Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-1565/10 Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Крилової О.В.
Суддів Бабак А.М.
Спас О.В.
При секретарі: Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області, КП БМР «Житлосервіс-2А», ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, анулювання реєстрації місця проживання фізичної особи, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, анулювання реєстрації місця проживання фізичної особи, який в процесі розгляду справи уточнила (а.с.119-120).
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 17.09.1989 року по 28.02.2006 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, та має дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до розпорядження № 286 від 16.10.1992 року, виданого «Бердянським виробничим об’єднанням по жаткам» її сім’я з трьох осіб була зареєстрована та постійно проживала у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 Будівля гуртожитку знаходиться на балансі КП БМР «Житлосервіс 2А» та є власністю територіальної громади м. Бердянська. У лютому 2006 року подружні стосунки були фактично припинені, після чого відповідач забрав усі свої речі та виїхав із зазначеної кімнати. З того часу ОСОБА_4 періодично з’являвся по місцю реєстрації на 2-3 дні, але припинив виконувати обов’язки наймача жилого приміщення та з вересня 2007 року в кімнаті не проживає, про що представниками КП БМР «Житлосервіс 2А» було складено відповідні акти.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 залишається зареєстрований у кімнаті гуртожитку, та на нього продовжують нараховуватися комунальні платежі, які сплачує вона, просила суд визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування кімнатою у гуртожитку і зняти його з реєстрації в цій кімнаті.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, при його ухваленні судом порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки суд не прийняв до уваги, що відповідач більше 6 місяців був відсутній в даній кімнаті, а тому неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, та допущена неповноту. За цих підстав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовні вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, анулювання реєстрації місця проживання фізичної особи, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала переконливих доказі тому, що ОСОБА_4 був відсутній за місцем проживання понад шість місяців без поважних причин. Крім того, спір стосується користування кімнатою гуртожитку, а Примірним положенням про гуртожитки не передбачено визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням гуртожитку.
Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним.
Розглядаючи спір, суд повно та всебічно з’ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та закон, що їх регулює.
У відповідності зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зі змісту сказаної статті вбачається, що у разі, якщо особа не має права звертатися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася їй не належать, така особа є неналежним позивачем і у позові їй необхідно відмовити.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, та відповідач ОСОБА_4 поселилися в кімнату гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19). Будівля гуртожитку знаходиться на балансі КП «Житлосервіс 2А»,та належить Бердянській міській раді на праві власності.
Згідно ст. ст. 6, 127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 затверджене Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування гуртожитком, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян (п.13 Примірного положення).
Відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст. ст. 71, 72 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення застосовується і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення).
Однак, право на пред’явлення позовів про визнання осіб такими, що втратили право користування жилими приміщеннями надано балансоутримувачам жилих приміщень.
Між тим, з позовом про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом звернулася ОСОБА_3, яка набула право користування кімнатою в гуртожитку на тих же підставах що й відповідач, а тому правом звернення до суду з відповідними вимогами не наділена.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 грудня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: