П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

11 лютого  2010 року                                                                      м.Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Багрія Т.Я., в порядку письмового провадження, розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 1 грудня 2009 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до статтей 1, 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має право на отримання цієї допомоги. Проте, за 2008 і 2009 роки йому її не виплачено. Просить поновити строк звернення до суду, оскільки про факт порушення прав таких категорій осіб йому стало відомо лише після висвітлення цього питання в засобах масової інформації. ОСОБА_1 подав до суду заяву про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності.

Управлінням Пенсійного фонду України в м.Тернополі подано до суду заперечення на позов з клопотанням про розгляд справи у відсутності його представника. Із змісту заперечень слідує, що згідно з ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і складає 47 грн, а тому, дітям війни з 01.01.2008 року виплачується щомісячно по 47 грн. До пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48.10 грн., з 1 липня - 48.20 грн. та з 1 жовтня - 49.80 грн., як передбачено п.8 Постанови КМУ "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №530 від 28.05.2008 року.  Вказана Постанова діяла і в 2009 році.  З цих підстав , а також у зв’язку із пропуском річного строку звернення до суду просить відмовити у задоволенні позову.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 народився 28.04.1938 року, отримує пенсію за віком та має правове положення „дитина війни”, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 виданим Управлінням праці та соціальної політики Тернопільської міської Ради 21.07.1998 року, копією паспорта серія НОМЕР_2 виданим Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області 27.05.1998 року і довідкою Управління праці та соціальної політики  Тернопільської міської Ради.

У відповідності до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни - 2 вересня 1945 року було менше 18 років. Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком, що встановлено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року. У ч.2 ст.3, ст.7 цього Закону передбачено, що Державні соціальні гарантії дітям війни не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, а їх фінансове забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України за місцем проживання особи.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2008 році прожитковий мінімум для  осіб, які втратили працездатність  визначений ст.58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» становить  з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня – 482 грн. і  з 1 жовтня – 498 гривень. У 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення в ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»  встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.   У п.41 розділу ІІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року викладено в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"   і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України положень ст.67 розділу І пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  № 10-рп/2008 від 22.05.2008року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пп.2 п.41  розділу ІІ Закону України " Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».

Конституцією України у ч.2 ст.152  передбачено, що  закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Також, Законом України «Про Конституційний Суд України» у ч.2 ст.73 визначено наступне:„якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність”. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень зазначених законів, що визнані неконституційними, що передбачено у самих рішеннях.

Враховуючи положення ч.4 ст.9 КАС України, згідно якого у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Тому, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачу, застосуванню підлягають норми ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд вважає, що в даному випадку є підстави для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки права позивача було обмежено шляхом прийняття нормативних актів, тому через свій похилий вік та юридичну необізнаність позивач не мав змоги зрозуміти неоднозначно визначені правові питання та звернутися до суду. Факт порушення його прав став відомий йому тільки після висвітлення зазначених проблем  у засобах масової інформації у зв’язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 року у справі «Про соціальні гарантії», а також після розповсюдження судової практики.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, що встановлено ч.1 ст.2 КАС України. Тому, забезпечуючи захист порушених прав позивача і враховуючи, що перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід відновити строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі щодо не нарахування і невиплати позивачу підвищення пенсії, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне отримання підвищення до пенсії, а також зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, в порядку ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням виплачених сум, з коштів, що виділяються на вказані цілі  з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч.4 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, статтями 8, 9, 158 - 163 КАС України,  суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Відновити ОСОБА_1  строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду в м.Тернополі по не нарахуванню та не виплаті ОСОБА_1  щомісячного підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити ОСОБА_1  щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з  22 травня 2008 року по 1 грудня 2009 року.

Стягнути з Пенсійного фонду України в м.Тернополі на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. витрат на оплату судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Тернопільського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі.

Суддя                                                                                                      Т.Я.Багрій