КК України до 4 р.6 м. з конфіскацією майна; 15.01.2002 року на підставі постанови Коломийського районного суду від 11.01.2002 року, з застосуванням ст. 81 КК України, звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 6 місяців 2 дні;

-   01.09.2004 року Івано-Франківським міським судом за ч.3 ст. 185, ч.3 ст.186, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 27.08.2008 року, на підставі постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 21.08.2008 року, із застосуванням ст.81 КК України звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 3 місяці 12 днів,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186 , ч.1 ст. 162, ст. 353 КК України;

та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, Івано-Франківської міської        ради, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, має одну неповнолітню дитину, працюючого начальником охорони в приватного  підприємця ОСОБА_3 (м. Івано-Франківськ), судимого:    

-   14.12.2001 року Івано-Франківським Апеляційним судом за ч.3 ст. 142 КК України до 4 років позбавлення волі; 15.04.2004 року звільнений по відбуттю покарання;  

-   03.03.2005 року Івано-Франківським міським судом за ст. 395, ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 186 , ст 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 05.05.2009 року на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.04.2009 року, із застосуванням ст. 82 КК України, звільнений і невідбуту частину покарання - 1 місяць 8 днів позбавлення волі, замінено більш м'яким покаранням у виді 80 годин громадських робіт,

у вчиненні злочинів, передбачених , ч.1 ст. 162, ст. 353, ч. 2 ст. 389 КК України,-

встановив:

    ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна, повторно; вчинив самовільне присвоєння звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно небезпечних діянь; вчинив незаконне проникнення до житла.

ОСОБА_2 вчинив самовільне присвоєння звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно небезпечних діянь; вчинив незаконне проникнення до житла; а також вчинив ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

Злочини вчинено за наступних обставин.

Так, 19.05.2009 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_1 разом з  ОСОБА_2, перебуваючи перед вхідними дверима квартири АДРЕСА_1 з метою проникнення в приміщення даної квартири самовільно присвоїли звання службової особи, а саме представилися працівниками міліції. Після цього, власник даної квартири потерпілий ОСОБА_4, вважаючи, що до нього прийшли працівники правоохоронних органів, відчинив їм двері. Тоді, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, без добровільної згоди власника даної квартири - потерпілого ОСОБА_4, проникли у вказане житло потерпілого. Перебуваючи в даній квартирі, ОСОБА_1 відкрито викрав з тумбочки мобільний телефон “Саден му 210х” вартістю 353 гривень, з стартовим пакетом “ЮМС” вартістю 25 гривень, на рахунку якого було 20 гривень, що належали потерпілому ОСОБА_4, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду  на загальну суму 398 гривень.

Крім того, вироком Івано-Франківського міського суду від 03.03.2005 року ОСОБА_2 був засуджений  за ст. 395, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 27.04.2009 року постановою Шевченківського районного суду м. Львова, на підставі ст. 82 КК України, невідбуту частину покарання - 1 місяць 8 днів, було замінено більш м'яким покаранням - у виді 80 годин громадських робіт. З 26.05.2009 року засуджений ОСОБА_2 перебував на обліку в Івано-Франківському МРВ КВІ як засуджений до громадських робіт. Інспекторами кримінально-виконавчої інспекції 02.06.2009 року ОСОБА_2 було роз'яснено умови відбування даного покарання у виді громадських робіт та попереджено його про кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 389 КК України за ухилення від відбування покарання, а також у ОСОБА_2 було відібрано підписку та винесено постанову про дні явки на реєстрацію, відповідно до ч. 3 ст. 13 КВК України. Крім  того, інспекторами Івано-Франківського МРВ КВІ ОСОБА_2  було видано направлення голові Крихівецької сільської ради за вих. №962 від 02.06.2009 року для відбування покарання у виді громадських робіт ОСОБА_2 Однак, засуджений ОСОБА_2 для відбування покарання у вигляді громадських робіт в Крихівецьку сільську раду не звертався, до відбуванняя покарання у вигляді громадських робіт в Крихівецьку сільську раду не приступив, на реєстрацію в КВІ 06.07.2009 року, 20.07.2009 року та 03.08.2009 року засуджений ОСОБА_2 також не з'явився, будь-яких поважних причин про невідбуття ним покарання не представив, чим ОСОБА_2 грубо порушив умови відбування покарання у вигляді громадських робіт та ухилився від відбування цього покарання у вигляді громадських робіт.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1В свою вину в скоєному визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, підсудний суду показав, що 17.05.2009 року разом з ОСОБА_2 познайомився з ОСОБА_5, і в подальшому у квартирі по вул. Дністровська 2/5 спільно розпивали спиртні напої. Після чого, ліг спати, а коли прокинувся зранку наступного дня, то не знайшов свого мобільного телефону, причому ОСОБА_5 у квартирі також вже не було. Вирішив, що саме ОСОБА_5 взяла його мобільний телефон і тому разом з ОСОБА_2 з метою повернення телефону пішли до квартири ОСОБА_5 Постукали у двері даної квартири, представилися працівниками міліції. Після того, як двері квартири відкрив потерпілий ОСОБА_4, який сказав, що є чоловіком ОСОБА_5 і повідомив, що ОСОБА_5 не має, тоді, разом з ОСОБА_2 без згоди потерпілого зайшли у цю квартиру. У розмові з потерпілим  ОСОБА_4 вимагав щоб дружина потерпілого повернула мобільний телефон. Перебуваючи у даній квартирі, взяв з тумбочки мобільний телефон потерпілого ОСОБА_4, який у подальшому продав, а гроші витратив на особисті потреби. Завдані злочином збитки потерпілому відшкодував повністю. У вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

 У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в скоєному визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, підсудний суду показав,  що 17.05.2009 року разом з ОСОБА_1 познайомились ОСОБА_5, і в подальшому у квартирі по вул. Дністровська 2/5 спільно розпивали спиртні напої. Зранку наступного дня ОСОБА_5 пішла додому, а ОСОБА_1 не зміг знайти свого мобільного телефону. ОСОБА_1 вирішив, що саме ОСОБА_5 забрала його телефон. Разом з ОСОБА_6 прийшли до квартири, де проживала ОСОБА_5, постукали у двері, представились працівниками міліції. Двері їм відчинив чоловік ОСОБА_5 - потерпілий ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_5 не має. Після чого без дозволу потерпілого ОСОБА_4 зайшли в приміщення квартири, де ОСОБА_1 повідомив потерпілому, що ОСОБА_5 викрала у нього телефон і вимагав, щоб дружина потерпілого повернула йому телефон. Потім всі троє разом з ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_4 вийшли з квартири, а ОСОБА_1 з потерпілим пішли розшукувати ОСОБА_5 Про те, що ОСОБА_1 під час перебування у даній квартирі викрав мобільний телефон не знав, цього не бачив, а згодом дізнався про це від працівників міліції. Крім того, у травні 2009 року, був звільнений з місць позбавлення волі, у зв'язку з тим, що невідбуту частину покарання - 1 місяць 8 днів, постановою суду йому було замінено більш м'яким покаранням - 80 годин громадських робіт. Визнав вину у тому, що ухилявся від відбування громадських робіт і для відбування покарання у вигляді громадських робіт в Крихівецьку сільську раду не звертався, на реєстрацію в КВІ також не з'являвся. У вчиненому розкаявся, просив суд суворо його не карати.

 Суд, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, приходить до висновку, що вина   ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів знайшла своє підтвердження і кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно; за  ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь; а також за  ч.1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

 Дії  ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь; за ч.1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла; а також за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

Призначаючи покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особи підсудних, обставини, що обтяжують і пом’якшують їх покарання, характер та ступінь участі кожного з співучасників злочину у вчиненні злочину.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_1 суд враховує те, що він раніше неодноразово судимий. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 - не встановлено. При призначення покарання ОСОБА_1В суд також враховує його щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування завданого збитку, думку потерпілого про несуворе покарання підсудного, вибачливе ставлення потерпілого, а також, те, що він має неповнолітню дитину. Вказані обставини та дані про особу підсудного, суд визнає такими, що пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. За таких обставин справи, суд вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного  покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 186 КК України - у виді обмеження волі, а також призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі та у межах санкції ст. 353 КК України - у виді арешту.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує те, що він, раніше неодноразово судимий, працює, злочин вчинив під час відбування покарання, позитивно характеризується по місцю праці, має неповнолітню дитину, думку потерпілого про несуворе покарання підсудного, вибачливе ставлення потерпілого.   Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного є рецидив злочинів. Обставиною, яка пом’якшує його покарання, є щире каяття у вчиненому. За таких обставин, суд вважає, що покарання ОСОБА_2 слід обрати в межах санкції ст. 353 КК України - у виді арешту, у межах санкції ч.1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі та у межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України - у виді арешту;

 Судом встановлено, що  ОСОБА_2 був засуджений 03.03.2005 року Івано-Франківським міським судом за ст. 395, ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 186 , ст 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 05.05.2009 року ОСОБА_2 був звільнений з місць позбавлення волі на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 27.04.2009 року, із застосуванням ст. 82 КК України, і невідбуту частину покарання - 1 місяць 8 днів позбавлення волі, було замінено більш м'яким покаранням у виді 80 годин громадських робіт, які він взагалі не відбув. Таким чином, ОСОБА_2 вчинив нові злочини під час відбування більш м'якого покарання, а тому, за правилами, передбаченими ст.ст. 71, 72 КК України, до покарання за знову вчинені злочини слід частково приєднати невідбуту частину більш м'якого покарання за попереднім вироком, яка становить 80 годин громадських робіт.

На  підставі  наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

засудив:

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 186, ст. 353, ч.1 ст. 162  КК України та призначити  йому  покарання:

•   за ч. 2 ст. 186 КК України - із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;

•   за  ст. 353 КК України - 6  (шість) місяців арешту;

•   за ч.1 ст. 162 КК України - 1 (один) рік обмеження волі.

 На підставі ст. 70 КК України, остаточно, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання  за сукупністю злочинів - 2 (два) роки обмеження волі з відбуванням у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1  до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту. Взяти  ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з 26.02.2010 року.  

ОСОБА_2   визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 353, ч.1 ст. 162,  ч. 2 ст. 389  КК України та призначити  йому  покарання:

•   за  ст. 353 КК України - 6  (шість) місяців арешту;

•   за  ч.1 ст. 162 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;

•   за  ч. 2 ст. 389 КК України - 3 (три) місяці арешту;

На підставі ст. 70 КК України, остаточно, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів - 1 (один) рік обмеження волі.

      На підставі ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини більш м'якого покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 03.03.2005 року та постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 27.04.2009 року до призначеного покарання, остаточно призначити ОСОБА_2  покарання за сукупністю вироків – 1 (один) рік 5 (п'ять) днів обмеження волі з відбуванням у кримінально-виконавчій установі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2  до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту. Взяти   ОСОБА_2 . під варту в залі суду.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 26.02.2010 року.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою, – в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

    Суддя:                                  Кишакевич Л. Ю.