Справа № 310/9449/15-ц

       6/310/230/19

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2019 року                                                         м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Стручкової Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Вакал Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2018 року. В заяві зазначає, що вказана ухвала суду винесена без урахування фактичних обставин справи. Державний виконавець звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, не довів факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язання, покладеного на неї рішенням суду. ОСОБА_1 не вчиняла будь-яких дій та не допускала бездіяльності, які могли б свідчити про її ухилення від виконання рішень суду. Подання державного виконавця розглядалося в межах цивільної справи №310/9449/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10.05.2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 11.01.2016 року скасовано та постановлено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Тобто станом на дату розгляду подання державного виконавця (21.12.2018 року) боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 не існувало.

Представник боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутність. Просив заяву задовольнити (том2 а.с.86, 92).

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (том2 а.с.98).

Представник Бердянського МВ ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання вдруге не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, матеріали виконавчого провадження для огляду суду не надав (том2 а.с.91, 99).

Суд, на підставі ст.223, ч.6 ст.441 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконанні Бердянського МВ ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження №48350682 з виконання наступних виконавчих документів:

ВП №56536836 вимога про сплату боргу №Ф-430-11-У видана 19.03.2018 року Бердянським управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 20035,79 грн.;

ВП №55621137 виконавчий лист №808/1344/17 виданий 28.08.2017 року Запорізьким окружним адміністративним судом про стягнення з ОСОБА_1 на корить ГУ ДФС у Запорізькій області боргу в сумі 57774,27 грн.;

ВП №52476550 виконавчий лист №310/13620/13-ц виданий 14.09.2016 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 572449,17 грн.;

ВП №52475223 виконавчий лист №310/13624/13-ц виданий 14.09.2016 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» боргу в сумі 3441 грн.;

ВП №50651840 виконавчий лист №310/13624/13-ц виданий 17.03.2016 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» боргу в сумі 145651,71 грн.;

ВП №47588779 вимога про сплату боргу №Ф-430-11-У видана 13.05.2015 року Бердянським ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 7588,29 грн.;

ВП №44872630 виконавчий лист №310/9326/13-ц виданий 12.08.2014 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» боргу в сумі 517577,26 грн.

Постановою державного виконавця (ВП №50875344) виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №310/9449/15-ц виданого 31.03.2016 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 407112,76 грн. – закінчено, в зв`язку з скасуванням рішення суду від 11.01.2016 року.

Отже загальна сума боргу на теперішній час складає 1 324 517 грн. 49 коп.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2018 року було задоволено подання Головного державного виконавці Бердянського МВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання нею зобов`язань по погашенню боргу за зведеним виконавчим провадженням ВП №48350682 про стягнення загальної суми боргу 1731630,25 грн. на користь стягувачів.

Судом під час постановлення зазначеної ухвали встановлено, що боржник ОСОБА_1 обізнана про відкриття відносно неї виконавчого провадження, своїми діями ухиляється від виконання судових рішень.

Звертаючись до суду з заявою про скасування заходів, заявник стверджує, що відпала необхідність у застосуванні до неї тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10.05.2017 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 11.01.2016 року скасовано та постановлено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Проте на примусовому виконанні у відділі ДВС наразі перебувають й інші виконавчі документи.

За приписами ч.5 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Вирішуючи заявлені вимоги по суті, суд приходить до висновку, що обмежувальний захід було застосовано до боржника у зв`язку із встановленням судом факту свідомого ухилення від виконання рішення суду.

За змістом ст.441 ЦПК України, скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.

Сукупність досліджених обставин справи, не дають на даний час дійти переконливого висновку про наявність обставин, які давали б підстави для скасування обмежувальних заходів, оскільки після набрання законної сили судовим рішенням про обмеження у тимчасовому виїзді за межі України ОСОБА_1 не вчинила жодних дій на виконання боргових зобов`язань за якими дане обмеження встановлено. Суду не надано доказів того, що по виконавчим документам вносилися будь-які суми в рахунок сплати заборгованості. Наразі не можна стверджувати про очікуване виконання рішень суду.

Доказів існування об`єктивних причин, що перешкоджали боржнику виконати судове рішення в добровільному порядку суду надано також не було.

З огляду на викладене, обмеження боржника у праві виїзду за межі України є тією крайньою мірою, яка змусить останнього виконати свої зобов`язання по виконанню судових рішень, які фактично не виконуються починаючи з моменту їх ухвалення.

Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство України не містить, а тому саме з метою виконання рішень суду, суд вважає обґрунтованим застосування до боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України.

В судовому засіданні не встановлено фактичних обставин, які вказують на те, що боржник почала виконувати рішення або сприяти їх виконанню.

У даному випадку необхідно виходити з пріоритету виконання рішення суду над правами особи, які в установленому порядку обмежені. Конституційній гарантії свободи вільного пересування не поширюються на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження права людини, зокрема для захисту прав і законних інтересі інших членів суспільства. Обмеження права особи на свободу пересування та вільного залишення меж України, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявність наразі невиконаних виконавчих документів, що стали приводом для звернення державного виконавця із поданням про обмеження у 2018 році боржника у праві виїзду за межі України, є підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування вжитого судом тимчасового обмеження, адже необхідність у застосуванні відносно боржника зазначеного тимчасового обмеження не відпала, а встановлені судом обмеження є виправданими, оскільки сприяють досягненню переслідуваної мети - гарантування повернення вказаних боргів.

До того ж відповідно до ч.8 ст.441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст.258-260, 441 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосованого ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2018 року – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя Бердянського

міськрайонного суду                                                 Л.І. Стручкова