Жовтневий  районний суд міста Харкова

справа №2-4245/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 року     м.Харків

           Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

                  головуючого –    судді  Кицюка В.П.,

                при секретарі -              Черних Л.Е.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом   ОСОБА_1      до  Державного  підприємства  «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»  про   стягнення   остаточного  розрахунку  при звільненні та відшкодування  моральної  шкоди,-

                              В С Т А Н О В И В :

           10   серпня  2009 року ОСОБА_1          пред’явила позов  до Державного  підприємства  «Харківський  приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка»  ( далі  ДП «ХПЗ ім.. ОСОБА_2»  про  стягнення   остаточного  розрахунку  при звільненні та відшкодування  моральної  шкоди.

          В обґрунтування  позову зазначила, що працювала  на   ДП «ХПЗ ім.. ОСОБА_2»  починаючи   з  18    серпня  2004  року  по  12 лютого     2009 року, коли  звільнилася  за власним бажанням, однак розрахунок при звільненні з нею  до цього часу так і не  проведений

         Посилаючись на вищезазначені  обставини та положення  ст. 116   КЗпП України  просить    стягнути  з відповідача на її  користь  заборгованість  із  заробітної плати  загальною  сумою 3923  грн. 89 коп.

          Крім того,  просить на підставі ст. 237-1  КЗпП  стягнути з відповідача  моральну шкоду  в розмірі 3000 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що  відповідач  не виплачуючи  їй  заробітну   плату  погіршив її  матеріальне  та моральне становище,  залишивши  без  засобів  до існування, у зв’язку  з  чим    вона неодноразово  звертатися  до відповідача  з заявами  та проханнями  про виплату  заробітної плати, які  були проігноровані. За захистом  своїх  порушених прав  вона була змушена  звернутися до суду, що  також пригнічує  її  моральний  стан.

         В судовому засіданні  ОСОБА_1  позов  підтримала , просила  його задовольнити  з підстав,  викладених у позовній  заяві.

         Представник  відповідача  ОСОБА_3М, який  діє  на підставі письмово  доручення,  виданого 06.07.2009 року   в.о. директора  заводу  ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка», надіслав до суду  заперечення  проти  позовних  вимог  ОСОБА_1   в частині відшкодування  моральної шкоди,  посилаючись  на  недоведеність  причинно-наслідкового  зв’язку  між невиплатою  позивачці заробітної плати  та негативними  наслідками  у  вигляді спричинення   моральної шкоди. Крім того, зазначив, що доводи позивачки,  що внаслідок  невиплати заробітної  плати вона залишилася без засобів  існування  не відповідають  фактичним обставинам , оскільки  окрім трудової діяльності    ОСОБА_1   не була  позбавлена  можливості   іншими способами отримати   дохід.

            В цих же запереченнях представник  відповідача  визнав  позовні вимоги  ОСОБА_1   в частині  стягнення  заборгованості  із заробітної плати  в  розмірі 3923  грн.89 коп; просив  справу  слухати  за  його  відсутності.

           Суд заслухавши пояснення   ОСОБА_1    в підтримку позовних вимог,  дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов   підлягає  задоволенню частково, виходячи з наступного.

           Згідно з  ч. 1  ст. 11  ЦПК  України  суд розглядає   цивільні справи  лише  в межах  заявлених сторонами вимог  і на  підставі  доказів сторін та інших осіб, які  беруть участь  у справі.

           Відповідно  до   ч . 1 ст. 60  ЦПК України кожна  сторона  зобов’язана довести  ті обставини, на які  вони  посилається як на підставу своїх  вимог  і заперечень.

          Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення  ( ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

           Статтею 61 ЦПК України встановлено,  що обставини  визнані  сторонами  та іншими  особами, які беруть  участь у справі,  доказуванню  не підлягають.

           ОСОБА_1  працювала   на    ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка»    з 18 серпня  2004  року по 12 лютого   2009 року, коли  звільнилася    за власним бажанням, що підтверджується  належним чином засвідченою  копією  трудової   книжки.

             Згідно   зі ст.ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємств, установ, організації, проводиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у ст. 116 КЗпП України строк виплатити не оспорювану ним суму.

            Судовим розглядом встановлено, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, що  ОСОБА_1  звільнилася  з  ДП «ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка»     за власним бажанням  12 лютого  2009 року. При звільненні  остаточний розрахунок з нею  проведений не був і   ДП «ХПЗ ім.. ОСОБА_2»  на  час розгляду справи    має перед  нею     заборгованість  з виплати   заробітної плати  загальною сумою   3923 грн. 89  коп.

            Зважаючи на  викладене, суд  вважає, що  вимоги позивача  про  стягнення   остаточного  розрахунку  при звільненні ґрунтуються  на законі, а тому підлягають  задоволенню, що  не порушує  права, свободи чи інтереси   інших осіб.

          Що стосується  позовних вимог   ОСОБА_1  в частині   відшкодування  моральної шкоди, завданої   внаслідок порушення  відповідачем  її  трудових прав, то суд  вважає , що вони підлягають  задоволенню  частково, виходячи з наступного.

          Відповідно  до ст. 237-1  КЗпП України   власник  відшкодовує  працівнику  моральну  шкоду  в разі, якщо  порушення  його  законних прав  призвели  до  моральних   страждань,  втрати нормальних  життєвих   зв’язків і вимагають  від нього  додаткових  зусиль  для організації  свого життя.

          Відповідач   протягом  тривалого   часу своєчасно   не  оплачував  ОСОБА_1Х  її  працю,  має  заборгованість  перед нею  зі сплати заробітної плати,  чим порушує  не тільки  трудові права  позивачки,  а її  право приватної  власності  на належні  їй кошти.

          Суд вважає доведеним,  що  вищезазначене   призводило  до моральних страждань,   втрати нормальних  життєвих зв’язків  і саме це  вимагало    від  ОСОБА_1  додати додаткові  зусилля  для  організації  свого життя,  а тому  застосовує правила  ст. 237-1  КзПП України.

           Між тим, заявлена  позивачем  в своїх вимогах  сума відшкодування   моральної   шкоди  в розмірі  3000  грн є  занадто завищеною і не відповідає  характеру  встановлених  судом правовідносин.

             При визначені  розміру   моральної шкоди, суд, виходячи з роз’яснень  Пленуму  Верховного  Суду України, що містяться у п. 9  постанови № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику  в справах про відшкодування  моральної( немайнової)  шкоди» враховує  характер   та обсяг душевних страждань  позивача,  характер немайнових втрат  і їх тривалість,   та з урахуванням засад  розумності і справедливості  вважає достатнім для  відшкодування  моральної шкоди суму  в розмірі 500 грн.

           Оскільки,  позивачі у справах за позовами про стягнення  заробітної плати  звільнені від сплати  судового  збору  відповідно  до п. 1 статті 4 Декрету  Кабінету Міністрів  України  № 7  від 21 січня 1993 року  ,  а  згідно з   ч. 3 ст. 81 ЦПК  України витрати  на інформаційно-технічне забезпечення   по цій категорії  справ покладаються на сторони після розгляду справи,  суд, задовольняючи позов,  на підставі  ст. 88  ЦПК України   стягує  з відповідача в дохід держави судовий збір   та  витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення.

          Згідно роз’яснень  Пленуму Верховного  Суду  України, що містяться у постанові   №  2 від 12 червня 2009  року «  Про застосування  норм  цивільного  законодавства при розгляді справ  у суді  першої інстанції»  розмір  судового збору  та судових витрат  визначається на час  вчинення  певної  процесуальної  дії,  в даному випадку    на час  ухвалення  судового  рішення.

          Постановою  Кабінету  Міністрів України  від  21 грудня 2005 року № 1258,  з урахуванням змін внесених  постановою КМУ  № 825 від 05 серпня 2009 року   передбачено, що  розмір  судових витрат у справах  позовного  провадження  з розгляду  спору майнового характеру  становить   120 грн.

          За таких обставин суд  стягує  з  відповідача  на користь   держави судовий збір в розмірі 51  грн. та 120 грн. судових витрат.

          Згідно  зі ст. 367 ЦПК України  у справах  про присудження  працівникові  виплати заробітної плати  суд допускає   негайне виконання  рішення,  але не більше  ніж за один місяць. В даному  випадку суд  вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення за  серпень 2008  року.

            На підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст. 10,11,60,61,88, 174, 212-215, 367  ЦПК України, ст. 115,  237-1  КЗпП України, ч. 1ч.5 ст. 24 Закону України  « Про оплату праці», суд ,-

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1      задовольнити частково.

            Стягнути  з Державного  підприємства  « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса м.Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500) на користь  ОСОБА_1        заборгованість  по заробітній платі  у  розмірі  3923   ( три тисячі  дев’ятсот двадцять три )  грн.  89  коп.

           Допустити  негайне  виконання рішення  в частині стягнення  заробітної  плати  за один місяць   - за  серпень 2008   року  в розмірі  778   грн ( сімсот  сімдесят  вісім  гривень).

           Стягнути  з Державного  підприємства  « Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка» (юридична адреса м.Харків, вул. Жовтневої революції, 99, код. ЄДРПУ 14315500) на користь  ОСОБА_1        500  (п’ятсот )  грн в рахунок відшкодування  моральної  шкоди.

           Стягнути з Державного  підприємства  « Харківський приладобудівний завод ім.  Т.Г. Шевченка» на користь держави  судовий збір в розмірі 51 грн.  та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду справи  в сумі 120  грн.

             Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дневний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.  

      СУДДЯ –