Жовтневий районний суд міста Харкова
справа №2-4688/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1. жовтня 2009 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Кицюка В.П.,
при секретарі - Черних Л.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
09 вересня 2009 року ОСОБА_1 пред’явила позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову зазначила, що 15 липня 2006 року між нею та відповідачем у відділі реєстрації актів громадського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Харкова було зареєстровано шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, спільне життя не склалося через непорозуміння і різноманітність поглядів на сімейне життя, примирення та подальше сумісне життя неможливе.
В попередньому судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач в попередньому судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, також просив шлюб розірвати.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених сторонами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України під час попереднього судового засідання суд за умови визнання відповідачем позову ухвалює рішення про задоволенню позову на підставі ст. 174 ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження І-ВЛ № 034028, 15 липня 2006 року у відділі реєстрації актів громадського стану Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб , про що зроблено актовий запис № 224
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження № 1-ВЛ № 102458
З доводів позивачки, викладених у позовній заяві та її пояснень в судовому засіданні слідує, що спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння, відмінність характерів і різноманітність поглядів на сімейне життя, вони фактично припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства.
Відповідач ОСОБА_2 визнав позов , не оспорював тих фактичних обставин, на які посилалася ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог про розірвання шлюбу.
Враховуючи те, що відповідач позов визнав і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, пояснення сторін свідчать про те, що вони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, не мають намір відновлювати сім’ю, досягли згоди щодо усіх питань, пов’язаних з розірванням шлюбу, у тому числі місця проживання малолітньої дитини, суд приходить до висновку, що примирення між сторонами і збереження їх сім’ї виключається і шлюб між ними має бути розірваний.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 61, 130, 174, 212, 213, 215, 259 ЦПК України, ст.ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 15 липня 2006 року у відділі реєстрації актів громадського стану Жовтневого районного управління юстиції міста Харкова ( актовий запис №224).
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з відповідача 20 грн, позивача від сплати судових витрат - звільнити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі протягом 10 днів після проголошення рішення до Жовтневого районного суду м. Харкова заяви про апеляційне оскарження рішення суду та шляхом подачі протягом 20 днів після подачі вказаної заяви апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя -
печерський районний суд міста києва
СПРАВА №2-220-1/07
рішення
(заочне)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Горяйнова А.М.
при секретарі - Устименко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27 лютого 1992 року у Печерському відділі РАГС м. Києва він зареєстрував з відповідачкою шлюб, дітей від шлюбу вони не мають, спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки, ведення спільного господарства, на даний час позивач проживає окремо від відповідача, крім того має сімейні стосунки з іншою особою. Позивач вважає примирення та подальше сумісне життя з відповідачкою неможливим і просить шлюб розірвати.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові, просив його задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, під розписку 09.12.2006 року, про поважні причини своєї неявки в суд не повідомила. В ідповідно до ст. 169 ЦПК України судом здійснюється заочний розгляд справи, проти чого не заперечує представник позивача.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження ІV-БК №441635, 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що зроблено актовий запис №141.
Дітей від шлюбу сторони не мають.
З показів позивача вбачається, що спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння, відмінність характерів і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, крім того, позивач на даний час проживає окремо від відповідача та має сімейні стосунки з іншою особою.
Враховуючи те, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, не мають намір відновлювати сім’ю, суд приходить до висновку, що примирення між сторонами і збереження їх сім’ї виключається і шлюб між ними має бути розірваний.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 61, 77, 212, 213, 215, 224-233 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Шлюб, укладений між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що зроблено актовий запис №141, розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з позивача 17 (сімнадцять) грн., відповідачку від сплати державного мита звільнити.
Рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, через суд першої інстанції, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя
Ў
печерський районний суд міста києва
СПРАВА №2-788-1/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Горяйнова А.М.
при секретарі - Дорошко Н.П., Трапезовій Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 27 лютого 1992 року у Печерському відділі РАГС м. Києва він зареєстрував з відповідачкою шлюб, дітей від шлюбу вони не мають, спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки, ведення спільного господарства, на даний час позивач проживає окремо від відповідача, крім того має сімейні стосунки з іншою особою. Позивач вважає примирення та подальше сумісне життя з відповідачкою неможливим і просить шлюб розірвати.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові, просив його задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала позов, посилаючись на обставини, викладені у позові та просила його задовольнити.
Відповідач, в судове засідання не з’явилася, через свого уповноваженого представника ОСОБА_8 надала суду заяву про визнання позову та просила позов задовольнити, з підстав наведених в ній.
Представник відповідача ОСОБА_8, в судовому засіданні підтримала заяву про визнання позову та просила задовольнити позов.
Відповідно до ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження ІV-БК №441635, 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва зареєстровано шлюб між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про що зроблено актовий запис №141.
Дітей від шлюбу сторони не мають.
З показів позивача вбачається, що спільне життя у сторін не склалося через непорозуміння, відмінність характерів і невідповідність поглядів на сімейне життя, з березня 2006 року сторони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, крім того, позивач на даний час проживає окремо від відповідача та має сімейні стосунки з іншою особою.
Враховуючи те, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних стосунків, не мають намір відновлювати сім’ю, відповідачка визнала позов, суд приходить до висновку, що примирення між сторонами і збереження їх сім’ї виключається і шлюб між ними має бути розірваний.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 60, 61, 77, 174, 212, 213, 215, 224-233 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_5 задовольнити.
Шлюб, укладений між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 27 лютого 1992 року у Відділі РАГС Печерського районного управління юстиції м. Києва, про що зроблено актовий запис №141, розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з позивача 17 (сімнадцять) грн., відповідачку від сплати державного мита звільнити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, через суд першої інстанції, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя