ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19.06.06 р. Справа № 20/153пд
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Дзержинського управління з газопостачання та газифікації, м.Дзержинськ
до відповідача Науково – виробничого об’єднання „Інкор і Ко”, м.Донецьк
про спонукання укласти додаткову угоду
За участю представників сторін:
від позивача Шаров В.В., Коханець Г.В. – за довіреністю
від відповідача Богачонок С.В. – за довіреністю
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулося Відкрите акціонерне товариство з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Дзержинського управління з газопостачання та газифікації, м.Дзержинськ, із позовом до Науково – виробничого об’єднання „Інкор і Ко”, м.Донецьк, про спонукання укласти додаткову угоду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання природного газу № 13-1-(2006) Пр від 12.12.2005р.; додаткову угоду до договору від 12.12.2005р.; лист № 324/2006 від 28.03.2006р.; додаткову угоду до договору від 06.01.2006р.; додаткову угоду до договору від 27.02.2006р.; податкові накладні; лист № 31/17-3337 від 15.03.06р.; договір на постачання природного газу № 06/05-2034 від 30.12.2005р. із додатковою угодою від 25.01.2006р.
Позивач у позові зазначив як третіх осіб: Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України”, м.Київ, та Дочірню компанію „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ, однак не уточнив їх процесуального статусу, не обґрунтував необхідності та не просив їх залучити до участі у справі.
Позивач у судовому засіданні надав суду пояснення № 593 від 08.06.2006р., у якому посилається на лист № 31/17-3337 від 15.03.2006р. ДК „Газ України”, яким його повідомлено про отримання природного газу з січня 2006 року на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів, при цьому, позивач стверджує, щовідповідно до ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, відповідач повинен сплачувати податок на додану вартість.
Відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив на позовну заяву, у якому посилається на ст. 179 Господарського кодексу України, яка передбачає вільне волевиявлення сторін щодо визначення змісту договору. Відповідач також посилається на ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Вимоги позивача про зміну ставки оподаткування необґрунтовані, при цьому відповідач посилається на статтю 58 Конституції України, яка встановлює, що закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У судовому засіданні оголошувалася перерва з 08.06.06р. до 19.06.06р.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:
Між Відкритим акціонерним товариством з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Дзержинського управління з газопостачання та газифікації, м.Дзержинськ, та Науково – виробничим об”єднанням „Інкор і Ко”, м.Донецьк, був укладений договір на постачання природного газу № 13-1-(2006) Пр від 12.12.2005р. з додатковими угодами до нього.
Відповідно до п. 1.1 договору, позивач (Постачальник) передає відповідачу (Покупцю) природний газ, а Покупець зобов”язується прийняти та оплатити його на умовах договору.
Згідно із п. 4.1 договору, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу із урахуванням ПДВ, 2% цільової надбавки та без урахування тарифу транспортування для платників ПДВ складає 405,88 грн. з них ПДВ – 4,446 грн., де вартість газу складає 379,20 грн. в т.ч. ПДВ – 0 грн., тариф постачання 17,58 грн. в т.ч. ПДВ – 2,93 грн., цільова надбавка 9,10 грн. в т.ч. ПДВ – 1,516 грн.
Відповідно до п. 5.2 договору, у разі попередньої сплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх у дію та проводиться відповідне коригування.
Посилаючись на лист ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, постанови НКРЕ України, на ст. 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, яким передбачено, що за нульовою ставкою ПДВ оподатковуються операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, позивач звернувся до суду із позовом про зобов”язання відповідача укласти додаткову угоду.
Даною угодою передбачено наступне: 1. П. 4.1. Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного договору з урахуванням ПДВ 20%, цільової надбавки 2%, та без врахування тарифу транспортування газу складає 506,52 грн., з них ціна газу – 422,10 (чотириста двадцять дві гривні 10 коп.), ПДВ 20% - 84,42 грн., тариф постачання 17,58 грн., цільова надбавка 10,130 грн.
ПДВ нараховується всім споживачам, незалежно від їх статусу платника податку на додану вартість згідно статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” у зв’язку з постачанням природного газу, одержаного не на виконання міжнародних договорів. Вказана в п. 4.1 ціна діє з 01.01.2006р. по 19.02.2006р.
2. З 20.02.06р. редакція п. 4.1 така:
П. 4.1 Ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного договору з врахуванням ПДВ 20%, цільової надбавки 2%, та без врахування тарифу транспортування газу складає – 657,60 грн., з них ціна газу – 548,0 (п’ятсот сорок вісім), ПДВ 20% 109,6 грн., тариф постачання 17,58 грн., цільова надбавка 13,152 грн.
ПДВ нараховується всім споживачам, незалежно від їх статусу платника податку на додану вартість згідно статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” у зв’язку з постачанням природного газу, одержаного не на виконання міжнародних договорів.
3. П. 10.1 Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01 січня 2006 року до 31.12.06р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.
Додаткова угода набирає чинності з дня підписання.
Додаткова угода складена у двох примірниках і є невід’ємною частиною договору з постачання природного газу.
Частинами 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що уразі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Стаття 188 Господарського кодексу України передбачає лише право зацікавленої сторони договору передати спір про внесення змін до договору на вирішення суду.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади.
Згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996р. тарифи на транспортування газу природного розподільними мережами та на поставку газу природного регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач не довів суду, що обставини, якими керувалися при укладенні договору сторони, змінилися настільки, що, якби сторони це передбачили, вони не уклали б договір на постачання природного газу.
Посилання позивача на умови ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, за якою зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом та п. 5.2 договору є безпідставними.
Вимагаючи внести зміни до п. 4.1 договору у запропонованій редакції, позивач по суті просить суд встановити ту чи іншу ставку податку на додану вартість, що є не припустимим, оскільки відповідні ставки ПДВ та порядок їх визначення і нарахування регулюються Законодавством України і не можуть встановлюватись чи змінюватись судом. Суд є виключно правозастосовуючим органом.
Посилання позивача у п. 4.1. договору (в редакції додаткової угоди від 12.12.2005р.) на те, що ПДВ нараховується всім споживачам згідно ст. 8 Закону України „Про держаний бюджет України на 2006р.”, не змінює ціну газу, а лише вимагає застосовувати певну ставку ПДВ, яка виходячи зі змісту Закону України „Про податок на додану вартість” може бути як 0%, так і 20%, тобто, обов’язок споживача щодо сплати ПДВ безпосередньо ґрунтується на відповідних приписах діючого законодавства України, що регулює це питання, зокрема, на Закон України „Про податок на додану вартість”.
Існуюча редакція п. 10.1 договору повністю співпадає з редакцією, запропонованою позивачем у спірній додатковій угоді. Тому є незрозумілими вимоги позивача щодо зміни п. 10.1 договору редакцією додаткової угоди від 12.12.05р.
За даних обставин, у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку із безпідставністю вимог.
Судові витрати відносяться на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 42, 43, 32 – 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 632, ч. 1, 2 ст. 651, ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз”, м.Донецьк, в особі Дзержинського управління по газопостачанню та газифікації, м.Дзержинськ, до Науково – виробничого об”єднання „Інкор і Ко”, м.Донецьк, – відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 19.06.06 р.
Повний текст рішення підписано 26.06.06 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку через місцевий чи апеляційний господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3. у справу
Вик. Марченко Ю.О.