У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого – Лугового М.Г.
суддів – Матуса В.В., Олійника В.Б.
з участю прокурора – Друченко Т.В.
захисника – ОСОБА_1,
обвинуваченого – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією прокурора Коротких Ж.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 січня 2010 року, якою відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця м. Суми, раніше не судимого,
відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, -
ВСТАНОВИЛА:
30 грудня 2009 року до Ковпаківського районного суду м. Суми з поданням, погодженим із заступником прокурора Ковпаківського району м. Суми, звернувся слідчий СВ Ковпаківського ВМ СМВ ГУМВС України в Сумській області про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який обвинувачується у відкритому заволодінні майном ОСОБА_3 на суму 807 грн., із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, за попередньою змовою з групою осіб і його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.
28 грудня 2009 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України.
30 грудня 2009 року ОСОБА_2 було продовжено затримання до 10 днів для додаткового вивчення даних про його особу.
6 січня 2010 року постановою Ковпаківського районного суду м. Суми в задоволенні подання слідчого було відмовлено в зв’язку із його необґрунтованістю. Суд мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має позитивну характеристику з місця навчання, вину визнає повністю. Той факт, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не є підставою для тримання його під вартою, а також відсутні будь-які підстави вважати, що перебуваючи на волі він буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати злочинну діяльність.
В поданій апеляції прокурор Коротких Ж.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує, що суд не врахував тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_2, який ніде не працює, не навчається. Тому, є достатні підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати злочинну діяльність. Просить постанову суду скасувати як незаконну.
Вислухавши доповідь судді, прокурора на підтримку апеляції, захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які згодні з рішенням суду і просили відмовити прокурору в задоволенні його апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданої апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглядаючи подання слідчого СВ Ковпаківського ВМ СМВ ГУМВС України в Сумській області про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту, суд першої інстанції, врахувавши відповідно до вимог ст. ст. 148, 150, 155 КПК України всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, вірно відмовив в задоволенні цього подання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 органами досудового слідства підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину.
В той же час, взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність, а сама санкція статті кримінального закону, у вчиненні якого підозрюється або обвинувачується особа не є підставою для обрання такого виду запобіжного заходу як взяття під варту.
Відмовляючи в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2, суд врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані про особу підозрюваного, його характеристики, а також інші обставини, що характеризують ОСОБА_2 та навів відповідні мотиви прийнятого рішення.
Достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 буде ухилятися від слідства і суду та перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність судом не встановлено, а сама санкція статті кримінального закону, за яким підозрюється ОСОБА_2, як зазначено вище, не може бути основною підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
А тому, доводи апеляції прокурора про те, що обвинувачений ОСОБА_2 може ухилитися від слідства і суду та перешкоджати встановленню істини по справі або продовжувати злочинну діяльність є необґрунтованими.
Якщо держава не наведе „відповідних і достатніх” підстав для тримання під вартою обвинуваченої особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (див. рішення Суду „Вемгофф проти Німеччини”).
Таким чином, врахувавши дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, обставин злочину, у вчиненні якого він підозрюється, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для скасування постанови суду та задоволення поданої апеляції прокурора.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 січня 2010 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2 – залишити без зміни, а апеляцію прокурора Коротких Ж.О., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції – без задоволення.
СУДДІ:
Луговий М.Г. Матус В.В. Олійник В.Б.