Жовтневий  районний суд міста Харкова

справа №2-1602/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19   березня  2010  року     м.Харків

           Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

                  головуючого –    судді  Кицюка В.П.,

                при секретарі -              Черних Л.Е.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом    ОСОБА_1    до      Державного  підприємства  «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»  про  стягнення  заборгованості  із заробітної  плати, відшкодування  моральної шкоди, -

                                В С Т А Н О В И В :

          В лютому   2010 року  ОСОБА_1   пред’явила  позов    до Державного  підприємства  «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»  ( далі  ДП «ХПЗ ім.. ОСОБА_2»  про  стягнення  заборгованості  із заробітної  плати та відшкодування  моральної  шкоди.

         В обґрунтування  позову зазначила, що працює   на ДП «ХПЗ ім.. ОСОБА_2»  з 12 липня 1976 року  по теперішній  час.  Останнім часом   відповідач  заробітну  плату  своєчасно та  в повному обсязі   не  виплачує,  внаслідок чого   має перед нею заборгованість  по сплаті заробітної плати за серпень, вересень, листопад,  грудень 2008 року ,  березень, квітень, травень , червень, жовтень,  грудень  2009 року.

         Посилаючись на вищезазначені  обставини та положення  ст. 115  КЗпП України  просила  стягнути  з відповідача на її  користь  заборгованість  із  заробітної плати  загальною  сумою  5871  грн.

         Крім того,  на підставі ст. 237-1  КЗпП  просила стягнути з відповідача  моральну шкоду  в розмірі 3500 грн, мотивуючи свої вимоги  в цій  частині тим, що  відповідач  своєчасно   не виплачуючи  їй  заробітну   плату  погіршив її  матеріальне  становище,  залишивши  без  засобів  до існування, що потребувало  від неї додаткових зусиль  для  організації свого  життя. За захистом  своїх  порушених прав  вона змушена  була звернутися до суду, що  також пригнічує  її  моральний  стан.

          В ході судового  розгляду   ОСОБА_1  уточнила  позовні  вимоги  в частині  стягнення  заборгованості  із заробітної  плати за жовтень 2009 року,   посилаючись  на те, що  відповідач частково  виплатив їй    заробітну плату  за  цей місяць,  а також просила   стягнути  заборгованість  із заробітної плати   за  січень 2010 року, а  всього 6284 грн та 3500 грн моральної шкоди.

          Представник  відповідача  ОСОБА_3М, який  діє  на підставі письмово  доручення,  виданого 04.01.2010 року   в.о. директора  заводу  ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» не заперечував проти  стягнення  заборгованості  із заробітної плати  за  жовтень, грудень 2009 року  та січень 20010 року.  В іншій частині   у задоволенні   позовних  вимог   просив відмовити . В обґрунтування  своїх заперечень зазначив, що  ухвалою господарського  суду Харківської області  від 20 жовтня 2009 року   у справі  за заявою   ТОВ « Санлайт Україна С.Р.Л.»  до  ДП «Харківський  державний  приладобудівний  завод ім.. ОСОБА_2»   про  визнання  банкротом в реєстрі вимог  кредиторів  затверджено  вимоги  по заробітній платі   працівників  підприємства в  сумі 12956789, 34 грн, що відповідає загальній сумі   заборгованості  по  заробітній платі  перед всіма  працівниками  заводу  станом на день порушення  провадження  у справі.  Таким  чином,  вважав,  що  вимоги позивача про стягнення  заборгованості із заробітної плати  за серпень,  вересень,  листопад, грудень  2008 року  та  березень,  квітень, травень, червень  2009 року  задоволенні господарським судом   і    вдруге    судовому розгляду не підлягають. Також просив  відмовити в позові  в частині  відшкодування  моральної  шкоди.

 Суд, заслухавши пояснення учасників  процесу, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до висновку  про  необхідність  задоволення  позову   частково з наступних підстав.

           Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення  ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).           Статтею 61 ЦПК України встановлено,  що обставини  визнані  сторонами  та іншими  особами, які беруть  участь у справі,  доказуванню  не підлягають.

           ОСОБА_1       починаючи   з 12  липня 1973 року  та по теперішній час працює  на    ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка» , що підтверджується  належним чином  засвідченою  копією  трудової книжки.

            Згідно зі ст. 115 КЗпП України  заробітна  плата  виплачується  робітникам  регулярно  у робочі дні  у строки,  встановлені  колективним  договором, але  не  рідше  двох  разів  на місяць  через проміжок  часу, що  не перевищує  шістнадцяти календарних  днів.

           Судом  встановлено та визнано відповідачем, що  за серпень,  вересень,  листопад, грудень  2008 року  та   березень,  квітень, травень, червень , частково за жовтень, грудень  2009 року , а також за січень 2010 року  заробітна  плата  ОСОБА_1    не виплачена,внаслідок  чого  ДП «ХПЗ ім.. ОСОБА_2»  має перед нею   заборгованість  із заробітної  плати за цей період    на  загальну суму  6284   грн.

          Посилання відповідача на те, що вимоги  позивача про стягнення  заборгованості із заробітної плати  розглянуті господарським судом    і вдруге  вони  судовому розгляду не підлягають безпідставні.

 З копії ухвали Господарського суду Харківської області від 05 серпня 2009 р., справа №Б-50\120-09  вбачається, що судом порушено провадження  у справі за заявою  Товариства з обмеженою відповідальністю «САНЛАЙТ Україна С.Р.Л.» про визнання банкрутом ДП «Харківський приладобудівний завод ім.. ОСОБА_2». З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі  про банкрутство введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо стягнення  на підставі виконавчих  документів та інших документів, за якими здійснюється  стягнення  відповідно до законодавства, заборонено нарахування  неустойки (штраф, пені) інших фінансових  (економічних) санкцій за невиконання  чи неналежне  виконання  грошових зобов’язань і зобов’язань  щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).  

Ухвалою того ж суду від 20 жовтня 2009 р., в попередньому судовому засіданні  визнані грошові вимоги та вимоги щодо зобов’язань по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів) 34 –х конкурсних кредиторів, в тому числі ініціюючого  кредитора  та затверджено  реєстр  вимог кредиторів на загальну суму  25303120.03 грв.,  в тому числі  2802389.63 грв. неустойки, а також  затверджені  вимоги  по заробітній платі  працівників підприємства  в сумі  12956789.34 грв.

Між тим, згідно  ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня  1995 р. №108/95 – ВР  оплата праці  працівників підприємства здійснюється  в першочерговому  порядку. Всі інші платежі  здійснюються підприємством  після виконання зобов’язань щодо  оплати праці.

            Відповідно до  ст. 28 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня  1995 р. №108/95 – ВР   у разі банкрутства  підприємства  чи ліквідації  його у судовому порядку  зобов’язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати,  яку вони повинні  одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, підприємства, виконуються  відповідно до Закону  України «Про банкрутство».

 На підставі  ч. 6 ст. 12 Закону України «Про банкрутство» дія мораторію на задоволення  вимог кредиторів  не поширюється  на виплату  заробітної плати, аліментів, відшкодування  шкоди, заподіяної  здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди.

           Зважаючи на  викладене, суд  вважає, що  вимоги позивача  про стягнення  заборгованості  по заробітній платі    ґрунтуються  на законі, а тому підлягають  задоволенню, що  не порушує  права, свободи чи інтереси   інших осіб.

          Що стосується  позовних вимог   ОСОБА_1  в частині   відшкодування  моральної шкоди, завданої   внаслідок порушення  відповідачем  її  трудових прав, то суд  вважає , що вони підлягають  задоволенню  частково, виходячи з наступного.

          Відповідно  до ст. 237-1  КзПП України   власник  відшкодовує  працівнику  моральну  шкоду  в разі, якщо  порушення  його  законних прав  призвели  до  моральних   страждань,  втрати нормальних  життєвих   зв’язків і вимагають  від нього  додаткових  зусиль  для організації  свого життя.

          Відповідач   протягом  тривалого   часу своєчасно   не  оплачував  ОСОБА_1  її  працю,  має  заборгованість  перед нею  зі сплати заробітної плати,  чим порушує  не тільки  трудові права  позивачки,  а її  право приватної  власності  на належні  їй кошти, а тому  суд      вважає доведеним,  що  вищезазначене   призводило  до моральних страждань,   втрати нормальних  життєвих зв’язків  і саме це  вимагало    від  ОСОБА_1  додати додаткові  зусилля  для  організації  свого життя,  а тому  застосовує правила  ст. 237-1  КзПП України.

           Між тим, заявлена  позивачем  в своїх вимогах  сума відшкодування   моральної   шкоди  в розмірі  3500  грн є  занадто завищеною і не відповідає  характеру  встановлених  судом правовідносин.

             При визначені  розміру   моральної шкоди, суд, виходячи з роз’яснень  Пленуму  Верховного  Суду України, що містяться у п. 9  постанови № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику  в справах про відшкодування  моральної( немайнової)  шкоди» враховує  характер   та обсяг душевних страждань  позивача,  характер немайнових втрат  і їх тривалість,   та з урахуванням засад  розумності і справедливості  вважає достатнім для  відшкодування  моральної шкоди суму  в розмірі 1000 грн.

Оскільки,  позивачі у справах за позовами про стягнення  заробітної плати  звільнені від сплати  судового  збору  відповідно  до п. 1 статті 4 Декрету  Кабінету Міністрів  України  № 7  від 21 січня 1993 року  ,  а  згідно з   ч. 3 ст. 81 ЦПК  України витрати  на інформаційно-технічне забезпечення   по цій категорії  справ покладаються на сторони після розгляду справи,  суд, задовольняючи позов,  на підставі  ст. 88  ЦПК України   стягує  з відповідача в дохід держави судовий збір   та  витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення,    відповідно 51 грн. та 30 грн.

            Згідно  зі ст. 367 ЦПК України  у справах  про присудження  працівникові  виплати заробітної плати  суд допускає   негайне виконання  рішення,  але не більше  ніж за один місяць. В даному  випадку суд  вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення за  серпень  2008  року.

            На підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст. 10,11,60,61,88, 174, 212-215 ЦПК України, ст. 115 КЗпП України, ч. 1ч.5 ст. 24 Закону України  « Про оплату праці», суд ,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позов  ОСОБА_1    задовольнити частково.

            Стягнути  з Державного  підприємства  « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса м.Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500) на користь   ОСОБА_1     заборгованість  по заробітній платі  у  розмірі  6284   грн. (  шість тисяч  двісті  вісімдесят  чотири гривні).

           Допустити  негайне  виконання рішення  в частині стягнення  заробітної  плати  за один місяць   - за  серпень 2008  року  в розмірі  920  грн ( дев’ятсот  двадцять  грн.).

           Стягнути  з Державного  підприємства  « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса м.Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500) на користь   ОСОБА_1      1000  грн в рахунок відшкодування  моральної  шкоди.

           Стягнути з Державного  підприємства  « Харківський приладобудівний завод ім.  Т.Г. Шевченка» на користь держави  судовий збір в розмірі 51 грн.  та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду справи  в сумі 30 грн.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дневний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

    СУДДЯ –