Постанова

Іменем України

30 жовтня 2019 року

м. Київ

справа 2-904/11

провадження № 61-16695св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року в складі судді Ліуша А. І., ухвалу Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Куцика І. Б., від 15 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ «Укрсиббанк» мотивована тим, що 15 липня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 11371473000, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 35 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 09,50% на рік з кінцевим терміном повернення 14 липня 2023 року.

24 квітня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір №11339183000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 25 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 09,00% на рік з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2029 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами № 11371473000 та №11339183000 ПАТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_2 24 квітня 2008 року та 15 липня 2008 року уклали договори поруки, згідно яких ОСОБА_2 відповідає за виконання позичальником ОСОБА_1 всіх його зобов`язань перед кредитором.

01 жовтня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір №11399737000, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 09,00% на рік з кінцевим терміном повернення 01 квітня 2010 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11399737000 ПАТ «Укрсиббанк» і ОСОБА_3 01 жовтня 2008 року уклали договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 відповідає за виконання позичальником всіх його зобов`язань перед кредитором.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаними договорами не виконав, унаслідок чого заборгованість за договором від 15 липня 2008 року №11399737000 становить 273 956,78 грн, за договором від 24 квітня 2008 року №11371473000 становить 210 246,28 грн, за договором від 01 жовтня 2008 року №11339183000 становить 55 160,69 грн. Банк Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором від 15 липня 2008 року №11371473000 та договором від 24 квітня 2008 року №11339183000 у розмірі 484 203 грн, солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість за договором від 01 жовтня 2008 року №11399737000 у розмірі 55 160,69 грн. та судові витрати у справі.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» відбулася заміна кредитора та укладено договір про відступлення права вимоги.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2014 року замінено первісного позивача ПАТ «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство « Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»).

Збільшивши позовні вимоги, ПАТ «Дельта Банк» просив суд:

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг за кредитним договором від 24 квітня 2008 року №11399183000 в сумі 417 018,62 грн;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 борг за кредитним договором від 15 липня 2008 року №11371473000 в сумі 565 925,03 грн;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 борг за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року №11399737000 в сумі 124 667,29 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року №11399737000 у розмірі 124 667 ,29 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2008 року №11371473000 у розмірі 565 925,03 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № 11339183000 у розмірі 417 018,62 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 15 липня 2008 року №11371473000, за кредитним договором від 24 квітня 2008 року №11339183000 відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті зобов`язання, тому банк використав своє право, пред`явив вимогу достроково до боржника та поручителів на протязі шести місяців з моменту пред`явлення вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з солідарного боржника ОСОБА_2 , суд першої інстанцій виходив з того, що укладення договорів поруки 24 квітня 2018 року та 15 липня 2008 року не відповідало волевиявленню ОСОБА_2 , оскільки вона не підписувала вказані договори, у відповідності до висновку криміналістичної експертизи, тому не брала на себе зобов`язання, передбачені даними договорами поруки та не може відповідати за невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню. Вказав, що відсутні підстави для припинення поруки за частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з поручителем ОСОБА_3 , тому вимога про дострокове стягнення з боржника та поручителя ОСОБА_3 боргу підлягала задоволенню.

Щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення боргу з поручителя ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції вказав, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, оскільки не можна покладати обов`язок по поверненню кредиту на відповідача поручителя за відсутності даних про укладення з нею договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Позичальник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_3 судові рішення в касаційному порядку не оскаржили, тому Верховний Суд у силу частини першої статті 400 ЦПК України переглядає рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції лише в межах доводів касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк».

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк» мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам статті 213 ЦК України, оскільки відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення боргу з поручителя як доказ в основу рішення поклав висновок експертизи, який не є достатнім доказом для відмови в задоволенні позову. Вказує, що за приписами статті 204 ЦК України таким доказом є лише рішення суду про визнання договорів поруки недійсними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 квітня 2008 року між ПАТ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11339183000, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,00% на рік з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2029 року.

Згідно з розділом 4 кредитного договору від 24 квітня 2008 року №11339183000 ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів відповідно до графіків погашення кредиту.

На забезпечення виконання кредитного договору від 24 квітня 2008 року № 11339183000 між банком та ОСОБА_2 24 квітня 2008 року укладено договір поруки № 200236, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 відповідає перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

15 липня 2008 року між ПАТ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11371473000, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 35 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 09,50% на рік з кінцевим терміном повернення 14 липня 2023 року.

Згідно з пунктом 3.4. кредитного договору від 15 липня 2008 року №11371473000 ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів відповідно до графіків погашення кредиту.

На забезпечення виконання кредитного договору від 15 липня 2008 року № 11339183000 між банком та ОСОБА_2 15 липня 2008 року укладено договір поруки № 217212, за умовами якого поручитель ОСОБА_2 відповідає перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

01 жовтня 2008 року між ПАТ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11399737000, згідно якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 09,00 % на рік з кінцевим терміном повернення 01 квітня 2010 року.

Відповідно до розділу 3 кредитного договору від 01 жовтня 2008 року №11399737000 ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів відповідно до графіків погашення кредиту.

На забезпечення виконання кредитного договору від 01 жовтня 2008 року №11399737000 між банком та ОСОБА_3 01 жовтня 2008 року укладено договір поруки № 231974, відповідно до якого поручитель ОСОБА_3 відповідає перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

Станом на 09 липня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року №11371473000 становить - 24 361,66 доларів США, що еквівалентно 28 5330,87 грн - заборгованість за кредитом, 11 243,55 доларів США, що еквівалентно 13 1687,74 грн - заборгованість за процентами.

Станом на 17 червня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 15 липня 2008 року № 11371473000 становить 31 789,76 доларів США, що еквівалентно 373 861,69 грн - заборгованість за кредитом, 16 331,30 доларів США, що еквівалентно 192 063,33 грн - заборгованість за процентами.

Станом на 17 червня 2014 року заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року №11399737000 становить - 5 857,76 доларів США, що еквівалентно 68 889,86 грн - заборгованість за кредитом, 4 742,80 доларів США, що еквівалентно 55 777,43 грн - заборгованість за процентами.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № 11399737000, ПАТ «УкрСиббанк» надіслав письмову вимогу поручителю ОСОБА_3 про дострокове повернення протягом 31 календарного дня з моменту отримання вимоги: основного боргу в сумі 5 857,76 доларів США; пені в сумі 643,74 грн.; прострочених процентів в сумі 251 доларів США; простроченого основного боргу в сумі 2 213 доларів США, що утворилися станом на 02 березня 2010 року, змінивши строк виконання основного зобов`язання.

Зазначена вимога Банку отримана ОСОБА_3 22 березня 2010 року особисто.

07 вересня 2010 року ПАТ «Укрсиббанк» звернувся з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 , поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2015 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку криміналістичної експертизи від 26 травня 2016 року № 1297, проведеної на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 28 вересня 2015 року, підписи від імені ОСОБА_2 у договорах поруки від 24 квітня 2008 року № 200236 та від 15 липня 2008 року № 217212 виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою ( том 2 а.с. 32-34).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (дала - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

За вимогами частини першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, оцінив у сукупності з іншими доказами висновок криміналістичної експертизи від 26 травня 2016 року № 1297, відповідно до частини 5 статті 147, частини 3 статті 212 ЦПК України 2004 року, дійшов обґрунтованого висновку, що боржник ОСОБА_1 зобов`язання за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Укрсиббанк» від 15 липня 2008 року та від 24 квітня 2008 року належним чином не виконав, тому утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню на користь правонаступника ПАТ «Укрсиббанк» - ПАТ «Дельта Банк», тоді як поручитель ОСОБА_2 не брала на себе зобов`язань, передбачених договорами поруки від 24 квітня 2008 року та 15 липня 2008 року, тому не повинна відповідати за невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договорами від 15 липня 2008 року та від 24 квітня 2008 року. Тому, відмовляючи в частині стягнення в солідарному порядку боргу з поручителя ОСОБА_2 суми боргу за кредитними договорами від 15 липня 2008 року та від 24 квітня 2008 року, суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення частин третьої, п`ятої статті 203 ЦК України та відмовив у задоволенні позову банку до поручителя ОСОБА_2 , при цьому правомірно поклав обов`язок по виконанню умов договорів від 15 липня 2008 року та від 24 квітня 2008 року лише на боржника ОСОБА_1

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог, пред`явлених до поручителя ОСОБА_2 без визнання договору поруки недійсним, спростовуються положеннями частин першої, третьої, п`ятої статті 203 та статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційна скарга публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» задоволенню не підлягає.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 червня 2017 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Ю. В. Черняк