Справа № 138/692/18

Провадження №:2/138/70/19

РІШЕННЯ

Іменем України

30 жовтня 2019 року                                                                         м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді                                        Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання        Коняги В.А.,

позивача                                                 ОСОБА_1 ,

представника позивача                                адвоката Пограничного А.М.,

відповідача                                                 ОСОБА_2 ,

представника відповідача                                адвоката Солоненка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2000 сторони зареєстрували шлюб. На даний час фактичні шлюбні відносини між сторонами припинені. Під час шлюбу сторони придбали сім одиниць транспортних засобів, які були зареєстровані за відповідачем, а саме: - DAF XF 105.460, 2009 року випуску, дата реєстрації 06.06.2017; - причіп OVIBOS 36W1, 2008 року випуску, дата реєстрації 16.08.2016; - причіп TRAILOR SYY 3CX, 1998 року випуску, дата реєстрації 29.10.2015; - DAF XF 95.430, 2006 року випуску, дата реєстрації 06.06.2013; - причіп WIELTON NW38АТ, 2007 року випуску, дата реєстрації 22.08.2012; - причіп ШЗК 06 Турист, 2001 року випуску, дата реєстрації 17.07.2001; - напівпричіп GENERAL TRAILERS, 2002 року випуску, дата реєстрації 15.01.2011. Дані транспортні засоби є спільним майном подружжя і їхня загальна вартість становить 3 003 936 грн. Разом з тим, п`ять одиниць вказаних вище транспортних засобів загальною вартістю 2511168 грн. відповідач відчужив без згоди позивача. На даний час у користуванні відповідача перебувають лише причіп ШЗК 06 Турист, 2001 року випуску, дата реєстрації 17.07.2001 та напівпричіп GENERAL TRAILERS, 2002 року випуску, дата реєстрації 15.01.2011, загальною вартістю 492768 грн. За таких підстав, з урахуванням заяв від 20.12.2018 та від 30.10.2019, відповідно до ст. 60, 70, 71 СК України позивач просить поділити між нею та відповідачем належне їм на праві спільної сумісної власності майно та стягнути з відповідача на користь позивача 1/2 частину вартості спільного майна подружжя, яке було відчужене відповідачем, у розмірі 1255584 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію замість 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно у розмірі 245500 грн.

Відповідач ОСОБА_2 , не погоджуючись із позовом, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив повністю відмовити у позові. Відзив мотивований невідповідністю позовної заяви вимогам Цивільного процесуального кодексу України, а також необґрунтованістю позову. Зокрема, відповідач вважає, що позивач не надала доказів належності вказаних вище транспортних засобів до спільного майна подружжя. Відповідач зазначає, що вказане майно було придбане ним за кошти, які належали йому особисто.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про зміну позовних вимог та зміну підстав позову. Додатково суду пояснила, що вони з відповідачем з 2002 року є приватними підприємцями, обоє отримували дохід, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. Сторони проживали у належній відповідачу квартирі, спільно робили там ремонт і на даний час це житло залишилось у власності відповідача. Зазначила, що шлюб між нею та відповідачем розірвано 30.11.2018.

Представник позивача адвокат Пограничний А.М. суду пояснив, що сторони з 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В 2018 році позивач звернулась до суду із позовами про розірвання шлюбу та про поділ майна подружжя. На підтвердження вартості спільного майна позивач надала належні докази. Для забезпечення позову 21.03.2018 суд виніс ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно. Однак така ухвала суду не встигла надійти на виконання до сервісного центру, а відповідач 21.03.2018 відчужив п`ять з належних сторонам транспортних засобів. На даний час у користуванні відповідача перебувають два транспортних засоби, які є спільною сумісною власністю сторін. За таких підстав з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація за 1/2 частку відчуженого майна, а також судові витрати у справі.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що відповідач не відчужив причіп ШЗК 06 Турист, 2001 року випуску, дата реєстрації 17.07.2001 та напівпричіп GENERAL TRAILERS, 2002 року випуску, дата реєстрації 15.01.2011, а тому представник позивача, з урахуванням неподільності даного майна, просив залишити такі транспортні засоби у власності відповідача, стягнувши з нього на користь позивача компенсацію за 1/2 частину їх вартості у загальному розмірі 245500 грн.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 змінений та уточнений позов не визнав, просив у позові відмовити. Суду додатково пояснив, що транспортні засоби, про поділ яких заявляє позивач, придбані ним за його особисті кошти, так як спільних коштів у них із позивачем не було. Як зазначив відповідач, позивач отримувала дохід від торгівлі м`ясом на ринку та витрачала кошти лише на свої особисті потреби. Не заперечував, що він та позивач з 2002 року є приватними підприємцями. Відповідач вказав, що позичав гроші у знайомого та брав у розстрочку транспортні засоби. Також він витрачав кошти на запчастини та шини. Особа, у якої він придбав автомобілі, дізнавшись про наявність у суді позову про поділ майна, вимагала від відповідача сплатити повну вартість за транспортні засоби. Так як таких грошей відповідач не мав, то деякі транспортні засоби він повернув продавцю. Коштів він при цьому не отримав. Один із автомобілів позивач забрала у своє користування, один постраждав у ДТП, а ще два залишились у нього. Крім цього, відповідач не погодився із вартістю транспортних засобів, заявленою позивачем. Зазначив, що така вартість значно перебільшена, при цьому експерт, який надав висновок про їх вартість, навіть не бачив ці транспортні засоби. Підтвердив, що шлюб між сторонами розірвано 30.11.2018 рішенням суду.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Солоненко Б.М. заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що дійсно у спільній власності сторін перебували транспортні засоби. В подальшому ОСОБА_2 відчужив дане майно, так як не зміг за нього розрахуватись, а не з метою його приховати. Не заперечував проти визнання за сторонами права власності на спільне майно у розмірі ідеальних часток. Однак вважає, що грошова компенсація не може бути сплачена відповідачем, так як останній не вносив на депозитний рахунок суду кошти, як це передбачено законом. Також зазначив, що довідки про вартість спірного майна можуть бути доказом лише ціни позову, а не розміру грошової компенсації, який може бути визначений лише відповідною експертизою.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд встановив, що сторони з 26.08.2000 перебували у зареєстрованому шлюбі. Вказане підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 4). Сторони визнали, що шлюб розірвано рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.11.2018.

Згідно з базою даних АІС «ДАІ-2000» УДАІ України у Вінницькій області та Єдиного державного реєстру МВС за ОСОБА_2 було зареєстровано сім одиниць транспортних засобів, а саме: - DAF XF 105.460, 2009 року випуску, дата реєстрації 06.06.2017; - причіп OVIBOS 36W1, 2008 року випуску, дата реєстрації 16.08.2016; - причіп TRAILOR SYY 3CX, 1998 року випуску, дата реєстрації 29.10.2015; - DAF XF 95.430, 2006 року випуску, дата реєстрації 06.06.2013; - причіп WIELTON NW38АТ, 2007 року випуску, дата реєстрації 22.08.2012; - причіп ШЗК 06 Турист, 2001 року випуску, дата реєстрації 17.07.2001; - напівпричіп GENERAL TRAILERS, 2002 року випуску, дата реєстрації 15.01.2011. Вказане підтверджується листом № 31/2/0543-П-7 від 28.02.2018, наданим Територіальним сервісним центром № 0543 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області МВС України на запит адвоката (а.с. 7).

Тобто спірне майно придбане відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачем. Вказане не заперечували у судовому засіданні і сторони.

Відповідно до висновків про вартість майна від 19.12.2018 (а.с. 68, 72, 76, 80, 84, 88, 92) ринкова вартість спірних транспортних засобів становить: DAF XF 105.460, 2009 року випуску, дата реєстрації 06.06.2017 – 528960 грн.; причепу OVIBOS 36W1, 2008 року випуску, дата реєстрації 16.08.2016 – 528960 грн.; причепу TRAILOR SYY 3CX, 1998 року випуску, дата реєстрації 29.10.2015 – 515040 грн.; DAF XF 95.430, 2006 року випуску, дата реєстрації 06.06.2013 – 445440 грн.; причепу WIELTON NW38АТ, 2007 року випуску, дата реєстрації 22.08.2012 – 492768 грн.; причепу ШЗК 06 Турист, 2001 року випуску, дата реєстрації 17.07.2001 – 5568 грн.; напівпричепу GENERAL TRAILERS, 2002 року випуску, дата реєстрації 15.01.2011 – 487200 грн.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

Суд встановив, що спірні транспортні засоби придбані відповідачем за час шлюбу з позивачем. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що вказане майно придбане за його особисті кошти, які належали йому на праві особистої власності.

Як вбачається із виписок із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позивач (з 13.06.2006), і відповідач (з 22.02.2002) зареєстровані як фізичні особи-підприємці. Вказане свідчить про наявність у обох сторін доходу та можливості придбання за спільні кошти спірного майна.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, за правилами статей 58 та 59 ЦПК України на підтвердження обставин сторона повинна надати належні та допустимі докази.

Докази того, що отримані від підприємницької діяльності кошти позивач витрачала лише на особисті потреби, а не на потреби сім`ї, а на придбання спірних транспортних засобів відповідач витратив свої особисті кошти, або придбав їх в борг, так само як і відчужив транспортні засоби без реального отримання коштів за такий продаж суду не надані, а відтак суд відхиляє посилання відповідача на такі обставини за недоведеністю. Більше того, вже під час судового розгляду справи представник відповідача погодився з тим, що спірне майно є спільною сумісною власністю сторін.

Відтак суд приходить до висновку, що спірні транспортні засоби, придбані на ім`я відповідача за час перебування сторін у шлюбі, належать сторонам на праві спільної сумісної власності і підлягають поділу між ними у рівних частках.

Разом з тим, суд також встановив, що вже після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідач, без згоди позивача, відчужив частину транспортних засобів, а саме: DAF XF 105.460, 2009 року випуску, дата реєстрації 06.06.2017; - причіп OVIBOS 36W1, 2008 року випуску, дата реєстрації 16.08.2016; - причіп TRAILOR SYY 3CX, 1998 року випуску, дата реєстрації 29.10.2015; - DAF XF 95.430, 2006 року випуску, дата реєстрації 06.06.2013; - причіп WIELTON NW38АТ, 2007 року випуску, дата реєстрації 22.08.2012. Факт відчуження вказаних транспортних засобів відповідачем підтверджується інформацією, наданою Територіальним сервісним центром № 0543 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області у листі № 31/2/0543-11-«П» від 10.10.2019. Загальна вартість відчуженого відповідачем майна становить 2511168 грн. У користуванні відповідача залишились причіп ШЗК 06 Турист, 2001 року випуску, дата реєстрації 17.07.2001 та напівпричіп GENERAL TRAILERS, 2002 року випуску, дата реєстрації 15.01.2011, загальною вартістю 492768 грн.

Частини 1, 2 ст. 71 СК України визначають, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Враховуючи, що транспортні засоби, які на даний час перебувають у користуванні відповідача (причіп ШЗК 06 Турист та напівпричіп GENERAL TRAILERS) є неподільними речами, та враховуючи вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації замість 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на дане майно у розмірі 245500 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо посилання представника відповідача про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду суд зазначає таке.

Частинами четвертою та п`ятою статті 71 СК України закріплено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За результатами аналізу змісту положень статті 71 СК України частини четверта та п`ята виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Необхідність обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (стаття 365 ЦК України), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при  зверненні одного із подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку в спільному майні з одночасним  присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, в свою чергу, отримуючи гарантоване грошове відшкодування.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні із виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, в свою чергу, відповідач не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній сумісній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.

Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного із подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку в спільному майні, касаційний суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, де про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі № 664/340/16-ц.

Вказане спростовує посилання представника відповідача про те, що присудження позивачу грошової компенсації замість 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно можливе лише після внесення відповідачем відповідної суми на депозитний рахунок суду.

Щодо транспортних засобів, відчужених відповідачем, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11  «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі за текстом - Постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Якщо під час вирішення спору про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 336/1358/16-ц.

Також згідно з п. 22 Постанови поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Суд встановив, що п`ять спірних транспортних засобів (DAF XF 105.460, причіп OVIBOS 36W1, причіп TRAILOR SYY 3CX, DAF XF 95.430 та причіп WIELTON NW38АТ) відповідач відчужив без попередньої згоди позивача. Доказів того, за якою ціною відчужене дане майно, відповідач суду не надав. Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог надала суду висновки незалежного сертифікованого оцінювача про вартість спірних транспортних засобів на час розгляду справи, які відповідачем не спростовані. В заявах про уточнення позовних вимог позивач просила стягнути з відповідача 1/2 частину вартості даного спільного майна подружжя у розмірі 1255584 грн.

При цьому представник відповідача, будучи професійним юристом, обізнаним зі змістом ст. 12 та 13 ЦПК України, не погоджуючись із вартістю спірного майна, зазначеною позивачем, доказів на спростування таких обставин не надав, клопотання про проведення відповідної експертизи не заявляв.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що п`ять спірних транспортних засобів були спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідач здійснив їх продаж іншій особі без згоди позивача, як другого з подружжя, у зв`язку із чим на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного майна у сумі, заявленій позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 9546, 60 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 60, 70 ч. 1, 71 СК України, ст. 316, 317, 319, 355 ч. 1, 368 ЦК України, ст. 12, 13, 58-60, 76-81, 137, 141 ч. 1, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/2 частину вартості спільного майна подружжя, а саме: транспортного засобу DAF XF 105.460, 2009 року випуску, дата реєстрації 06.06.2017; причепу OVIBOS 36W1, 2008 року випуску, дата реєстрації 16.08.2016; причепу TRAILOR SYY 3CX, 1998 року випуску, дата реєстрації 29.10.2015; транспортного засобу DAF XF 95.430, 2006 року випуску, дата реєстрації 06.06.2013; причепу WIELTON NW38АТ, 2007 року випуску, дата реєстрації 22.08.2012, у розмірі 1009200 (один мільйон дев`ять тисяч двісті) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошову компенсацію замість 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, а саме:причіп ШЗК 06 Турист, 2001 року випуску, дата реєстрації 17.07.2001; напівпричіп GENERAL TRAILERS, 2002 року випуску, дата реєстрації 15.01.2011, у розмірі 245500 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати у виді судового збору у сумі 9546 (дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Пограничний Артур Михайлович, місце перебування: АДРЕСА_2 М АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 Подільський, Вінницька область.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача: адвокат Солоненко Богдан Миколайович, місце перебування: АДРЕСА_4 .

Суддя                                                                         Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 08.11.2019.