КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 березня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8929/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Желепи О.В.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва

від 20 лютого 2024 року

про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, та

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва

від 20 лютого 2024 року

про повернення заяви про забезпечення доказів

у цивільній справі № 755/3014/24 Дніпровського районного суду м. Києва

за заявою ОСОБА_1

про забезпечення доказів,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року заяву про забезпечення доказів повернуто заявнику.

Не погоджуючись з вказаними ухвалами суду, ОСОБА_1 02 березня 2024 року безпосередньо до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу. Апеляційна скарга надійшла до Київського апеляційного суду та зареєстрована 04 березня 2024 року.

Вивчивши матеріли справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга в частині оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 353 ЦПК України встановлено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначені у вказаній нормі.

Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Перелік, зазначений у ч. 1 ст. 353 ЦПК України, не містить ухвали про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів не підлягає оскарженню окремо від відповідної ухвали суду постановленої за наслідками розгляду заяви про забезпечення доказів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, право на суд, складовим якого є право доступу до правосуддя, в аспекті апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, може бути обмежено на національному рівні з легітимною метою та із забезпеченням пропорційності при застосуванні відповідних правових засобів, передбачених процесуальним законом. Наведене не має наслідком порушення права на доступ до правосуддя.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Право на апеляційне оскарження учасники справи та заінтересовані особи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхнім процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

З матеріалів апеляційної скарги вбачається, що заперечення на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів включені ОСОБА_1 до доводів апеляційної скарги на ухвалу суду постановлену щодо заяви про забезпечення доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвалиДніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 357 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору повернути особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Є.П. Євграфова

О.Ф. Мазурик

О.В. Желепа