Справа №22-ц-11/ 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Прокудіна Н.Г.
Категорія - 37 Суддя–доповідач – Семеній Л.І.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Семеній Л.І., Кононенко О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_2, треті особи – Автогаражне товариство «Хімік», Перша Сумська державна нотаріальна контора
про поділ майна подружжя, визнання права на обов’язкову частку у спадщині, поділ спадкового майна, усунення перешкод у користуванні майном,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Проведено поділ майна подружжя – автомобіля ВАЗ 2104 державний номер НОМЕР_1 та металевого гаража №383 в Автогаражному товаристві «Хімік». Визнано за ОСОБА_3 право на обов’язкову частку у спадщині Проведено поділ спадкового майна в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4
Виділено ОСОБА_3 у власність металевий гараж №383 вартістю 16464 грн. в Автогаражному товаристві «Хімік» за адресою: АДРЕСА_2
Виділено у власність ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ 2104 державний номер НОМЕР_1 вартістю 12000 грн. 11 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 140 грн. 07 коп. грошової компенсації різниці вартості фактично виділеного майна та належної йому ідеальної частки у спадковому майні.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 91 грн. повернення судового збору, 750 грн. витрат на проведення експертизи, 980 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення суду.
При цьому він посилається на порушення норм процесуального права . Зокрема, зазначає, що судом порушено правила підсудності, оскільки, як він вважає, спадкове майно не є нерухомим майном, тому справу слід було розглядати за місцем проживання відповідача. Крім того, вказує, що суд ухвалив заочне рішення без постановлення ухвали про розгляд справи в заочному порядку.
Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно відхилити, а рішення суду – залишити без зміни з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20 вересня 1979 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Під час шлюбу ними було набуто майно: в 1990 році автомобіль ВАЗ 2104 державний номер НОМЕР_1 вартістю 12000 грн. 11 коп. та в 1986 році металевий гараж №838 вартістю 16464 грн. в Автогаражному товаристві «Хімік» за адресою: АДРЕСА_2
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав разом зі своєю дружиною у квартирі АДРЕСА_1, власницею якої є ОСОБА_3
За життя ОСОБА_4 було складено заповіт, згідно з яким він заповів гараж та автомобіль своїм синам від першого шлюбу – ОСОБА_2 та ОСОБА_6. Останні після смерті батька звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_6 відмовився від своєї частки у спадковому майні на користь свого брата ОСОБА_2 і ця заява не була ним відкликана у встановлений законом строк.
Суд першої інстанції вірно з’ясував спірні правовідносини, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України, дослідив усі наявні у справі докази та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному , об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведено обставин та доказів, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно - автомобіль та гараж, було набуто під час перебування ОСОБА_3 у шлюбі з ОСОБА_4, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя і частка позивачки у цьому майні становить Ѕ частину, а помилкове застосування ним ст.ст.60,70 СК України замість ст.22 КпШС, яка діяла на момент виникнення цих правовідносин, не вплинуло на правильність вирішення цього спору.
Відтак, спадкове майно становить Ѕ частину спірного майна.
Відповідно до ст.1240 ЦК України непрацездатна вдова спадкує, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом.
Таким чином, ОСОБА_3, яка досягла 69-річного віку і відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України фактично прийняла спадщину, так як на момент смерті чоловіка проживала разом з ним, має право на обов’язкову частку у спадщині, що становить 1/12 частину спадкового майна. Звідси, її частка в спірному майні становить 7/12.
Висновок суду про визнання за позивачкою права власності на гараж, а за відповідачем – на автомобіль, не суперечить чинному цивільному законодавству. Розмір компенсації різниці вартості фактично виділеного ОСОБА_2 майна та належної йому ідеальної частки у спадковому майні судом першої інстанції визначено вірно.
Розподіл судових витрат проведено судом відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Доводи апелянта про те, що справу розглянуто з порушенням правил підсудності, є безпідставними, оскільки відповідно до ст.48 "Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22 січня 1993 року провадження у справах про спадкування рухомого майна належить до компетенції установ Сторони, на території якої проживав спадкодавець на момент своєї смерті, а у справах про спадкування нерухомого майна - Сторони, на території якої знаходиться майно.
Так як спадкодавець на момент смерті проживав на території України і спадкове майно також знаходиться на території цієї країни, тому місцевим судом вірно визначено підсудність розгляду цієї справи та застосовано національне законодавство України.
Посилання апелянта на порушення норм процесуального права, а саме на те, що суд не постановив ухвалу про її заочний розгляд, є безпідставним, так як розгляд цієї справи здійснений судом в загальному порядку, а ухвалене ним рішення за своїм змістом не є заочним, про що свідчить викладений в його резолютивній частині загальний порядок оскарження.
Інші доводи апелянта висновків суду також не спростовують.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
У зв’язку з цим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду – залишити без зміни.
Керуючись ст. ст.303, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 червня 2009 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий -
Судді -