Номер провадження: 22-ц/813/7404/19

Номер справи місцевого суду: 509/2731/19

Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2019 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого                        Сегеди С.М.,

суддів:                        Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

               за участю:

секретаря                        Ющак А.Ю.,

представника ТОВ «Гранит-К» - арбітражного керуючого Ратушного А.І.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Зудової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-К» на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-К» про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання вчинити певні дії,

                                встановив:

30 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Гранит-К» про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання відповідачем укладених між сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав, визнання за нею майнових прав за цими договорами, зобов`язання відповідача передати позивачу безумовне майнове право на квартири, зазначені в цих договорах, а саме на квартири, що знаходяться в 4-секційному 10-поверховому житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 :

-   квартиру на 5 (п`ятому) поверсі, будівельний № 156, проектною площею 41,15 кв. м.,

-   квартиру на 7 (сьомому) поверсі, будівельний № НОМЕР_1 , проектною площею 61,22 кв. м.,

-   квартиру на 8 (восьмому)поверсі, будівельний № 245, проектною площею 61,22 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 187, проектною площею 36,48 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 248, проектною площею 56,89 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 249, проектною площею 34,75 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 250, проектною площею 36,38 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 131, проектною площею 36,19 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 132, проектною площею 37,79 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 192, проектною площею 56,89 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 194, проектною площею 36,48 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 254, проектною площею 41,15 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 255, проектною площею 56,89 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 257, проектною площею 36,38 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 258, проектною площею 38,18 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 259, проектною площею 61,22 кв. м.

24 червня 2019 року до суду надійшла заява представника позивачки про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ТОВ «Гранит-К» вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майновими правами на квартири, що є предметом договорів, укладених з ОСОБА_1 , заборони передачі іншим особам цих квартир після введення будинку в експлуатацію, а також заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів.

В обґрунтування заяви представник позивачки вказала, що фактично будівельні роботи зі зведення будинку, майнові права на квартири в якому просить визнати позивачка, майже завершено, у подальшому, у разі задоволення позовної заяви про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання виконати зобов`язання в натурі, не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, зробити неефективним захист прав позивачки в обраний нею спосіб у разі укладення відповідачем з іншими особами будь-яких договорів, предметом яких є майнові права на спірні квартири або у разі передання їх у власність іншим особам та реєстрації речових прав на зазначені квартири за іншими особами.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року заяву представника позивачки ОСОБА_1 — адвоката Зудової В.В. було задоволено частково.

Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо наступних квартир в 4-секційному 10-поверховому житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_1 :

-   квартиру на 5 (п`ятому) поверсі, будівельний № 156, проектною площею 41,15 кв. м.,

-   квартиру на 7 (сьомому) поверсі, будівельний № 238, проектною площею 61,22 кв. м.,

-   квартиру на 8 (восьмому)поверсі, будівельний № 245, проектною площею 61,22 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 187, проектною площею 36,48 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 248, проектною площею 56,89 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 249, проектною площею 34,75 кв. м.,

-   квартиру на 9 (дев`ятому) поверсі, будівельний № 250, проектною площею 36,38 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 131, проектною площею 36,19 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 132, проектною площею 37,79 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 192, проектною площею 56,89 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 194, проектною площею 36,48 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 254, проектною площею 41,15 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 255, проектною площею 56,89 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 257, проектною площею 36,38 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 258, проектною площею 38,18 кв. м.,

-   квартиру на 10 (десятому) поверсі, будівельний № 259, проектною площею 61,22 кв. м.

В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Гранит-К» ставить питання про скасування ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року про забезпечення позову та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги,  відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про часткове забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення в майбутньому.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч. 1,2ст. 149 ЦПК України, єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов`язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язковість виконання судових рішень задекларована статтею 1291 Конституції України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання за ОСОБА_1 майнових прав на квартири, вказані в договорах купівлі-продажу майнових прав, укладених між сторонами по справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачкою та відповідачем 11 січня 2013 року були укладені договори купівлі-продажу майнових прав, перелік яких зазначено в Додатку № 1 до позовної заяви. Відповідно до цих умов відповідач зобов`язався передати у власність ОСОБА_1 безумовне майнове право на збудоване в майбутньому майно, яке стане в майбутньому, після прийняття Об`єкту будівництва в експлуатацію, правом власності ОСОБА_1 , а остання зобов`язалась прийняти відповідне право (Пай) та сплатити визначену в п. 5.1. відповідних договорів суму.

ОСОБА_1 зазначила, що нею були виконані свої зобов`язання за вказаними договорами в повному обсязі, було сплачено відповідачу суми коштів, визначені зазначеними Договорами, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів. Відповідно до умов укладених договорів (п. 4.3) орієнтовний строк здачі об`єкту до експлуатації - 4 квартал 2013 року, однак до теперішнього часу будівництво не закінчено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2017р. затверджено зміни до плану санації відповідача, які передбачають передання інвесторам, що виконали свої зобов`язання за відповідними договорами, у власність проінвестованих ними квартир після закінчення будівництва.

Позивачка звернулась до керуючого санацією відповідача із листом, в якому просила розглянути та визнати її майнові вимоги до відповідача, що випливають із укладених між сторонами договорів та внести відповідні зміни до плану санації відповідача. Однак листом відповідача позивачку було повідомлено про відмову у визнанні відповідних вимог та розірвання зазначених в додатку № 1 до позову договорів, з огляду на невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо внесення коштів за вказаними договорами.

У зв`язку з цим, позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача за захистом своїх прав, оскільки вважає, що розірвання відповідачем зазначених договорів, як односторонніх правочинів, має бути визнаний недійсним з посиланням на норми ст. 203, 215 ЦК України.

Заперечуючи проти оскаржуваної постанови суду, арбітражний керуючий та керуючий санацією ТОВ «Гранит-К» Ратушний А.І. в апеляційній скарзі та суді апеляційної інстанції посилався на те, що на даний час відбувається процедура банкрутства ТОВ «Гранит-К», у зв`язку з чим всі питання стосовно арешту на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

При цьому ОСОБА_2 посилався на ч.4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Проте, на думку колегії суддів дані доводи ОСОБА_2 є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не накладав арешту на майно боржника, в даному випадку – ТОВ «Гранит-К», і не вчиняв будь-яких інших обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном.

Оскаржувана ухвала суду полягає в забороні суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом судового спору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, інший власник майнових прав на аналогічний об`єкт інвестування вже звертався до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Гранит-К» про визнання власником майнових прав на об`єкт інвестування та зобов`язання укласти договір про передання у власність квартиру, однак ухвалою Господарського суду Одеської області від 15 липня 2019 року позивачу було відмовлено у відкритті позовного провадження, у зв`язку з тим, що справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19.01.2013 року, не впливають на визначення юрисдикції спорів фізичної особи з майновими вимогами до боржника, і їх слід розглядати в порядку цивільного судочинства (а.с.91).

При цьому, Господарський суд Одеської області у зазначеній ухвалі вказав, що саме 19.01.2013 року набрав чинності Закон України від 22.11.2011 року № 4212-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», згідно якого Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ викладено в новій редакції.

Згідно цього Закону статтю 12 ГПК України доповнено п. 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Оскільки провадження «Про банкрутство» ТОВ «Гранит-К» порушено ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.009 року, що підтверджується матеріалами справи і визнано сторонами, то всі спори, які виникли після цього і до 19.01.2013 року мають вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Саме таких правових позицій дотримується Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 156/20/16-ц, від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, від 13 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 761/9951/15-ц, провадження № 14-614цс18, від 15 травня 2019 року у справі № 522/102//13-ц (а.с.79, 82, 85-90).

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що спір з приводу спору між власником майнових прав, якими в даному випадку є позивачка, і ТОВ «Гранит-К», мають розглядатись в порядку цивільного судочинства.

З цих підстав, враховуючи, що предметом спору є саме майнові права позивачки ОСОБА_1 на спірні квартири, то суд першої інстанції обгрунтовано частково задовольнив заяву про забезпечення позову і заборонив суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом судового спору.

Доводи арбітражного керуючого і керуючого санацією ТОВ «Гранит-К» Ратушного А.І. про те, що незважаючи на те, що даний спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, забезпечення позову у вигляді арешту на спірне майно, має вирішуватись в порядку господарського судочинства, в межах процедури санації ТОВ «Гранит-К», є безпідставними, виходячи з того, що як було зазначено вище, суд не накладав арешту на грошові кошти або нерухоме майно боржника – ТОВ «Гранит-К».

Разом з тим, забороняючи будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартир, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що таке забезпечення позову не порушить прав відповідача на час розгляду справи в суді, а також, що представником позивачки були надані належні та переконливі докази на обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивачки, що полягають в можливій реєстрації речових прав на квартири, майнові права на які є предметом укладених між сторонами по справі договорів, за третіми особами, відчуження вказаних квартир третім особам до ухвалення рішення в даній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження майновими правами на квартири, що є предметом договорів, укладених з позивачем, а також самих квартир після введення будинку в експлуатацію, є непропорційним втручанням в господарську діяльність відповідача, забезпечення позову у вказаний спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, п.1 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 – 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит-К» залишити без задоволення.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 червня 2019 року про забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 

Повне судове рішення складено 04.11.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду:                        С.М. Сегеда        

       Л.А. Гірняк

       Т.В. Цюра