Справа № 2-а-2550/10                                                                                                                

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А

Іменем України

      21 січня 2010 року            Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого  судді – Нечипоренко І.М.

При секретарі – Бєлянцевій Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Дергачі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківського обласного  центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності незаконною та про зобов’язання вчинити певні дії, -

                      В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дергачівського районного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд зобов»язати відповідачів здійснити дії щодо перерахунку, призначення, фінансування, нарахування до виплати йому, виходячи з встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати, відповідно встановленої  йому групи інвалідності, недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення згідно ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 та 2009 роки та стягнути з відповідачів недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки посилаючись на те, що за рішенням МСЕК він являється інвалідом 2-ї групи і віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв»язку з чим в 2008 та 2009 роках він мав право отримання різних пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат згідно  ч.4 ст. 48 вищеназваного Закону України з визначенням розміру мінімальної заробітної плати згідно ч.7 ст. 48 Закону, на момент виплати. У 2008 році щорічна допомога на оздоровлення була виплачена йому у розмірі 120грн., тоді як потрібно  2625грн. У 2009 році щорічна допомога на оздоровлення була призначена у розмірі 120грн., а треба 3025грн.

Позивач в судове  засідання не з»явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.  

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з»явився, в наданих запереченнях просять суд відмовити ОСОБА_1  у задоволенні позовних вимог на тій підставі, що згідно з пунктом 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.09.2005р. № 936, виплати компенсацій та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, здійснюються  уповноваженим органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян. Відповідно до п.22 Бюджетного кодексу України  визначено мережу виконавців бюджетних  програм. Згідно до покладених повноважень районні управління праці та соціального захисту населення районної держадміністрації Дергачівського району  здійснюють призначення та формують списки  для Харківського  обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат. Тобто, саме рішення про призначення приймають районні управління, на підставі яких вже провадиться виплата. Відповідно до постанови КМУ від 20.09.2005р. № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету  для виконання програм, пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « управління праці та соціального захисту населення Дергачівської РДА, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, безпосередньо не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам і відповідно не має кошторисних призначень на здійснення виплат та реєстраційних рахунків для об лікування коштів для здійснення виплат громадянам. Компенсація учасниками ліквідації  аварії на ЧАЕС виплачується в порядку та розмірах, передбачених КМУ. Ст. 63 ЗУ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини Державного бюджету України. Згідно із ст. 67  даного Закону  конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсації  підвищуються Кабінетом міністрів України відповідно до  зміни вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Також, частиною 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України. Відповідно до  ст. 23 Бюджетного Кодексу України, будь-які бюджетні зобов»язання  та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до п.5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов»язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань. КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій, доплат і допомог, зокрема, у розмірах, встановлених постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними постановою КМУ від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на  оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою розмір доплати було збільшено). Статтею 101 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» КМУ встановлює розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Згідно ст. 61 ЗУ «Про держаний бюджет України на 2009 рік», розпорядник коштів беруть бюджетні зобов»язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов»язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. Враховуючи, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень  за програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Державному бюджеті на 2009 рік не передбачено, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм на 2009 рік. Постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постановою КМУ від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено розміри щорічної допомоги на оздоровлення, та ніяких змін в ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи» щодо розміру виплат внесено не було. Вирішення питань щодо виділення додаткових коштів на забезпечення виконання судових рішень можливе лише після збільшення бюджетних призначень  на зазначені цілі за відповідними бюджетними програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Механізм та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення у зв»язку із відповідним рішенням Конституційного суду України у 2008, 2009рр. не визначено. Згідно із п. 2 ст. 99 КАСУ особи, які звернулися до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк позовної давності. Тому вважають, що позовні вимоги необхідно розглядати тільки в обсязі зазначеної річної позовної давності, так як списки на щорічну допомогу на оздоровлення формуються на початку поточного року.

Представник відповідача обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат ХОДА ГУПСЗН в судове засідання не з»явився, надавши заперечення, в яких просять відмовити в позові посилаючись на те, що Центр підпорядковується Головному управлінню праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації , яке є головним розпорядником коштів. Районні управління праці та соціального захисту населення здійснюють призначення та встановлюють суми належних соціальних виплат відповідно до діючого законодавства. В Харківській області існує дві системи виплат соціальних виплат та компенсацій: централізована та децентралізована. Але в обох системах функції призначення належать виключно районним управлінням праці та соціального захисту, до компетенції яких входить визначення статусу та права. В умовах централізованої системи нарахування і виплати соціальних виплат, до якої відноситься і Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської РДА на підставі розпоряджень про призначення допомоги або компенсації Центром проводиться нарахування, оформлення виплатних документів, їх подальша відправка до відділів  зв»язку та банківських установ і складання відповідної звітності. Таким чином, на підставі розпоряджень Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської РДА ОСОБА_1 були нараховані та виплачені всі необхідні соціальні виплати. Крім того, Центр не має права вносити зміни до будь-яких нормативно-правових актів або самостійно визначати розмір соціальних виплат. В наданій заяві просять справу розглядати за відсутності представника.

    Представник головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з»явився, про причини неявки суду не повідомив,  хоча про час та місце розгляду повідомлений належним чином.

Всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з’ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р. та громадянина, захворювання яких пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Згідно довідки Сер. МСЕ №019524 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ї категорії, має інвалідність 2-ї групи, особовий рахунок № 700258.

Позивач отримав як інвалід 2 групи щорічну одноразову допомогу на оздоровлення в 2008- 2009 роках по 120 грн. відповідно до розмірів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно довідки, виданої Харківським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 отримав допомогу на оздоровлення: за  за 2008 рік - у червні 2008 року в розмірі 120,00 грн., за 2009 рік - у вересні 2009 року в розмірі 120,00 грн.

Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської РДА з заявою щодо недоврахування щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, згідно листа № Н-83 від 04.08.2009р. йому відмовлено в перерахунку.

Відповідач не заперечує того факту, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), і є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС .

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".

Відповідно до ч .4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Згідно із ч. 7 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до п.28  розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про несення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону України „  Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  ” викладено в такій редакції: « Одноразова компенсація учасникам  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, та сім’ям, які втратили годувальника  із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна  допомога на оздоровлення виплачується в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.28 розділу 2 Закону України „ Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”.

Рішення Конституційного Суду України у цих справах мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не можуть бути оскарженими.

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищезазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд вважає протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації щодо невиплати позивачу разової щорічної допомоги на оздоровлення  у розмірі, встановленому Законом України „  Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи  ”, оскільки з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, ця норма Закону втратила чинність.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1, а  тому обов’язок по  призначенню та виплаті   щорічної допомоги на оздоровлення покладено на  Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, за місцем проживання позивача.

Як було встановлено під час розгляду справи, виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалась Управлінням праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації за 2008 рік - в червні 2008 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення.

Суд зазначає, що виплати щорічної допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право позивача на їх отримання та обов'язок Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність дій Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації щодо здійснення виплат щорічної допомоги на оздоровлення суд застосовує законодавство, яке діяло на час вчинення дій суб’єкта владних повноважень, виходячи з наступного.

З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення були встановлені згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 та 2009 роки.

Як зазначалось вище, позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у червні 2008 року в розмірі 120,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою Харківського обласного Центру по нарахуванню і виплаті допомоги та контролю за призначенням і виплатою пенсій.

Суд зазначає, що особи, яким щорічна допомога на оздоровлення була сплачена після 22.05.2008 року, тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, мають право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме, статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Така позиція ґрунтується на приписах ч.2 ст.152 Конституції України та зазначених рішеннях Конституційного Суду України.

Враховуючи зазначене рішення, яким визнано неконституційними положення  Закону України «Про Держаний бюджет  України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію статті 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту його ухвалення, а саме з 22.05.2008 року, органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційними діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення.

Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3  зазначив наступне: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Щорічна допомога на оздоровлення позивачу призначена та виплачувалася за 2009 рік відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та склала 120грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме ст. 48   Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

За таких обставин суд вважає, що відповідачі зобов»язані нарахувати та виплатити  в 2009 році позивачу щорічну допомогу на оздоровлення   відповідно до ст. 48   Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на пропущення позивачем річного строку для звернення до суду з адміністративним позовом, виходячи з наступного.

Згідно ст..ст. 50, 54 Закону України « Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щомісячної державної та додаткової пенсії є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам,  які стали  інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації  аварії на Чорнобильській АЄС та сім’ям за втрату годувальника.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність  на вимогу  про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я  або смертю не поширюється.

За змістом  ч.3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту  прав, свобод та інтересів особи Кодексом адміністративного судочинства України та  іншими законами можуть встановлюватися інші  строки для звернення до адміністративного суду, ніж річний строк передбачений ч.2 ст. 99  Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи  з системного аналізу ст.ст. 50, 54Закону України „ Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України та ч .ч. 2, 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України,  вважаємо, що  на вимоги  позивача відшкодувати  шкоду, заподіяну  його здоров’ю строки позовної давності  не поширюються та річний строк  звернення до адміністративного суду не застосовується.

Крім того, відповідно до ч. 2. ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час  без обмеження будь-яким строком.

Крім того, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009рр., оскільки кошти не були нараховані, а суд не може перебирати на себе функції щодо нарахування зазначених коштів.

Керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, ст. 152 Конституції України, ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішенням Конституційного Суду України №10-рп2008 від 22.052008 року,  ст. ст. ч.4 ст. 9, 71, 72, 86, 94, 98, 160-163, 167, 254 Кодексу  адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області по відмові у перерахунку коштів на оздоровлення  за 2008 та 2009 рік у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, як особі віднесеної до 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2-ї групи за 2008 рік, у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції зазначеного Закону, яка діяла з 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VI, з урахуванням фактично виплачених сум у 2008 році .

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, як особі віднесеної до 1 категорії учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду 2-ї групи за 2009 рік, у відповідності до ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, з урахуванням фактично виплачених сум у 2009 році .

В іншій частині позову відмовити.

    Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови суду першої інстанції  подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в  разі  складення постанови у повному обсязі відповідно до статті
160  цього  Кодексу  -  з  дня  складення  в  повному обсязі. Якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі,   то   строк   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження
обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції  подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повний текст виготовлено та підписано 25 січня 2010 року.

Суддя :                                                 І.М. Нечипоренко