Ковельський міськрайонний суд Волинської області

м. Ковель, вул. Незалежності, 15, 45008, (03352) 3-38-85

Справа № 2-75/2003

РІШЕННЯ

ІМ`ЯМ УКРАЇНИ

24 вересня 2003 року Ковельський міський суд

Волинської області

в складі головуючого - судді ВАСИЛЮКА О.С.

при секретарі МАТВІЙЧУК Т.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковель справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину будинку та інше спадкове майно і усунення від спадщини

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 по визнання права власності на 1/3 частину4 будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 та інше спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 та усунення її від спадщини внаслідок злісного ухилення доньки від обов`язку утримувати батька.

В суді позивачка та її представник позов підтримали повністю, пояснивши, що відповідачка ОСОБА_4 є дочкою померлого ОСОБА_5 , який розірвав шлюб з її матір`ю, коли відповідачці було 3 місяці. Після повторного шлюбу з ОСОБА_6 спадкодавець ОСОБА_5 при житті набув у власність 1/3 частини будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями, інше спадкове майно. При його житті востаннє відповідачка була в нього в 1997 році, коли вона заявивши, що не збирається доглядати пристарілого батька, після чого виїхала в Полтавську область, де живе до теперішнього часу. Ніяких стосунків з того часу вона з батьком не підтримувала, не приїжджала, матеріальної чи іншої допомоги по догляду батьку не надавала. Лише після смерті його з дружиною, приїхала, подавши заяву для прийняття спадщини. Останніх кілька років, перед смертю ОСОБА_5 з дружиною, позивачка, що є племінницею спадкодавця, фактично самостійно піклувалась за них приносила їм їжу, обробляла городи, доглядала їх в лікарні, коли вони лікувались. В зв`язку з цим при житті ОСОБА_5 неодноразово говорив, що оформить всю спадщину на неї, а дочку, яка ухилялась від догляду за ним позбавить її. В 2002 році коли стан здоров`я ОСОБА_5 погіршився, вони вирішили вчинити договір дарування на свою частину будинку. Готували для цього документи, оплативши витрати на проведення необхідних експертиз, при цьому ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , нотаріус пояснив, що дарування можливо оформити лише через 6 місяців після її смерті, тоді 1.07.2002 р. ОСОБА_5 вчинив заповіт на користь позивачки, повідомивши нотаріусу, що має дочку з якою не підтримує ніяких стосунків. З врахуванням викладеного, просить суд визнати її власником належного ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 майна,

зокрема 1/3 частини будинку з надвірними спорудами та іншого спадкового майна усунувши відповідачку від спадщини, яка злісно ухилялась від утримання свого батька.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник позов не визнали, пояснивши, що з батьком ОСОБА_5 в неї були нормальні стосунки, вона писала йому листи, їздила до нього періодично, останніх два роки не їздила поскільки помер чоловік, дорога була далека. Матеріально батьку не допомагала, однак він був забезпечений, отримував пенсію, тримав господарство. Також за ним був закріплений інспектор з соціальної служби, що відвідував батька періодично, надаючи допомогу в його догляді. В судовому порядку не виносилось рішення, що відповідачка злісно ухилялась від виконання обов`язку по утриманню спадкодавця. В зв`язку з тим, що позивачкою не представлено відповідних доказів ухиляння відповідачки від утримання батька, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд заслухавши сторони, представників, оглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживали в АДРЕСА_1 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 її майно перейшло у спадок чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . По смерті останнього залишилась спадщина, що складається з 1/3 частини будинку , що знаходиться по згаданій адресі з надвірними будівлями, та інше спадкове майно: меблі, посуд, килими, одяг, холодильник і т.п. (всього 54 пункти, згідно акту від 20.08.2003 року). Згідно заповіту від 1.07.2002 року все належне померлому ОСОБА_5 майно, в т.ч. і частину згаданого житлового будинку з господарськими спорудами, він заповідав позивачці ОСОБА_3 . Відповідачка ОСОБА_4 яка являється дочкою ОСОБА_5 від першого шлюбу, в серпні 2002 року, приїхавши в Ковель , звернулась в нотконтору з заявою про отримання спадщини по закону. Спадкоємець по заповіту ОСОБА_3 оспорює право відповідачки ОСОБА_4 на спадщину, мотивуючи, що остання тривалий час ухилялась від обов`язку доглядати померлого батька, який потребував цього, фактично цим займалась позивачка, волевиявлення спадкодавця було залишити все майно їй, усунувши відповідачку від спадщини.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 показали, що позивачка, будучи племінницею померлого ОСОБА_5 тривалий час доглядала їх, допомагала обробляти городи, приносила їсти, ліки, останній рік жила у них, коли ОСОБА_5 хворіли, відвідувала їх у лікарні, в той же час дочка спадкодавця не приїжджала до нього з 1997 року, ніякої допомоги не надавала, хоча ОСОБА_5 потребували. ОСОБА_5 розказував, що чули деякі свідки про те, що дочка будучи останній раз в нього заявила, щоб він не розраховував на її допомогу, тому він був на неї сердитий, неодноразово говорив, що все майно , в тому числі частину будинку по своїй смерті віддасть позивачці, а дочку позбавить спадку.

ОСОБА_5 в 2000 році щодо цього написали відповідну заяву в присутності ряду свідків, про те, що її слід завірити нотаріально ніхто з них не знав.

Згідно заяви від 18.12.2000 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в присутності ряду свідків письмово підтвердили, що заповідають все своє майно позивачці ОСОБА_3 .

Одночасно дочку ОСОБА_4 позбавляють спадку поскільки вона більше 4 років не приїжджала, не допомагала їм, не спілкувалась з ними, заявила, що не буде їх доглядати. Договором від 18.12.2000 р. підтверджено, що позивачка зобов`язувалась доглядати ОСОБА_5, які є похилого віку, часто хворіють і потребують сторонньої допомоги.

Згідно медичних довідок ОСОБА_5 лікувався у вузловій лікарні ст. Ковель з 26.03.2002 р. по 17.04.2002 р. з приводу гострої пневмонії, інфаркту головного мозку, інших захворювань, далі лікувався амбулаторно, аналогічно ОСОБА_6 страждала гіпертонічною хворобою 3 ступеня, інфарктом головного мозку (23.01.2002 р.). Позивачкою ОСОБА_3 також представлені довідки про понесені нею затрати на похорони ОСОБА_5, зокрема: 15.06.02 р. підприємству «Добробут» на труну, інші ритуальні речі затрачено 248 грн.80 коп.,

на автобус -80 грн., МПП «Гермес» 22.07.02 р. - 338 грн., на поминальний обід в кафе «Будівельник» 15.06.02 р. - 998 грн., їдальня локомотивного депо - 316 грн. 27 коп. Тоді ж закуплені продукти на 287 грн. 53 коп. крім того, закуплялись на ринку продукти: на 9 днів поминок ОСОБА_6 - 342,90 грн. на вечерю 15.06.2002 р. -119,85 грн., на відспівування ОСОБА_5 21.07.02 р. - 259 грн. ОСОБА_6 - 311 грн. на поминки 9 днів ОСОБА_5 - 321,15 грн, на поминки 40 днів ОСОБА_5 - 303,23 грн, ОСОБА_6 - 458,95 грн.

Таким чином, з вищевикладених доказів слідує, що позивачка дійсно тривалий час доглядала померлих ОСОБА_5, які були похилого віку, останній період життя страждали тяжкими захворюваннями, потребували такої допомоги, понесла значні матеріальні затрати на їх похорони та поминальні обіди. В зв`язку з цим суд вважає безпідставними посилання відповідачки та її представника про те, що померлі не потребували догляду. Представлені ними довідки з Полтавської ВДВС про те, що спадкодавець ОСОБА_5 не звертався за стягненням аліментів з ОСОБА_4 і Ковельського міськвиконкому про те, що ОСОБА_5 обслуговувались відділенням соціальної допомоги не спростовують вищезгадані докази, які свідчать, що ОСОБА_5 потребували стороннього догляду, який в основному надавався позивачкою.

Водночас в засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 тривалий час не приїжджала до батька, не надавала йому ні матеріальної чи будь-якої іншої допомоги. ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 хоча показали, що відповідачка була в батька і після 1997 року, не було її останніх два роки факт надання відповідачкою матеріальної чи іншої допомоги спадкодавцю не підтверджують.

Також судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_18 багаторазово висловлювався про те, що залишить весь спадок позивачці, писав заяву про це в присутності свідків, одночасно бажав позбавити спадку відповідачку. Допитана, як свідок нотаріус ОСОБА_19 підтвердила, що останній приходив на консультацію з приводу договору довічного утримання , казав, що дочка не приїжджає до нього 10 років, пізніше хотів укласти договір дарування на племінницю, але поскільки перед тим померла його дружина, договір дарування можна було посвідчити лише через 6 місяців, тоді ОСОБА_5 вчинив заповіт на ОСОБА_3 .. Згідно заповіту від 3.07.02 р. ОСОБА_5 заповів все майно в т.ч. житловий будинок по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 . Ще 22.04.02 р. він звертався в інвентарбюро для проведення техекспертизи з приводу відчуження будинку, однак в зв`язку з необхідністю виготовлення акту про прийняття будинку в експлуатацію лише 26.06.02 р. отримав необхідну довідку з БТІ.

Сама відповідачка ОСОБА_4 підтвердила, що батько їй говорив що хата буде тому, хто їх догляне, вона батькові не допомагала матеріально, не доглядала і навіть не знала про його похорони, хоча він такої допомоги потребував, а відповідно до ст. 81 КпШС утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги є обов`язком їх дітей.

Проаналізувавши зібрані докази, суд приходить до висновку, що кілька останніх років життя спадкодавець ОСОБА_5 постійно виявляв волю передати свій спадок племінниці ОСОБА_3 , яка надавала необхідну допомогу по догляду за ним, одночасно бажав, позбавити спадку свою дочку ОСОБА_4 , яка злісно ухилялася від обов`язків по його утриманню отже є підстави для визнання позивачки власницею спадкового майна та усунення відповідачки від спадщини.

Керуючись ст.ст. 15,30,62,203 ЦПК України, ст. 81 КЗпШС, ст. 528 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_20 власницею 1/3 частини будинку, що

знаходиться в АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та всього іншого майна належного ОСОБА_21 померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Усунути ОСОБА_22 від спадщини, стягнути з неї на користь ОСОБА_3 113,78 грн. судових витрат та 500 грн. за надання ОСОБА_23 .

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом 1 місяця з часу оголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ ВАСИЛЮК О.С.