КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/579/2019 Головуючий у І-й інстанції: Іванюта Т.Є.

Категорія: ч. 1 ст.121 КК України Доповідач: Юденко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

Головуючого: Юденко Т.М.

суддів: Сітайло О.М., Дзюбіна В.В.

секретаря судового засідання Кичігіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження відносно обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за апеляційною скаргою прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Наріжнього О.А. на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Стаховської Н.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та зобов`язано протягом іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтись в ці органи для реєстрації.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 03.01.2016 приблизно о 19 год. 15 хв., перебуваючи навпроти будинку № АДРЕСА_2 ) у АДРЕСА_1 , діючи умисно, на ґрунті ревнощів, реалізуючи злочинний умисел на заподіяння ОСОБА_2 фізичного болю та тілесних ушкоджень, наблизився до неї спереду та утримуючи в правій руці стиснутій у кулак предмет колючої дії довжиною 30,5 см, наніс їй один удар цим предметом спереду назад, згори донизу і дещо справа наліво відносно тіла потерпілої у верхній відділ ділянки черевної порожнини, після чого з місця вчинення злочину зник.

Згідно з висновком експерта №6 від 05.02.2016 у потерпілої ОСОБА_2 виявлено тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини з ушкодженням лівої долі печінки, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя потерпілої в момент його заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2016 року вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 липня 2016 року скасовано та призначено новий розгляд в суді 2-ї інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06 червня 2017 року вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 13 вересня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 06 червня 2017 року скасовано та призначено новий розгляд в суді 2-ї інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, оскаржуваний вирок вважає таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість. Просить постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 засудити за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що районний суд безпідставно визнав щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, оскільки він постійно змінював свої показання на стадії досудового розслідування та у судовому провадженні, свою вину визнав частково, що свідчить про відсутність щирого розкаяння. Також поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_1 під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп`яніння, що є обтяжуючою обставиною. Стан алкогольного сп`яніння обвинуваченого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 та висновком судово-психологічної експертизи № 63 від 04.01.2016 року. Однак суд, дослідивши цю експертизу, не послався на неї у вироку та не мотивував причин її недопустимості та неналежності.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Стаховську Н.О., яка не підтримала апеляційну скаргу прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Наріжнього О.А., думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який заперечує проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Доведеність вини, правильність кваліфікації дій за обставин, наведених у вироку, вид та розмір покарання, призначеного ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України, відповідають матеріалами кримінального провадження і учасниками судового провадження не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, то відповідно до наданої суду апеляційної інстанції копії ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 30 травня 2019 року, подання начальника Кагарлицького міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 , задоволено та звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі, призначеного вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 11.04.2016.

Оскільки у вищезазначених рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду ставиться питання про скасування вказаного вироку та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 439 КПК України про те, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді, з урахуванням вже постановленого рішення Кагарлицького районного суду Київської області про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання за вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 11.04.2016, колегія суддів приходить до висновку, що на час даного апеляційного розгляду кримінального провадження у ньому встановлені такі нові обставини, які свідчать про виправлення засудженого, а отже скасування вироку щодо ОСОБА_1 в частині застосування вимог ст. 75 КК України є недоречним.

У відповідності до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно ч.1 ст.78 КК України, після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання, у той час як відповідно до ч. 2 цієї статті, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання, та (ч. 3) у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Отже, наслідки застосування ст. 75 КК України, зазначені у ст. 78 КК України, є законними до тих пір, поки не скасовано вирок.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, дані про його особу, позитивну характеристику, думку потерпілої, яка просила призначити йому більш м`яке покарання зі звільненням його від відбування з випробуванням, пом`якшуючі покарання обставини: щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність обтяжуючих обставин, а тому суд 1-ї інстанції правильно обрав ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на максимальний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, під час іспитового строку обвинувачений ОСОБА_1 характеризувався позитивно (т.3, а.с. 104-107), має міцні соціальні зв`язки (т.3, а.с.105, 106), не допустив жодної неявки на реєстрацію, нових злочинів не вчиняв, усунув негативні наслідки своїх протиправних дій, примирився з потерпілою і тим самим довів своє виправлення.

З огляду на викладене, погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_1 шляхом скасування застосованих до нього судом 1-ї інстанції вимог ст.ст. 75, 76 КК України, як про те йдеться в апеляційній скарзі прокурора, на думку колегії суддів, є недоцільним, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Наріжнього О.А. залишити без задоволення, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвалу суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді: _______________ ______________ _______________

Т.М. Юденко О.М. Сітайло В.В. Дзюбін