КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 755/19096/18 Головуючий у І-й інстанції - Гончарук В.П.

апеляційне провадження № 22-ц/824/13034/2019 Доповідач Заришняк Г.М.

.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі - Діденку А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Київської міської ради, ПАТ «Державний ощадний банк України», третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказувала, що у квартирі АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю проживає з листопада 2012 року.

З моменту заселення до вказаної вище квартири у позивача та членів її сім`ї склалися гарні дружні стосунки з ОСОБА_2 який був власником 13/100 частин цієї квартири

У зв`язку з відсутністю у ОСОБА_2 рідних та близьких позивач та члени її родини допомагали йому, доглядали за ним, купували ліки, продукти харчування, мали спільний побут та вели спільне господарство.

За життя ОСОБА_2 мав намір скласти заповіт наім`я позивачки, але у зв`язку з погіршенням стану здоров`я не зміг скласти вказаний заповіт,та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Поховання ОСОБА_3 також було здійснено за рахунок позивачки та членів її сімі`ї.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, а саме на 13/100 частини квартири площею 17,04 м.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та на кошти, що знаходяться на банківському вкладі «Мій пенсійний депозит», депозитний рахунок № НОМЕР_1 .

При зверненні до нотаріальної контори позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій без підтвердження родинних зв`язків зі спадкодавцем ОСОБА_2

Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16липня 2019 р. у задоволені позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період 2012 року до часу відкриття спадщини - 17 березня 2018 року.

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 13/100 частин квартири, загальною площею 17.04 кв.м., яка знаходяться за адресою : АДРЕСА_2 .

Визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на банківський вклад «Мій пенсійний депозит» в сумі 448 550 грн., що знаходиться на депозитному рахунку № НОМЕР_1 на підставі договору №1949344411 від 06 грудня 2017 року з відповідними процентами.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав та доводів, викладених в ній.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином..

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 ..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивачка разом зі своєю сім`єю з листопада 2012 року стала проживати за адресою: АДРЕСА_2 .

За вказаною адресою проживав ОСОБА_2 , якому на праві власності належало 13/100 частини вказаної вище квартири площею 17,04 м.2.

З моменту проживання у спірній квартирі у позивача та членій її родини зі спадкодавцем склалися дружні стосунки, позивач допомагала ОСОБА_2 у вирішенні побутових проблем, доглядала за останнім, купували ліки.

Спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Похованням останнього також займалася позивачката члени її родини, вказана обставина була підтверджена в суді.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилася спадщина, що складається з 13/100 частини квартири площею 17,04 м.2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та з коштів, що знаходяться на депозитному рахунку, відкритого в АТ «Ощадбанк» «Мій пенсійний депозит».

Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 15 серпня 2018 року звернулася до нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом.

19 вересня 2018 року за наслідками такого звернення державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Сабадаш О.В., було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що не надано документів, які підтверджують родинні зв`язки зі спадкодавцем ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №806/2018 заведеної Десятою Київською нотаріальною конторою щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 інших спадкоємців (по закону чи заповіту), крім позивачки ОСОБА_1 не має.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування"роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи,і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись з даним позовом, позивачкою не надано належних та достовірних доказів про те, що протягом п`яти років (або будь-який період) вона з померлим вела спільне господарство, що у них був спільний бюджет, що вони разом здійснювали покупки, утримували житло, сплачували вартість отриманих комунальних послуг.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивачкасплачуваларозрахунки за спожиті комунальні послуги. Із наявних у матеріалах справи копій квитанцій вбачається, що така оплата здійснювалася від імені померлого ОСОБА_2 Доказів того, що такі квитанції заповнювалися заявником матеріали справи не містять.

Наявна в матеріалах справи копія квитанції про сплату за електричну енергію ОСОБА_1 не може бути взята до уваги, оскільки як слідує з вказаної квитанції проводилась така оплата користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_3 , в той час як в позовній заяві позивачка ставить питання про встановлення факту проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.117).

Посилання в апеляційній скарзі на акт про спільне проживання однією родиною позивачки з померлим ОСОБА_2 від 18 жовтня 2018 року, то цей акт вірно не був взятий судом до уваги і не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки такий акт, в розумінні ст. 76-77 ЦПК України не є належним доказом. Крім того, вказаний акт не засвідчує реальність сімейних відносин між померлим ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 .

Крім того, яке пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка, що вона з померлим ОСОБА_2 спільного бюджету не мала, отриману пенсію останній відкладав, бо мав намір купити окрему квартиру.

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічна норма міститься в ст.4 ЦПК України.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права (ч.1,2 ст. 16 ЦК України).

За правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 328 ЦПК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1. ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Визнання права власності в порядку спадкування може відбутися лише після прийняття спадщини. Визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способи захисту та має вирішуватись, у разі відсутності іншого, окрім судового шляху, для відновлення порушеного права.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка оспорює належність майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника.

З матеріалів справи слідує, що на даний час позивачка не має права власності на банківський вклад та на частину квартиру, які належали померлому ОСОБА_2 , в зв`язку з чим відповідачі не можуть оспорювати або не визнавати даного неіснуючого права.

Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, поданим доказам дав належну правову оцінку та й прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що перед смертю ОСОБА_2 мав намір скласти заповіт на користь позивачки, в зв`язку з чим був здійснений запис до нотаріуса, але в зв`язку з тяжкою хворобою ОСОБА_2 та у подальшому його смерті не встиг скласти заповіт, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки стороною позивача не надано належних доказів такого звернення до нотаріуса.

Керуючись ст.ст.367, 374,375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 05 листопада 2019 року.

Головуючий:

Судді: