Справа № 2-а-196

2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

05 березня 2010 року                                                      Коломийський міськрайонний суд

                                                                                             Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді                 Хільчука І.І.,

                                секретаря          Костромін Н.Р.,

                з участю:позивачки          ОСОБА_1,

      представника відповідача       ОСОБА_2,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, –

в с т а н о в и в :

У грудні 2009 року ОСОБА_1 /далі позивач/ звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї /далі відповідач/ про здійснення перерахунку пенсії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, підтримуючи який пояснила, що вона є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2008 рр. їй така допомога не виплачувалась, що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року про визнання неконституційними положень Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та ст.22 Конституції України про неможливість обмежень державних соціальних гарантій. Вважає, що їй не доплачено соціальну допомогу дитині війни відповідно до встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 5056 грн. Про належні їй як дитині війни виплати відповідач їй не повідомив, про факт порушення її прав вона дізналася лише з публікацій в пресі. Тому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів і стягнути з відповідача  недоплачену їй державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 р. по 2008 р. в сумі 5056 грн.

Представник управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї позов не визнала і пояснила, що позивачка без поважних причин пропустила річний строк для звернення з адміністративним позовом. Крім того, для вимог позивача не може застосовуватись положення ст.28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” при призначенні пенсії за Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

      Згідно ухвали Конституційного Суду України від 19.05.2009 у справі № 2-25/2009 Конституційний суд України дійшов висновку, що у частині третій статті 28 Закону України № 105 8-І V від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, установленого в абзаці першому частини першої цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Непоширення мінімального розміру пенсій за віком, установленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України № 1058-ГУ від 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімального розміру пенсії за віком. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому, вирішення цього питання не належить до повноважень суду.

У зв”язку з тим, що пенсія позивачці призначена і перерахована з дотриманням норм діючого законодавства, то враховуючи викладене представник відповідача просить в позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін та з”ясувавши обставини в справі, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

         Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

         Встановлено, що позивачка у справі є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням серії № 111136, копія якого долучена до матеріалів справи/а.с.3/.

 В силу ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, Законом України “Про державний бюджет в Україні на 2006 рік” (п. 17 ст. 77) зупинено дію норми ст. 6 Закону. Відновлено її у зв'язку із виключенням пункту і 7 статті 77 Закону України “Про державний бюджет в Україні на 2006 рік” Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Однак, Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” зупинено надану статтею 6 Закону соціальну гарантію. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема п.12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Положення закону, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тим самим відновлено дію статті 6 Закону, яка тривала до 31.12.2007 року.

Отже, у 2007 році позивачка мала право на підвищення пенсії, яка їй виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа № 1-28/2008 щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ряд положень  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зокрема положення п.41 Розділу II вказаного Закону. Тому у 2008 році позивачка мала право на підвищення пенсії, яка їй виплачувалася у період із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року на 30 % мінімальної пенсії за віком.

  Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень зазначеного Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” і Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що визнані неконституційними. Ці Рішення Конституційного Суду України є обов”язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Пенсія позивачці повинна нараховуватися та виплачуватися із урахуванням мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та ст. 62 Закону України “Про державний бюджет в Україні на 2007 рік”.

  Посилання представника відповідача на неможливість доплати позивачці до пенсії без відповідного нормативного забезпечення, а саме без внесення відповідних змін до Закону України “Про державний бюджет в Україні на 2007 рік” щодо фінансування даних доплат, не можна визнати обґрунтованим.

В силу ч. 1 ст. 107 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного  або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, для покладення на органи пенсійного фонду України обов’язку із нарахування та виплати недоплачених сум пенсій, необхідно встановити факт протиправності дій вказаних органів по невиплаті пенсії чи гарантованих Законом надбавок до пенсії. Враховуючи, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Коломиї, не виплачено у встановленому Законом порядку ОСОБА_1 надбавки до пенсії, суд вбачає підстави для визнання відмови у виплаті 30-ти відсоткового підвищення до пенсії позивачці протиправною.

Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України, суд вважає обгрунтованими з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У зв»язку з тим, що підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пейсії за віком не нараховувалось відповідачем, суд вважає, що в даному випадку слід застосовувати річний строк звернення до суду відповідно до ст.99 КАС України, оскільки іншими нормативно-правовими актами не визначено строк звернення до суду за недонарахованими пенсіями.

З огляду на викладене,  суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2009 року (по день звернення позивача до суду), оскільки, дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком була відновлена з 22.05.2008 року, відтак позивач має право на таку виплату.

У задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за період,з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року слід відмовити у зв»язку з пропуском строку звернення до суду позивачем.

               Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх
положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.    

       Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

            На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.,ст.2, 6, 9, 17-19, 21, 99-100 КАС України та керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, –

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково .

        Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22  травня  2008 р. по 28 грудня  2009 р. - протиправною .

        Зобов”язати управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь   ОСОБА_1  підвищення до пенсії у  розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 22  травня  2008 р. по 28 грудня  2009 р.  включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням виплачених сум.

         В задоволення решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано до Львівського Апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня її проголошення.Апеляційна скарга на постанову подається в такому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

                                                             Головуючий: