ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 листопада 2019 р. Справа № 211/1421/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Н.В.

за участі секретаря судового засідання Трошиної А.С.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача Бондар Л.В., Таборовець Н.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м.Дніпрі питання про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання дій незаконними та стягнення шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2019р. ОСОБА_2 звернулась до Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до виконкому Довгинцівської районної в місті ради, в якому позивач просила суд:

-визнати дії виконкому Довгинцівської районної в місті ради з демонтажу пересувного побутового приміщення АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:03:023:0021 незаконними;

-стягнути з відповідача виконкому Довгинцівської районної в місті ради, ЄДРПОУ 34488918 на користь позивача ОСОБА_2 , інн НОМЕР_2 витрати, понесені у зв`язку з незаконним демонтажем тимчасової споруди у сумі 23338 грн.

Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 211/1421/19.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2019р. адміністративну справу №211/1421/19 за позовом ОСОБА_2 до виконкому Довгинцівської районної в місті ради про визнання дій незаконними та стягнення 23 338, 00 грн. направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

15 квітня 2019р. матеріали адміністративної справи №211/1421/19 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

У відповідності до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2019р., справу № 211/1421/19 передано на розгляд судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019р. позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху.

20 травня 2019р. позивачем на виконання ухвали суду від 19 квітня 2019р. виправлено відповідні недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №211/1421/19 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07 серпня 2019р. від представника позивача надійшов змінений адміністративний позов до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради та виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому позивач просить суд:

-визнати дії виконкому Криворізької міської ради та виконкому Довгинцівської районної у місті ради, які призвели до демонтажу пересувного побутового приміщення АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:023:0021 незаконними;

-стягнути солідарно з відповідачів виконкому Криворізької міської ради ЄДРПОУ 33874388 та виконкому Довгинцівської районної у місті ради, ЄДРПОУ 34488918 на користь позивача ОСОБА_2 , інн НОМЕР_2 витрати, понесені у зв`язку з незаконним демонтажем тимчасової споруди у сумі 23 338,00 грн.

Згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019р. по справі №211/1421/19, суд ухвалив:

-прийняти до розгляду змінений адміністративний позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання дій незаконними та стягнення шкоди;

-залучити до участі в справі № 211/1421/19 в якості співвідповідача - Виконавчий комітет Криворізької міської ради (50101, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388).

Чергове підготовче судове засідання по справі призначено на 08 листопада 2019 року.

В судове засідання з`явився представник позивача та представники відповідача - Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради.

Під час підготовчого судового засідання судом поставлено на вирішення питання щодо закриття провадження по справі, оскільки даний спір має приватно-правовий характер.

Представник позивача віднесла вирішення даного питання на розсуд суду.

Представники відповідача - Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради не заперечила щодо закриття провадження по справі.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження по даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Інший порядок судового провадження встановлений положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Наведене свідчить, що даний позов не містить вимог до відповідача як до суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах у відповідності до вимог статей 2, 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви видно, що порушені цивільні права позивача на користування своїм майном шляхом його демонтажу чим завдано збитків, що свідчить про наявність між сторонами цивільно-правового спору, про що сам позивач зазначає у своєму позові.

Також слід зазначити, що під час підготовчого судового засідання по справі представник позивача повідомив суд про те, що головною метою ОСОБА_2 для вирішення даного спору є намір отримати відшкодування завданої їй шкоди, у зв`язку з демонтажем тимчасової споруди.

Отже, вказаний спір не є публічно-правовим та не пов`язаний із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту прав, свобод та інтересів позивача щодо права користування своїм майном, тобто, даний спір стосується прав, інтересів та свобод позивача у цивільних правовідносинах сторін.

Тобто, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

У разі якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень чи дій є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Аналогічна правова позиція щодо юрисдикції таких спорів викладена і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №815/1568/16, від 21.03.2018р. у справі №802/1792/17а, від 04.04.2018р. у справі №817/567/16.

При цьому, у даних постановах Велика Палата Верховного Суду зауважила, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, судом враховується і те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд приходить до висновку, що даний позов не містить ознак публічно-правового спору, а випливає із захисту прав, свобод та інтересів позивача щодо права користування своїм майном та відшкодування заподіяної шкоди, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, слід роз`яснити позивачеві, що даний спір є цивільно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (п. 3 ч. 2 ст. 183 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Разом з тим, суд роз`яснює, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ст. 143 та ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 7 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи, у зв`язку з чим за відсутності відповідного клопотання позивача суд не має можливості вирішити питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 183, 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання дій незаконними та стягнення шкоди - закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали суду складений 08 листопада 2019 року.

Суддя Н.В. Боженко