Справа №  11-66/2010 року                                              Головуючий у 1 інстанції: Моісеєнко О.М.

Категорія: ст. 15,185 ч. 3 КК                                            Доповідач: Моїсеєнко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської  області в складі:

Головуючого судді  Лугового М.Г.

Суддів     Моїсеєнко Т.М., Крамаренко В.І.

З участю прокурора Савостьянової Л.В.

Засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 4 грудня 2009 року яким

                                                                                ОСОБА_1

                                                                                ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

                                                                                м. Харкова, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимий:

                                                                                28 січня 1998 року за ст.ст. 141 ч. 2, 140 ч.2, 17-

                                                                                140 ч. 2, 81 ч. 3, 89 ч.1, 145 ч.1, 42 КК України

                                                                                до позбавлення волі на строк 5 років  Звільнений

                                                                                6 жовтня 2000 року умовно-достроково.

                                                                                6 жовтня 2004 року за ст.ст. 185 ч.2,71 КК України

                                                                                до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

                                                                                22 грудня 2008 року за ст.ст. 358 ч.1,3,70 КК

                                                                                України до обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

                                                                                На підставі ст. 75 КК України звільнений від

                                                                                відбування покарання з випробуванням, іспитовим

                                                                                строком 1 рік.

засуджений за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки.

    На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком  Комінтерновського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2008 року у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

    Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину за слідуючих обставин:

    3 липня 2009 року о 4 години 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, незаконно проник через паркан  домоволодіння будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав два велосипеди та одного кроля,  а всього майна на суму 543 грн.50 коп. Але, свій злочинний намір на викрадення чужого майна довести до кінця не зміг, оскільки був затриманий на місці злочину.

    В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просить пом’якшити призначене йому покарання, оскільки його дії невірно кваліфіковані за ст. 185 ч.3 КК України. Вважає, що його дії повинні кваліфікуватися за ст. 185 ч. 2 КК України, оскільки майно він викрав з двору домоволодіння, тому відсутня така кваліфікуюча ознака, як проникнення до сховища.

    Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який просить вирок суду залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

    Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

    Доводи апеляції засудженого про те, що в його діях не міститься такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення до сховища, є  необгрунтованими.

    Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 через паркан, незаконно проник до домоволодіння потерпілого ОСОБА_2, тобто на огорожену територію приватного домоволодіння, де зберігалося майно потерпілого і яким  незаконно заволодів засуджений ОСОБА_1

    Тому суд вірно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України

оскільки він скоїв замах на таємне викрадення майна потерпілого ОСОБА_2, поєднана з проникненням до сховища.

    Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_1, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

    Як вбачається із вироку, при призначенні покарання суд врахував тяжкість скоєного ОСОБА_1 злочину, дані про особу засудженого, а також враховані обставини, що пом’якшують покарання, до того ж і ті, на які посилається засуджений в апеляції.

    Саме наявність таких обставин дала можливість суду призначити ОСОБА_1 мінімальну міру покарання, передбачену санкцією закону, по якому він засуджений.

    Оскільки ОСОБА_1 скоїв злочин під час іспитового строку, суд цілком вірно застосував вимоги ст. 71 КК України і призначив покарання за сукупністю вироків.

    На думку колегії суддів призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом’якшення не вбачається.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362,365,366, 377 КПК України, колегія суддів,-

                                                                 У Х В А Л И Л А :

    Вирок Сумського районного суду Сумської області від 4 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію без задоволення.

                                                                    СУДДІ:

   Луговий М.Г.                                    Моїсеєнко Т.М.                          Крамаренко В.І.