ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8267/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М.

Провадження № 22-ц/817/964/19 Доповідач - Дикун С.І.

Категорія - 31000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Дикун С.І.

Суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

та учасників судового процесу:відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Фільварочної О.Б.; позивачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Петровець Л.Р.; начальника служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації Романцова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/8267/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частину майна, його поділ та усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції, посилаючись на те що, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , вкладаючи спільно зароблені кошти, збудували власними силами житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок та госопдарські будівлі є об`єктами права спільної сумісної власності.

Зазначила, що у даному житловому будинку зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , їх дітьми та онуки.

В обгрунтування позовних вимог вказала, що рішення на забудову було надано на ім`я відповідача, який відмовляється добровільно здійснити поділ спільного домоволодіння та перешкоджає у здійсненні прав щодо користуванням вказаним майном, а саме: міняє замки у вхідних дверях без її згоди як співвласника будинку, не допускає її до користування будинком, господарськими будівлями та спорудами, позбавивши її права на вільне та безперешкодне користування майном, зокрема санвузлом та особистими речами і меблями, які знаходились в будинку та господарських будівлях.

З цих підстав, покликаючись на рівність часток у спільному сумісному майні подружжя, просила здійснити поділ спільного майна подружжя, зокрема житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку та провести реальний поділ будинковолодіння.

Крім того, просила усунути перешкоди у здійсненні права користування вказаним будинковолодінням шляхом зобов`язання відповідача передати їй ключі від вхідних дверей будинку, надати доступ для користування господарськими будівлями, доступ до лічильника електроенергії, доступ до чотирьох житлових кімнат в будинковолодінні.

Рішенням Тернопільського місьрайонного суду Тернопільської області від 05.07.2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя проведено реальний поділ житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , визнати:

за ОСОБА_2 право власності на:

-частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за вказаною адресою відповідно до варіанту №1 поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №655/17-22 від 13 листопада 2017 року, на 1/2 частку домоволодіння, що складає 51/100 ідеальних долей (перший співвласник) і більша від належної частки на 14508,5 гривень, а саме:

-коридор 1-1, площею 5,6 кв.м., вартістю 13452 гривень;

-кухня 1-2, площею 19,7 кв.м., вартістю 70980 гривень;

-коридор 1-3, площею 7,1 кв.м., вартістю 25582 гривень;

-жила (кімната) 1-4, площею 16,4 кв.м., вартістю 59090 гривень;

-санвузол 1-9, площею 5,2 кв.м., вартістю 20818 гривень;

-жила (кімната) 2-3, площею 19,5 кв.м., вартістю 78066 гривень;

-коридор 2-4, площею 6,9 кв.м., вартістю 27623 гривень;

-частина жилої (кімнати) 2-5, площею 2,7 кв.м., вартістю 10809 гривень;

-жила (кімната) 2-6, площею 12,4 кв.м., вартістю 49642 гривень;

-літня кухня «В», вартістю 72000 гривень;

-підвал «Пд.(В)», вартістю 39702 гривень;

-«Г» гараж, вартістю 64980 гривень;

-1/2 частина огорожі 1, вартістю 24191,5 гривень;

-1/2 частина воріт 2, вартістю 2936 гривень;

-1/2 частина хвіртки 3, вартістю 830 гривень;

-1/2 частина вимощення І, вартістю 65170,5 гривень;

-1/2 частина вимощення ІІ, вартістю 26936,5 гривень.

визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за вказаною адресою відповідно до варіанту №1 поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №655/17-22 від 13 листопада 2017 року, на 1/2 частку домоволодіння, що складає 49/100 ідеальних долей (другий співвласник) і менша від належної частки на 14508,5 гривень, а саме:

- коридор 1-5, площею 11,0 кв.м., вартістю 39633 гривень;

- кухня 1-6, площею 10,6 кв.м., вартістю 38192 гривень;

- кладова 1-7, площею 13,0 кв.м., вартістю 36431 гривень;

- кладова 1-8, площею 6,5 кв.м., вартістю 10409 гривень;

- коридор 2-1, площею 7,5 кв.м., вартістю 21018 гривень;

- коридор 2-2, площею14,0 кв.м., вартістю 56046 гривень;

- частина жилої (кімнати) 2-5, площею 14,8 кв.м., вартістю 59250 гривень;

- жила (кімната) 2-7, площею 13,0 кв.м., вартістю 52044 гривень;

- жила (кімната) 2-8, площе. 16,8 кв.м., вартістю 49642 гривень;

- сходи «сх.», вартістю 511 гривень;

- хлів «Б», вартістю 74170 гривень;

- вбиральня «Д», вартістю 7404 гривень;

- навіс «Е», вартістю 19404 гривень;

- підвал «Пд.(Е)», вартістю 21958 гривень;

- 1/2 огорожі 1, вартістю 24191,5 гривень;

- 1/2 воріт 2, вартістю 2936 гривень;

- 1/2 хвіртки 3, вартістю 830 гривень;

- 1/2 вимощення І, вартістю 65170,5 гривень;

- 1/2 вимощення ІІ, вартістю 26936, 5 гривень.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 влаштувати окремі мережі для двох співвласників електропостачання, водопостачання, газопостачання, каналізації (септик), вентиляції, системи опалення приміщень, канали відведення продуктів згоряння від опалювальних приладів та виконати ремонтно-будівельні роботи по переобладнанню житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до Додатку №1 до варіанту №1 поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №655/17-22 від 13 листопада 2017 року.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 551,20 гривень судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави 551,20 гривень судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток є саме об`єкт незавершеного будівництва як сукупність будівельних матеріалів та конструктивних елементів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, оскільки останній не набуває статусу новоствореного нерухомого майна - житлового будинку, та на нього не виникає право власності в силу відсутності державної реєстрації (якій передує здача в експлуатацію).

Всупереч зазначеному, резолютивна частина рішення суду першої інстанції передбачає виникнення права власності на частини житлового будинку (а не об`єкта незавершеного будівництва) з подальшою її реєстрацією без дотримання вимог щодо здачі в експлуатацію.

Звертає увагу суду на те, що спірне майно є саме незавершеним будівництвом, що встановлено рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 09.02.2017 року та постановою Верховного Суду від 28.01.2018 року під час судового розгляду спору між цими ж сторонами про визнання прав забудовника на 1/2 частину будинку, а тому має преюдиційне значення.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які рішення та дозвільні документи Управління містобудування та архітектури та/або Управління ДАБІ на проведення будівельних робіт із реконструкції нерухомого майна. Згода органу державної влади на переобладнання та перепланування згідно з висновком експертизи повинна бути отримана до ухвалення рішення суду, а не після його ухвалення. Аналогічна позиція міститься в ухвалі ВССУ від 02.12.2015 року.

Вказує, що судом першої інстанції не дотримано принципу рівності часток, оскільки ОСОБА_2 виділено 51/100 ідеальних долей, що більше від належної частки на 14508,50 грн., однак грошова компенсація йому як співвласнику не стягувалась.

Вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, так як у власність позивачки виділено приміщення, які не зазначено нею в позовній заяві та вона просила суд виділити у власність приміщення, а не визнати право власності на них.

Крім того, суд безпідставно не взяв до уваги факт пропуску строку позовної давності визнаний ОСОБА_2 в позовній заяві без зазначення поважності причин для його поновлення, а лише формально оцінив дану обставину, що є підставою для скасування судового рішення.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що спірний жтловий будинок збудовано сторонами за час перебування у шлюбі, за спільні кошти та він є об`єктом спільної сумісної власності. Судом встановлено, що ступінь готовності житлового будинку складає 100 %, він фактично експлуатується сторонами та вони проживають в ньому.

Вказує, що з вини відповідача будинок не прийнято в експлуатацію та не оформлено право власності, тому вона позбавлена можливості реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна.

Вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необгрунтованою.

Під час розгляду справи в апеляційному суді відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги, зокрема, відповідач мотивував, що не бажає реального розподілу спірного майна, оскільки їх проживання із позивачкою в розділеному будинковолодінні є неможливим в силу особистої неприязні. Вважає кращим варіантом поділу спільної сумісної власності подружжя виплату компенсації одному з подружжя за його частку або продаж спільного майна із розподілом по 1/2 його вартості.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим. На запропоновані відповідачем варіанти поділу спільно нажитого за час шлюбу майна категорично не згідна, оскільки не має грошових коштів на виплату відповідачу компенсації його частки в майні та заперечує щодо виплати їй такої компенсаціії.

Представник служби у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації апеляційної скарги не визнав, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, оскільки права дітей, які проживають у спірному майні, при його поділі у спосіб, визначений судом, не порушені.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 листопада 1978 року (актовий запис Таурівської сільської ради Козівського району, Тернопільської області №21 від 25 листопада 1978 року), що стверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00014111014 від 03 липня 2014 року.

Шлюб між сторонами розірвано 24 лютого 2000 року, про що складено актовий запис №14 Відділу реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, яким 24 лютого 2000 року видане свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .

Рішенням № 7 від 20 лютого 1989 року Драганівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області відповідачу було виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку за рахунок земель Облплемоб`єднання в с.Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області (після зміни назви вулиці та номера АДРЕСА_1 ).

Рішення про погодження, щодо виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку ОСОБА_1 було надано на підставі наказу Тернопільського обласного племоб`єднання від 01 лютого 1989 року за № 13.

Відповідно із Рішенням № 150 Підгороднянської сільської ради від 26 жовтня 2006 року відповідачу було передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,25 га, з яких: 0, 15 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та обслуговування господарських будівель і споруд за рахунок земель житлової забудови, які розташовані в в АДРЕСА_1 та 0,10 га - для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель с/г призначення.

Рішенням Підгороднянської сільської ради № 60 від 19 лютого 2016 року відмінено рішення № 150 від 26 жовтня 2006 року в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Довідками №186 виданої 01 березня 1989 року виконавчого комітету Драганівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області та №348 виданої 02 листопада 1989 року начальника Тернопільського облплемоб`єднання стверджується, що станом на 01 березня 1989 року ОСОБА_1 разом із сім`єю: дружиною - ОСОБА_2 та їх дочками проживали в гуртожитку облплемоб`єднання, не мали власного житлового будинку на території Драганівської сільської ради, а тому, оскільки відповідач працював на вищевказаному підприємстві, йому було виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку.

26 травня 1989 року Виконавчим комітетом Тернопільської районної Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому районної Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_1 видано паспорт № НОМЕР_2 садиби в сільських населених пунктах УРСР, яким забудівнику надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку у с. Підгороднє , Тернопільського району, Тернопільської області на земельній ділянці, яка виділена йому згідно з рішенням Драганівської сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 20 лютого 1989 року. Забудова ділянки дозволена рішенням виконкому Тернопільської Ради народних депутатів від 26 травня 1989 року.

Як убачається із наявного у матеріалах справи копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами, вказане будинковолодіння складається із: А - житловий будинок, 1991 року побудови; Ц.п. - цокольний поверх, 1991 року побудови; а - прибудова, 1991 року побудови; сх. - сходи, 1991 року побудови; Б - хлів, 1991 року побудови; В - літня кухня, 1991 року побудови; Пд (в) - підвал, 1991 року побудови; Г - гараж, 1991 року побудови; Д - вбиральня, 1991 року побудови; Е - навіс, 1991 року побудови; Пд. (Е) - підвал, 1991 року побудови; 1 - огорожа; 2 - ворота; 3 - хвіртка; І - вимощення; ІІ - вимощення.

Відтак, зазначений у технічному паспорті на спірний житловий будинок фактичний стан нерухомості, а саме, інформація про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічні характеристиках покрівлі та фундаменту свідчить про безпосередню готовність вказаного житлового будинку та можливість його здачі в експлуатацію .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання прав забудовника на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року скасовано рішення Тернопільського місьрайонного суду від 09 серпня 2016 року та ухвалено нове рішення, яким визнано за ОСОБА_2 право забудовника на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право на здачу об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію та отримання правостановлюючих документів на вказаний будинок. Рішенням суду встановлено, що ступінь готовності житлового будинку, який споруджений в період шлюбу між сторонами, складає 100 % та сторони у ньому проживають.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року рішення апеляційного суду Тернопільської області від 09 лютого 2017 року залишено без змін.

Рішенням від 26 травня 2017 року №35397137 державного реєстратора прав на нерухоме майно Легкою Л.Г., Тернопільської районної державної адміністрації відмовлено у державній реєстрації визнання права забудовника на 1/2 незавершене будівництво, що розташований АДРЕСА_1 за суб`єктом ОСОБА_2

Висновком експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №655/17-22 від 03 липня 2017 року запропоновано варіант поділу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в рівних частках по 1/2 частині.

Зокрема, згідно з варіантом №1, який є додатком до Висновку пропонується наступний поділ спірного будинку: першому співвласнику виділити 1/2 частину домоволодіння, що складає 51/100 ідеальних долей (перший співвласник) і більша від належної частки на 14508,5 гривень, а саме: коридор 1-1, площею 5,6 кв.м., вартістю 13452 гривень; кухня 1-2, площею 19,7 кв.м., вартістю 70980 гривень; коридор 1-3, площею 7,1 кв.м., вартістю 25582 гривень; жила (кімната) 1-4, площею 16,4 кв.м., вартістю 59090 гривень; санвузол 1-9, площею 5,2 кв.м., вартістю 20818 гривень; жила (кімната) 2-3, площею 19,5 кв.м., вартістю 78066 гривень; коридор 2-4, площею 6,9 кв.м., вартістю 27623 гривень; частина жилої (кімнати) 2-5, площею 2,7 кв.м., вартістю 10809 гривень; жила (кімната) 2-6, площею 12,4 кв.м., вартістю 49642 гривень; літня кухня «В», вартістю 72000 гривень; підвал «Пд.(В)», вартістю 39702 гривень; «Г» гараж, вартістю 64980 гривень; 1/2 частина огорожі 1, вартістю 24191,5 гривень; 1/2 частина воріт 2, вартістю 2936 гривень; 1/2 частина хвіртки 3, вартістю 830 гривень; 1/2 частина вимощення І, вартістю 65170,5 гривень; 1/2 частина вимощення ІІ, вартістю 26936,5 гривень; другому співвласнику виділити 1/2 частку домоволодіння, що складає 49/100 ідеальних долей і менша від належної частки на 14508,5 гривень, а саме: коридор 1-5, площею 11,0 кв.м., вартістю 39633 гривень; кухня 1-6, площею 10,6 кв.м., вартістю 38192 гривень; кладова 1-7, площею 13,0 кв.м., вартістю 36431 гривень; кладова 1-8, площею 6,5 кв.м., вартістю 10409 гривень; коридор 2-1, площею 7,5 кв.м., вартістю 21018 гривень; коридор 2-2, площею14,0 кв.м., вартістю 56046 гривень; частина жилої (кімнати) 2-5, площею 14,8 кв.м., вартістю 59250 гривень; жила (кімната) 2-7, площею 13,0 кв.м., вартістю 52044 гривень; жила (кімната) 2-8, площе. 16,8 кв.м., вартістю 49642 гривень; сходи «сх.», вартістю 511 гривень; хлів «Б», вартістю 74170 гривень; вбиральня «Д», вартістю 7404 гривень; навіс «Е», вартістю 19404 гривень; підвал «Пд.(Е)», вартістю 21958 гривень; 1/2 огорожі 1, вартістю 24191,5 гривень; 1/2 воріт 2, вартістю 2936 гривень; 1/2 хвіртки 3, вартістю 830 гривень; 1/2 вимощення І, вартістю 65170,5 гривень; 1/2 вимощення ІІ, вартістю 26936, 5 гривень.

Зазначеним висновком експерта пропонується влаштувати окремі мережі для двох співвласників електропостачання, водопостачання, газопостачання, каналізації (септик), вентиляції, системи опалення приміщень, канали відведення продуктів згоряння від опалювальних приладів та виконати ремонтно-будівельні роботи по переобладнанню об`єкта нерухомості.

У 2018 році Тернопільською філією Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектконструкція «Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України» виготовлено робочий проект реконструкції інженерних мереж (водопостачання, каналізації, опалення (вентиляції) газопостачання, електропостачання) у спірному майні.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1662цс15 зроблено висновок, що оскільки спірне майно придбано подружжям до 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, а тому при вирішенні справи судам необхідно було застосовувати положення КпШС 1969 року, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Враховуючи те, що подружжям спірне майно було придбано в період шлюбу та до набрання чинності СК України, застосуванню підлягали статті 22, 24, 28 КпШС 1969 року.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі КпШС України), (чинного на час будівництва спірного будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 60, 63, 70 СК України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Відповідно до вимог п.п.1,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду в частині вирішення вимог про визнання права власності на 1/2 частину майна та його поділ відповідає не у повній мірі.

Стаття 321 ЦК України закріплює Конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351 ЦК України), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879-881, 883 ЦК України), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, необхідно визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено.

Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.

Суд не звернув увагу, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. За відсутності таких даних щодо спірного об`єкту нерухомості суд помилково визнав будинком об`єкт незавершеного будівництва.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про помилкове визначення судом першої інстанції правового статусу спірного майна подружжя.

Однак, апеляційний суд не може прийняти до уваги твердження в апеляційній скарзі, що спірний об`єкт незавершеного будівництва не підлягає поділу.

Заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_2 фактично вважала порушеними права на частину спільно набутого майна подружжя - об`єкта незавершеного будівництва, збудованого за час шлюбу, але не прийнятого до експлуатації жилого будинку, державна реєстрація права власності на який не здійснена, яке належить їй на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами. Способом захисту цього порушеного права фактично є визнання права позивача на частину спільного сумісного майна подружжя.

З урахуванням того, що, не будучи житловим будинком з формально-правового погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю використаних у його будівництві будівельних матеріалів, результатів виконаних робіт, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і підлягати поділу між ними. Про можливість поділу такого об`єкта підтверджено висновком експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №655/17-22 від 03 липня 2017 року, робочим проектом реконструкції інженерних мереж (водопостачання, каналізації, опалення (вентиляції) газопостачання, електропостачання) 2018 року, виготовленим Тернопільською філією Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектконструкція «Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України».

А тому позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину майна та його поділ слід задовольнити частково. Провести поділ майна подружжя - об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 та визнати за сторонами право по 1/2 частини об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 - у рівних частках, за кожним зокрема, та виділити їм приміщення об`єкта незавершеного будівництва відповідно до варіанту №1 висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ №655/17-22 від 13 листопада 2017 року: позивачці -51/100, відповідачу - 49/100.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що при поділі об`єкта незавершеного будівництва порушені його права, так як у виділеній йому частині будівель необхідно буде затратити більше коштів для переобладнання, а у приміщеннях, виділених позивачці, проведений ремонт, колегія суддів вважає надуманими, оскільки експертом була проведена грошова оцінка всіх приміщень об`єкта незавершеного будівництва і з урахуванням цього запропоновані варіанти поділу. Окрім того, сторони не заперечили, що позивачка протягом тривалого часу користується саме приміщеннями, котрі запропоновані для виділу по першому варіанту які становлять 51/100.

Необґрунтованими є твердження апеляційної скарги про вихід суду за межі позову, який не містив вимог щодо виділення літньої кухні під літерою "В", підвалу "Пд(В)", гаражу "Г", 1/2 частини огорожі 1, 1/2 частини воріт 2, 1/2 частини хвіртки 3, 1/2 частини вимощення ІІ, однак суд вирішив щодо прав на ці об`єкти. Як вбачається із матеріалів справи, позивачка просила про поділ вказаного майна, яке входить до складу об`єкта незавершеного будівництва, під час розгляду справи та у клопотанні про призначення судової будівельно-технічної експертизи і експертом дана йому оцінка при наданні висновку. Доказів на спростування доводів, що вказане майно входить до складу спільної сумісної власності подружжя та спірного об`єкта незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Разом з тим, заслуговують на увагу апеляційного суду, доводи ОСОБА_1 , що суд першої інстанції при проведенні поділу об`єкта спільної сумісної власності подружжя порушив принцип рівності часток сторін у спільному сумісному майні подружжя та не стягнув 14508,5 грн різниці у виділених частках об`єкта незавершеного будівництва, яку було визначено експертом відповідно до висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №655/17-22 від 03 липня 2017 року. А тому зазначену суму слід стягнути із позивачки на користь відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути із ОСОБА_2 на користь відповідача 826,80 грн судових витрат, понесених ним в апеляційному суді, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції про визнання права власності на 1/2 частину майна та його поділ скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції про визнання права власності на 1/2 частину майна та його поділ задовольнити частково.

Провести поділ майна подружжя - об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 та виділити їй відповідно до варіанту №1 висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ №655/17-22 від 13 листопада 2017 року:

-коридор 1-1, площею 5,6 кв.м., вартістю 13452 гривень;

-кухня 1-2, площею 19,7 кв.м., вартістю 70980 гривень;

-коридор 1-3, площею 7,1 кв.м., вартістю 25582 гривень;

-жила кімната 1-4, площею 16,4 кв.м., вартістю 59090 гривень;

-санвузол 1-9, площею 5,2 кв.м., вартістю 20818 гривень;

-жила кімната 2-3, площею 19,5 кв.м., вартістю 78066 гривень;

-коридор 2-4, площею 6,9 кв.м., вартістю 27623 гривень;

-частина жилої (кімнати) 2-5, площею 2,7 кв.м., вартістю 10809 гривень;

-жила кімната 2-6, площею 12,4 кв.м., вартістю 49642 гривень;

-літня кухня «В», вартістю 72000 гривень;

-підвал «Пд.(В)», вартістю 39702 гривень;

-«Г» гараж, вартістю 64980 гривень;

-1/2 частина огорожі 1, вартістю 24191,5 гривень;

-1/2 частина воріт 2, вартістю 2936 гривень;

-1/2 частина хвіртки 3, вартістю 830 гривень;

-1/2 частина вимощення І, вартістю 65170,5 гривень;

-1/2 частина вимощення ІІ, вартістю 26936,5 гривень,

що становить 51/100 ідеальних часток об`єкта незавершеного будівництва.

визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та виділити йому відповідно до варіанту №1 висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ №655/17-22 від 13 листопада 2017 року:

- коридор 1-5, площею 11,0 кв.м., вартістю 39633 гривень;

- кухня 1-6, площею 10,6 кв.м., вартістю 38192 гривень;

- кладова 1-7, площею 13,0 кв.м., вартістю 36431 гривень;

- кладова 1-8, площею 6,5 кв.м., вартістю 10409 гривень;

- коридор 2-1, площею 7,5 кв.м., вартістю 21018 гривень;

- коридор 2-2, площею14,0 кв.м., вартістю 56046 гривень;

- частина жилої (кімнати) 2-5, площею 14,8 кв.м., вартістю 59250 гривень;

- жила кімната 2-7, площею 13,0 кв.м., вартістю 52044 гривень;

- жила кімната 2-8, площею 16,8 кв.м., вартістю 49642 гривень;

- сходи «сх.», вартістю 511 гривень;

- хлів «Б», вартістю 74170 гривень;

- вбиральня «Д», вартістю 7404 гривень;

- навіс «Е», вартістю 19404 гривень;

- підвал «Пд.(Е)», вартістю 21958 гривень;

- 1/2 огорожі 1, вартістю 24191,5 гривень;

- 1/2 воріт 2, вартістю 2936 гривень;

- 1/2 хвіртки 3, вартістю 830 гривень;

- 1/2 вимощення І, вартістю 65170,5 гривень;

- 1/2 вимощення ІІ, вартістю 26936, 5 гривень,

що становить 49/100 ідеальних часток об`єкта незавершеного будівництва.

Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 влаштувати окремі мережі електропостачання, водопостачання, газопостачання, каналізації (септик), вентиляції, системи опалення приміщень, канали відведення продуктів згоряння від опалювальних приладів та виконати ремонтно-будівельні роботи по переобладнанню об`єкта незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 відповідно до Додатку №1 до варіанту №1 висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №655/17-22 від 13 листопада 2017 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14508,5 грн різниці у виділених частках об`єкта незавершеного будівництва.

У решті - рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2019 року залишити без змін, відновивши дію рішення у цій частині.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 826,80 грн судових витрат.

Реквізити сторін:

' Позивачка - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2019 року.

Головуючий Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Храпак Н.М.