ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/408/19Головуючий по 1 інстанції

Категорія: 304090000 Русаков Г. С.

Доповідач в апеляційній інстанції

Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: :

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач)

Суддів Бородійчука В.Г., Єльцова В. О.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк « Укргазбанк»;

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк « Укргазбанк»

розглянувши у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2019 року, постановлене під головуванням судді Русакова Г.С. у залі № 1 Канівського міськрайонного суду Черкаської області 25 липня 2019 року о 13 год., повний текст рішення складений 26 липня 2019 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

в с т а н о в и в :

02 травня 2019 року позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк « Укргазбанк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що 11.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-70/08, згідно умов якого позичальник отримав кредит в сумі 10510,00 дол. США на споживчі цілі під заставу нерухомості, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплатою 9,9% річних та щомісячно, комісією 0,2% від суми кредиту (21,02 дол. США), з кінцевим терміном повернення по 13.04.2028 року.

Для належного виконання зобов`язань за кредитним договором позичальником згідно договору іпотеки № ДІ-00-70/08, посвідченого приватним нотаріусом Канівського міського нотаріального округу Лагутінською Є.П. 14.04.2008 року за реєстром № 1458, ОСОБА_1 надала в іпотеку АБ «Укргазбанк» об`єкт нерухомості - житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 50,8 кв. м, житловою площею 31,7 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, 14.08.2008 року між АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № ДП-00-70/08. Позичальник в добровільному порядку не виконав належним чином умови кредитного договору, зокрема, вчасно не здійснив повернення заборгованості по кредиту та процентам за його використання, в обумовлені кредитним договором строки, і банк був змушений звернутися з позовом до суду про виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору та стягнення суми боргу по кредиту в повному обсязі. Розрахунок заборгованості було здійснено станом на 27.10.2015 року, отже, сума боргу була зафіксована також на цю дату.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2016 року (справа № 697/2408/15-ц) позов банку було задоволено в повному обсязі, стягнуто з позичальника і поручителя в солідарному порядку суму боргу, розраховану станом на 27.10.2015 року. При цьому, згідно рішення суду кредитний договір не було розірвано, отже, вважає позивач, що кредитні відносини між АБ «Укргазбанк» та відповідачем продовжують існувати у відповідності до п.7.4. кредитного договору по 13.04.2029 року. При цьому, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. Позичальником своєчасно не було погашено заборгованість згідно рішення суду від 14.01.2016 року, а тому у відповідності до п.3.3.19, позичальник зобов`язується сплачувати відсотки за ставкою, визначеною п.1.1. кредитного договору до моменту повернення кредитних коштів. Виконавче провадження по примусовому виконанню рішення суду було закінчено тільки 22.11.2018 року.

За період з 28.10.2015 року (дати, наступної за датою розрахунку заборгованості для суду) по 28.01.2019 року (дату розрахунку боргу) позичальнику, відповідно до умов кредитного договору було нараховано проценти за користування неповернутою частиною кредитних коштів, щомісячну комісію та пеню. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-70/08 від 14.04.2008 року її заборгованість за період з 28.10.2015 року станом на 28.01.2019 року включно становить: заборгованість по процентах прострочена - 1608,19 дол. США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 1936,10 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 36643,90 грн., а всього - 1608,19 дол. США та 38579,99 грн.

За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів 1608,19 доларів США та 38579, 99 гривень на користь банку.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2019 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк « Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором обґрунтовано судом першої інстанції, тим, що відсутні підстави для задоволення вимог банку щодо стягнення заборгованості в солідарному порядку із відповідачів, оскільки банк, звернувшись до суду з позовом до відповідачів в солідарному порядку, як до боржника, так і до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором вже використав своє право, так як раніше звернувся із позовом в суд та змінив умови договору по виконанню зобов`язання, вимагаючи дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та неустойки, належних йому на підставі ст. 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, тому банк змінив порядок, умови і строк дії даного кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються рішенням суду від 14.01. 2016 року, яке виконано станом на 22.11. 2018 року, що визнається позивачем.

Суд першої інстанції також послався, що позивач пропустив строк пред`явлення вимоги до поручителя, тому відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2 .

Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем не заявлено вимог про стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України за період невиконання рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк « Укргазбанк» оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що при постановленні рішення судом першої інстанції не було враховано, що між банком та відповідачами ніяких угод укладено не було, а також не було рішення суду про розірвання кредитного договору, тому банк мав законні підстави для донарахування відсотків за користування кредитними коштами у відповідності до умов кредитного договору до дня повного погашення заборгованості за договором. Скаржник посилається, що позичальник своєчасно не погасив заборгованість згідно рішення суду від 14.01.2016 року, тому вся заборгованість з дня прийняття рішення суду є простроченою. Виконавче провадження було закінчено лише 22.11. 2018 року, згідно якого повність погашено тіло кредиту та нараховані відсотки за кредитним договором станом на 27.10. 2015 року.

Не погоджується із висновками суду, оскільки вважає, що висновки суду частково не відповідають нормам матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що оскільки договір не розірваний, то кредитні відносини продовжують існувати, оскільки змінено лише строк повернення кредиту, а не закінчення договору. Тому рішення суду не звільняє сторони від зобов`язань, які лишилися невиконаними з будь - яких причин.

Скаржник, посилаючись на ч. 3 ст. 625 ЦК України, вважає, що в даному випадку рішенням суду змінено строк повернення кредиту, а тому інші умови кредитного договору залишаються в силі. Представник банку вважає, що позов пред`явлено лише про стягнення донарахованих відсотків, комісії пені за кредитом від 28.10. 2015 року по день повного погашення кредиту 10.09.2018 року, тому відсутнє повторне стягнення боргу. Також посилається, що останній платіж здійснено відповідачем 24.09. 2018 року, а строк позовної давності три роки відповідно до п. 5.8 договору від 14.04.2008 року. Тому вказує, що відповідно до ч.1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням дії особою, що свідчить про визнання нею боргу, тому строк після переривання починається заново.

Також скаржник не погоджується з висновками суду, що ним не заявлено позовних вимог про стягнення сум, визначених ст. 625 ЦК України. Законом розмір відсотків за користування кредитними коштами не встановлений у правовідносинах між банком та позичальником, тому донарахування відсотків здійснюється на підставі договору та ст.599 ЦК України, ч. 4 ст. 631 ЦК України . Оскільки кредит надавався в доларах, то індекс інфляції на прострочену суму в іноземній валюті відповідно до вимог ст. 625 ЦК України не нараховується.

Представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк « Укргазбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АБ « Укргазбанк» заборгованості на кредитним договором : заборгованість про процентах прострочена - 1 608, 19 дол. США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1 936, 10 грн.; заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 36 643, 90 грн., а всього - 1 608, 19 ( одну тисячу шістсот вісім доларів США 19 центів) доларів США та 38 579, 99 грн. ( тридцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн. 99 коп.) . Стягнути понесені судові витрати з ОСОБА_1 на користь банку.

11 вересня 2019 року на адресу Черкаського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 № Вх. 1689/19 Вх.

У відзиві відповідачі вказують, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим. Відповідачі посилаються, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01. 2016 року було задоволено позов банку повністю, стягнуто із позичальника та поручителя в солідарному порядку суму боргу, розраховану станом на 27.10. 2015 року.

17.02. 2016 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області було видано виконавчий лист по виконання зазначеного судового рішення та відділом ДВС відкрите виконавче провадження. Відповідно до постанови старшого державного виконавця Канівського міськрайонного відділу ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області Єрмоленка В. В. виконавче провадження 22. 11.2018 року закінчено у зв`язку з повним виконаннями згідно з виконавчим документом. На підтвердження повного виконання боржником судового рішення Черкаською обласною дирекцією ПАТ АБ « Укргазбанк» до Канівського МРВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області було направлено лист від 25.09. 2018 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 станом на 25.09. 2018 року здійснила повне погашення заборгованості за виконавчим листом.

За таких обставин, відповідачі вважають, що в подальшому кредитних правовідносин між сторонами не існує, і не може бути претензій від банку взагалі. Відповідачі вказують, що дії банку є незаконними та неправомірними, а апеляційна скарга, як і сам позов, надумані та суперечать вимогам чинного законодавства.

На підтвердження відсутності існування кредитних правовідносин між сторонами , відповідачі у відзиві посилаються на діючі правові позиції Вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду.

Зокрема, відповідачі посилаються на правові позиції, викладені в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України від 01. 10. 2014 року, від 17.12. 2014 року - справа № 6-35797вс14, від 14.01. 2015 року справа № 6-41128св14, від 21.01. 2015 року справа № 6-42315св14. Також посилаються на останні рішення постанову Верховного Суду від 20.02. 2019 року у справі № 666/ 4957 / 15 -ц, де вказано що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості , яке боржник виконав, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився.

За вказаних обставин, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Враховуючи, характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з викликом ( участю) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без участі сторін.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог банку щодо стягнення заборгованості в солідарному порядку із відповідачів, оскільки банк, звернувшись до суду з позовом до відповідачів в солідарному порядку, як до боржника, так і до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором вже використав своє право, так як раніше звернувся із позовом в суд, змінивши умови договору по виконанню зобов`язання, вимагаючи дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів та неустойки, належних йому на підставі ст. 1048 ЦК України, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Суд ухвалив рішення про стягнення достроково всієї суми заборгованості, отже, банк змінив порядок, умови і строк дії даного кредитного договору., що підтверджується рішенням суду від 14.01.2016 року, яке виконано станом на 22.11. 2018 року, що визнається позивачем.

Суд першої інстанції послався у рішенні, що позивач пропустив строк пред`явлення вимоги до поручителя, тому відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості із поручителя ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції вказав, що позивачем не заявлено вимог про стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України за період невиконання рішення суду, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки вважає висновки суду вірними та обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи, наявним в справі доказам та вимогам закону.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором кредиту, а саме заборгованості за простроченими відсотками та пенею.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 14.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-70/08 ( а. с. 5 -7).

16.02. 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 ( а. с. 10).

Згідно до п.1.1 кредитного договору, банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 10 510,00 доларів США. Кредит надавався на строк з 14.04.2008 року по 13.04.2028 року або по день визначений в п.3.3.11 цього Договору, із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 9,9 % річних.

Позивач виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

Відповідач зобов`язалась використати та повернути кредит в строки, передбачені графіком повернення заборгованості відповідно до п.3.3.3. кредитного договору.

Згідно до п.3.3.4. кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати комісію, проценти за користування кредитом щомісячно, не пізніше останнього 10-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.

Відповідно до п.3.1.10. кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються банком, виходячи із процентної ставки, зазначеної у п.1.1., збільшеної на 1 (один) процент, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

За порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності (п.5.3. кредитного договору).

14.04.2008 року в забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № ДП-00-70/08, згідно умов якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору № 0070 /08 від 14.04.2008 року ( а. с. 11).

Згідно п.1.2 договору поруки, поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов`язань по кредитному договору, а згідно п.1.3 договору поруки, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник.

Проте, як вбачається із матеріалів справи банк звернувся до суду з позовом до відповідачів про дострокове стягнення коштів за кредитним договором.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2016 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . заборгованість за кредитним договором № 00-70/08 від 14.04.2008 року з наступними змінами до нього: - заборгованість по кредиту строкова - 5579,78 доларів США; - заборгованість по процентах поточна - 40,86 доларів США; - заборгованість по процентах прострочена - 366,26 доларів США; - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1023,71 грн., а всього 5986,90 доларів США та 1023,71 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АБ «Укргазбанк» штраф за порушення умов договору іпотеки № ДІ-00-70/08 від 14.04.2008 року в сумі 4500,00 грн. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь АБ «Укргазбанк» понесені судові витрати в розмірі 2139,89 грн. судового збору. Дане рішення набрало законної сили ( а. с. 27 - 28).

Із матеріалів справи вбачається, що рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2016 року відповідачами виконано в повному обсязі 22.11. 2018 року, згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ( а. с. 12), що не заперечуються та визнається банком.

Звертаючись до суду із позовом до відповідачів травні 2019 року банк просив суд стягнути із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь донараховані суми відсотків за період з 27 жовтня 2015 року по 28 січня 2019 року та пеню за несвоєчасність сплати процентів.

При цьому, банк посилався на те, що постановлене рішення від 14 січня 2016 року не припинило правовідносин між сторонами кредитного договору. Згідно наданого банком розрахунку сума заборгованості становить: заборгованість по процентах прострочена - 1608,19 дол. США; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1936,10 грн.; - заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 36643,90 грн., а всього - 1608,19 доларів США та 38579,99 грн. ( а. с. 13-14).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.3.2.5 кредитного договору сторони узгодили, що у разі порушення строків/термінів сплати будь-яких платежів за цим договором, в тому числі сплати процентів, комісій, повного/часткового повернення кредиту та інших платежів, передбачених цим договором та договорами застави банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань позичальником за цим договором, забезпеченого заставою.

Вивчивши та перевіривши матеріали справи, водив апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що, пред`явивши позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання і його позовні вимоги були задоволені повністю рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.01.2016 року.

Після пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідачів процентів за користування кредитними коштами.

Суд першої інстанції вірно послався на правовий висновок. викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 564/2199/15-ц, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, та є обов`язковим для всіх судів України .

З постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) вбачається, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог, згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Окрім того, на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати, передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, пені та штрафів за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що ПАТ АБ «Укргазбанк», звернувшись із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, за наслідками якого було винесено рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 14.04.2016 року, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом та неустойки.

Отже, у такому разі положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики та неустойки, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України.

Таким чином, слід дійти висновку, що кредитодавець має право нараховувати, передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків і пені є безпідставним.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Як вказувалось вище, що судом встановлено, що рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області виконано в повному обсязі 22.11. 2018 року, тому у банку відсутні підстави для пред`явлення позову у травні 2019 року.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді повторного стягнення тіла кредиту.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, не спростовують висновків суду та правових позицій судової практики Верховного Суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом

Колегія суддів звертає увагу, що на обгрунтування рішення, суд першої інстанції вірно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, де зазначено, що у разі дострокового стягнення за кредитним договором у повному обсязі тіла кредиту, заборгованості за процентами, пені, тобто у разі зміни кредитором умов кредитного договору щодо строку його дії, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитними коштами, у випадку пред`явлення до позичальника вимог на підставі частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, яким дана належна оцінка, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними та вмотивованими, так як суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, і такі висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального та процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості, незаконності рішення суду, його ухвалення без встановлення дійсних обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки не дають підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення за доводами апеляційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права та залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, були предметом розгляду суду першої інстанції, яким дана належна оцінка, не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом.

З огляду на вище викладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк « Укргазбанк» - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 25 липня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк « Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Бородійчук В.Г.

Єльцов В. О.