Справа №2-299/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇ     НИ

22 лютого 2010 року      Тернопільський міськрайонний суд в складі:

головуючої – судді  Галіян Л.Є.

при секретарях – Хлібороб Н.С., Галиш І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу

за позовом  ОСОБА_1

до Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ( надалі по тексту ДВ ДВС); Тернопільського заводу продтоварів

третьої особи - Держави в особі Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області, Управління пенсійного фонду України в м.Тернополі

про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДВ ДВС, Тернопільського заводу продтоварів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилається на те, що  рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10.05.2007 року, окрім інших вимог було вирішено зобов?язати Тернопільський завод продтоварів видатьи йому довідку встановленого взірця для подальшого нарахування пенсії. На підставі цього рішення 10.09.2007 року ДВ ДВС було відкрито виконавче провадження, однак по даний час рішення не виконується, оскільки відповідач – Тернопільський завод продтоварів відмовляється видавати таку довідку, а отже з 2007 року позивач не отримує належну йому доплату до пенсії, оскільки неможливо провести її перерахунок. В зв?язку із цим позивач вважає, що внаслідок таких дій відповідачів йому завдана моральна шкода, яку оцінює у ромірі: 20000 грн. завдану  йому ДВ ДВС та 30000 грн. спричинену Тернопільським заводом продтоварів, а також матеріальної шкоди, яку він зазнав внаслідок недоотримання пенсії у період з 2007 по 2009 рік в розмірі 54521, 05 грн., яку просить стягнути з Тернопільського заводу продтоварів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на мотиви викладені в заяві.

Представник відповідача – ДВ ДВС, позовну вимогу, пред?явлену до них не визнав та суду пояснив, що ДВС вживалися усі необхідні заходи для виконання рішення та використані усі важелі впливу, однак боржник по виконавчому провадженню – відповідач Тернопільський завод продтоварів категорично заперечує видавати позивачу довідку спеціального взірця, а отже виконувати рішення суду.

Представник відповідача – Тернопільського заводу продтоварів позов не визнав та суду пояснив, що він немає можливості видати позивачу довідку спеціального взірця, оскільки немає первинних документів про кількість відпрацьованих годин та час перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження. Тому вважає, що підстав для видачі такої довідки немає, а можливо видати лише довідку загального взірця.

Представник  третьої особи – управління ПФУ в м. Тернополі пред?явлений ОСОБА_1 позов підтримав повністю та суду пояснив, що у відповідача – Тернопільського заводу продтоварів є усі підстави та можливість видати позивачу довідку спеціального взірця, оскільки згідно діючого законодавства передбачено, що у разі відсутності первинних документів та інформації про кількість годин перебування у зоні відчуження слід вказувати шестигодинний робочий день. Тому вважає, що позовні вимоги є підставними.

Представник третьої особи - Держави в особі Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області, проти позову заперечив.

Судом встановлено наступні обставини:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського заводу продтоварів про проведення перерахунку зарплати та видачі довідки, яке вступило в законну силу, вирішено позов задовольнити. Зобов?язати Тернопільський завод продтоварів провести перерахунок зарплати позивача ОСОБА_1 за період роботи в зоні відчуження з 01 по 28 грудня 1987 року та видати на основі проведеного перерахунку позивачу ОСОБА_1 довідку встановленого взірця для подальшого нарахування пенсії.

На підставі данонго рішення Тернопільським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист №2-1575 від 05.09.2007 року та 10.09.2007 року ДВ ДВС  була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та наданий виконавцем термін боржнику для добровільного виконання рішення до 15.09.2007 року.

Судом встановлено, що на даний час рішення суду не виконано.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з таких підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України „Про виконавче провадження”, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем після закінчення строку на добровільне виконання рішення суду боржником, на адресу останнього 08.02.2008 року було надіслано вимогу, якою зобов?язано боржника виконати рішення суду та призначено примусове виконання  на 15.02.2008 року. Вподальшому, примусове виконаня рішення призначалося на 22.02.2008 року, 20.03.2008 року, 25.03.2008 року.

Однак, рішення виконано не було, що вбачається із Актів державного виконавця від 15.02.2008 року; 22.02.2008 року; 18.03.2008 року; 20.03.2008 року; 21.03.2008 року; 27.03.2008 року та 28.03.2008 року.

Відповідно до ч.2 ЗУ „Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Як вбачається із Постанови головного державного виконавця від 21.03.2008 року на директора Тернопільського заводу продтоварів ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 170 грн.

В зв?язку із тим, що рішення суду і надалі не виконувалось, Постановою головного державного виконавця від 28.03.2008 року на директора Тернопільського заводу продтоварів ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 340 грн.

Втретє, 26.05.2008 року Постановою головного державного виконавця від на директора Тернопільського заводу продтоварів ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 340 грн..

Далі, в зв?язку з невиконанням рішення суду, 09.06.2008 року ДВ ДВС звернулася із поданням до прокуратури м.Тернополя з проханням вирішити питання про притягнення до кримінальної відповідальності директора Тернопільського заводу продтоварів ОСОБА_3.

16.06.2008 року в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 382 КК України, постановою ст.слідчого прокуратури м.Тернополя, відмовлено.

З аналогічними поданнями про порушення кримінальної справи стосовно директора Тернопільського заводу продтоварів ОСОБА_3 за умисне невиконання рішення суду, ДВ ДВС зверталася до прокуратури м.Тернополя 15.07.2008 року та 19.12.2008 року.

Таким чином, судом встановлено, що ДВ ДВС вживалося усіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду та використані усі передбаені законом важелі впливу на боржника, а отже в діях останньої не вбачається будь – яких порушень чи бездіяльності.

Тому, враховуючи викладене, суд не вбачає підстав до задоволення позову ОСОБА_1 до ДВ ДВС про стягнення з останньої на його користь моральної шкоди, в зв?язку із відсутністю в діях ДВС вини за невиконня боржником рішення суду.

Однак, відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов?язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

 Відповідно до роз?яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновення). Зокрема враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Як встановлено в судовому засіданні, внаслідок неправомірних дій Тернопільського заводу продтоварів позивач не доотримує належну йому суму пенсії починаючи з 2007 року по даний час, внаслідок чого він переживає душевні страждання, не може у повній мірі реалізувати своє гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Також, відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Враховуючи те, що в діях Тернопільського заводу продтоварів наявна бездіяльність щодо проведення перерахунку зарплати ОСОБА_1 за період його роботи в зоні відчуження з 01 по 28.12.1987 року та видачі на основі проведеного перерахунку позивачу довідки встановленого взірця для подальшого нарахування йому пенсії, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 до Тернопільського заводу продтоварів про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

При цьому, частково задовольняючи позовні вимоги суд, виходячи із вимог розумності і справедливості, враховуючи ступінь завданих позивачу збитків, а у зв”язку із цим моральні страждання,  вважає, що останній зазнав моральної шкоди, яку суд визначає у розмірі 5000 грн..

Разом з тим, посилання представника Тернопільського заводу продтоварів на те, що неможливо видати позивачу довідку встановленого взірця через відсутність первинних бухгалтерських документів та відсутності відомостей про кількість відпрацьованих позивачем годин у зоні відчуження, суд оцінює критично, з наступних міркувань:

Відповіднго до ч.4 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 01.04.1991 року з наступними змінами і доповненнями, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Якщо особа пропрацювала в зоні відчуження менше одного місяця ( в даному випадку ОСОБА_1 перебував в зоні відчуження з 01 по 28.12.1987 року), то довідка про заробітну плату за весь фактично відпрацьований час в одному з неповних календарних місяців роботи, продається за формою, затвердженою листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 року №01-3/244-013-2.

Як вбачається із примітки на бланку довідки зазначеного взірця, оплата за підвищеними тарифними ставками (посадовими окладами) з урахуванням зони безпечності провадиться виходячи з установленого у зоні відчуження 6-годинного робочого дня та 6-денного (36-годинного) робочого тижня.

Щодо позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, яку визначив позивач у розмірі 54521, 05 грн., та обґрунтовує її розмір недоплаченої йому суми пенсії, то вказана вимога є передчасною, оскільки УПФУ в м. Тернополі не було нараховано пенсії та не було відмови у її виплаті. Тому позовна заява в цій частині до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 14, 60, 61, 213, 215, 226 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України; ст.ст. 72, 107 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції; Тернопільського заводу продтоварів про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

    Стягнути з Тернопільського заводу продтоварів на користь ОСОБА_1 5000 грн. завданої моральної шкоди.

    У решті вимог - відмовити.

Стягнути з Тернопільського заводу продтоварів 8 грн. 50 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний  суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга повинна бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча                                                                      Галіян Л.Є.