Копія: Справа № 2-37-2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(ЗАОЧНЕ)
02 березня 2010 р. Липоводолинський районний суд Сумської області
в складі: головуючого -судді Роступицького М.А.
при секретарі Міщенко С.В.
розглянувши у судовому засіданні в смт. Липова Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по виконанню зобов’язання за договором поруки,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує позовну заяву наступним.
Відповідачка по справі ОСОБА_2, мешканка села Подільки Липоводолинського району, уклала з Сумською філією ВАТ Всеукраїнським Акціонерним Банком /ВіЕйБі Банк/ кредитний договір від 5 листопада 2007 року № 294, по якому отримала кредит від банку в сумі 7500 гривень на споживчі потреби.
При укладенні кредитного договору відповідачкою, позивач виступив як поручитель, про що було укладено і договір поруки, згідно якого, він як поручитель несе солідарну відповідальність по боргам відповідачки перед банком по кредитному договору, що передбачено чинним цивільним законодавством України. Про це він був повідомлений при укладенні договору поруки від 05 листопада 2007 року.
Згідно цього договору він зобов’язаний в разі невиконання відповідачкою своїх зобов’язань по кредитному договору сплачувати основну суму боргу, а також суми процентів та штрафів.
Так як відповідачка по справі ОСОБА_2 в указані в договорі строки не сплачувала суми кредиту, то кредитор БіЕйСі Банк повідомив про це його згідно п. 2.3. договору поруки і він після цього сплатив за відповідачку 12 січня 2009 року суму 294 гривні по квитанції № 11342, потім 30 червня 2009 року він сплатив також 1510 гривень 97 копійок за відповідачку по квитанції № 386517, та 10 листопада 2009 року сплатив суму 1535 гривень по квитанції № 674506.
Разом позивач сплатив за відповідачку борг по її кредиту в сумі 3339 гривень 97 копійок.
Відповідно до ст. 556 ч. 2 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять всі права кредитора в цьому в цьому зобов’язанні, тобто він має право вимагати від відповідачки повернення йому сплачених сум по її кредиту як поручителем. Це положення передбачене в ст. 558 УЦ України.
Крім того, для сплати боргу за відповідачку він виїжджав в місто Суми, понісши при цьому витрати на суму 76 гривень 08 копійок, що стверджується доданими до заяви квитками, а також ніс витрати по сплаті судового збору 51 гривню та ІТЗ судового процесу 120 гривень та оплату юридичних послуг при оформленні заяви до суду в сумі 175 гривень, що також стверджується квитанцією юридичної консультації, на загальну суму 422 гривні 08 копійок, які відповідачка повинна йому сплатити.
На прохання позивача повернути йому сплачені ним суми по боргу відповідачки, остання не реагує, а тому він прохає суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь сплачену ним по її кредитному договору суму 3339 гривень 97 копійок, а також витрати понесені ним по даній справі в сумі 422 гривні 08 копійок, а разом 3762 гривні 05 копійок.
12.02.2010 року в судовому засіданні позивач позовні вимоги частково змінив в сторону їх збільшення та попрохав суд стягнути з відповідачки 21 гривню 58 копійок в рахунок відшкодування витрат по поїздках до місця розгляду справи.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2, будучи своєчасно попереджена про дату та місце розгляду справи у судове засідання не з’явилася з невідомих суду причин, не повідомивши суд про причини неявки.
Відповідно до положень ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Позивач проти такого вирішення справи не заперечує.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що дійсно 05.11.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та громадянкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 294, згідно якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 7500 грн. терміном на 3 роки. Умовами договору передбачено терміни сплати по кредиту, суми сплати та відповідні відсотки за користування кредитом.
Згідно договору поруки від 05.11.2007 року поручителем за виконання позичальником умов кредитного договору є позивач по справі ОСОБА_1
Як встановлено судом, про що свідчать і платіжні квитанції, позичальник ОСОБА_2 умов кредитного договору від 05.11.2007 року не виконувала і ніяких оплат по кредиту не проводила.
Разом з тим, будучи повідомленим банком про порушення позичальником умов договору, поручитель ОСОБА_1 особисто, замість позичальника ОСОБА_2 став погашати борг перед банком.
Так, відповідно до платіжних квитанцій він 12.01.2009 року вніс до вказаного банку 294 грн; 30.06.2009 року вніс 1518 грн. 97 коп. та 10.11.2009 року – 1535 грн.
Таким чином поручитель ОСОБА_1 частково виконав зобов’язання, забезпеченого порукою на загальну суму 3339 грн. 97 коп.
За вказаних обставин та у відповідності до положень ст. 556 ч. 2 ЦК України до поручителя, який виконав зобов’язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов’язанні, а у даному випадку на суму виконаного зобов’язання 3339 грн. 97 коп.
Таким чином вказана сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1
Факт понесення позивачем витрат по сплаті судового збору 51 грн., оплати на інформаційно – технічне забезпечення 120 грн., а також оплату юридичних послуг при оформленні заяви до суду 175 грн. стверджується документально.
Також документально стверджується факт матеріальних витрат позивача, пов’язаних з поїздками по даній справі, а саме – до м. Суми за місцем знаходження кредитора – 76 грн. 08 коп. та 21 грн. 58 коп. – витрат на поїздки до місця розгляду справи. Загальна сума всіх вказаних витрат становить 443 грн. 66 коп., які також підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215,224 ЦПК України, ст.556 ЦК України,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення виконання поручителем зобов’язань, забезпечених порукою 3339 грн. 97 коп., а також понесені ним матеріальні витарти на загальну суму 443 грн. 66 коп. – всього на загальну суму 3783 грн. 63 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано до Липоводолинського районного суду Сумської області, який його ухвалив, протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме:
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст.294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: підпис
З оригіналом згідно
Голова суду: М.А. Роступицький