ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2009 року < Час проголошення > № 2а-5847/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

судді: Пісоцької О.В.

за участю:

секретаря

судового засіданні Кузьменкової С.П.,

представників:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Правовий консалтинг та практика»- Крат В.Ф.,

- управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва - Польовчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Правовий консалтинг та практика»

доуправління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва

проскасування вимоги про сплату боргу та рішень про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Правовий консалтинг та практика»(далі -ТОВ «Фірма «Правовий консалтинг та практика», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва (далі -управління ПФ, відповідач), в якому просить скасувати вимогу про сплату боргу від 28 травня 2009 року №Ю-2003/1585, рішення від 28 травня 2009 року №946 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, рішення від 28 травня 2009 року №945 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків, рішення від 28 травня 2009 року №957 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що фінансові санкції рішеннями №945 та №957 застосовано незаконно, оскільки закінчився строк, протягом якого відповідач мав право визначити суму зобов`язання. Крім того, рішенням №946 застосовано фінансові санкції як за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, але ніякого приховування не було, оскільки відповідно до додатку до рішення №957 за липень 2006 року донараховано всього 96грн. 31коп., а не 302грн. 86коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства»(далі - Указ) суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Законом України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами`встановлено строки давності -1095 днів (наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації), протягом яких орган може визначити суму зобов`язання. Проте, відповідачем пропущені ці строки, оскільки застосовано санкції, у зв`язку з несплатою страхових внесків за 2005 рік. Щодо донарахувань: внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування були зменшені у зв`язку з тим, що були виправлені помилки і при цьому позивач переплатив кошти. Крім того, з боку позивача недоплати не було, оскільки суми заробітної плати за березень 2009 року було ід кореговано в розрахунку за квітень 2009 року.

Відповідач позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на наступне.

Представник відповідач в судовому засіданні надав суду пояснення, у яких зазначив, що лише Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09 липня 2003 року N1058-IV передбачаються принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, коло його осіб, перелік платників, їх права та обов`язки. Згідно Закону позивач як юридична особа, що обрала особливий спосіб оподаткування -єдиний податок, є страхувальником і, відповідно - платником страхових внесків до Пенсійного фонду України.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27 листопада 2009 року у відкритому судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно акту перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 28 травня 2009 року позивачу донараховано своєчасно необчислені та несплачені страхові внески в сумі 87980грн. 12коп. та фінансові санкції в розмірі 118269грн. 57коп. та 57123грн. 98коп. Крім того, актом було виявлено заниження суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески в сумі 302грн. 88коп.

28 травня 2009 року управлінням ПФ було складено вимогу про сплату боргу №Ю-2003/1585, відповідно до якої позивачу необхідно сплатити недоїмку у розмірі 58025грн. 58коп. Дану вимогу позивачу було вручено 29 травня 2009 року.

28 травня 2009 року управлінням ПФ також були прийняті рішення №945 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків у розмірі 118269грн. 57коп., №946 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески у розмірі 302грн. 88коп та №957 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно необчислених та несплачених страхових внесків.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`від 09 липня 2003 року N1058-IV (далі - Закон) зазначено, що цей закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому закону. Виключно цим законом визначено принципи і структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 1 Закону встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об`єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону, є страхувальниками відповідно до положень цього Закону.

Частиною 1 ст. 15 Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону є платниками страхових внесків до солідарної системи.

Відповідно до ст. 18 Закону страхові внески є цільовим загальнообов`язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону для роботодавця страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва`від 03 липня 1998 року (в редакції Указу Президента України N746/99 від 28 червня 1999 року) передбачає, що суб`єкти підприємницької діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до Державного бюджету України - 20 %; до місцевого бюджету - 23 %; до Пенсійного фонду України - 42 %; на обов`язкове соціальне страхування - 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням. При цьому суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, вказаним вище Указом Президента України регулюються відносини пов`язані зі сплатою податків, зборів інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування. Страхові ж внески не відносяться до складу податків, інших обов`язкових платежів, що складають систему оподаткування.

З урахуванням викладеного, відповідно до положень Закону ТОВ «Фірма «Правовий консалтинг і практика`є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у ч. 1 ст. 14 цього Закону базовим звітним періодом є календарний місяць.

Пунктом четвертим частини дев`ятої статті 106 Закону передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Щодо строків передбачених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на які посилається позивач, суд не приймає їх до уваги, оскільки спеціальним Законом, який має вищу юридичну силу, не передбачені строки давності.

Отже, оскаржувані вимога та рішення є правомірними та винесені з дотриманням Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін, надані під час розгляду справи, суд вважає заявлений адміністративним позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 7, 9, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченими статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя О.В. Пісоцька

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -18 грудня 2009 року.