Справа № 289/1168/19

Номер провадження 2/289/409/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Луньової Д.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Шуба В.М.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що вона є власником житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Також зазначила про те, що в цьому будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , яка в будинку не проживає більше 15 років. До даного часу відповідач значиться зареєстрованим в її будинку, що перешкоджає їй у вільному розпорядженні своєю власністю, а тому просила суд, позбавити її права користування житловим приміщенням.

В судове засідання позивач не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву в якій просить суд провести розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги задовольнити та не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Крім того, на веб-сайті «Судова влада» суду було розміщено оголошення про виклик до суду у даній справі, і роз`яснено відповідачу право на заявлення відповідних клопотань.

Таким чином, враховуючи вжиття судом всіх передбачених законом заходів для сповіщення відповідача, на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про розгляд справи.

Враховуючи те, що судом були використані передбачені чинним законодавством способи для повідомлення відповідача про розгляд справи, та приймаючи до уваги той факт, що наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд зі згоди позивача у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Оскільки відповідно до положень ЦПК України розгляд вказаної справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.11.2018 зареєстрованого в реєстрі за №1046 та відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 143646662 від 01.11.2018 (а.с.10,11).

31.01.2019 ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та отримала прізвище « ОСОБА_5 », що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб від 31.01.2019 серії НОМЕР_1 (а.с.8).

З акта обстеження соціального стану, складеного 19.07.2019 депутатом Радомишльської міської ради Житомирської області Куцьком О.М. в присутності сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вбачається, що зі слів сусідів ОСОБА_2 зареєстрована в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час за вказаною адресою не проживає (а.с. 9).

Відповідно до копії будинкової книги ОСОБА_2 зареєстрована в будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.14-16).

Статтею 47 Конституції України кожному гарантовано право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що, застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, аналіз ст. 16, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Отже, враховуючи положення, передбачені ст. ст. 317, 383, 391 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати помешкання для власного проживання та проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Згідно до Постанови Верховного Суду України від 16.01.2012, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою, і вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

Керуючись ст. 316, 319, 321, 386, 391, 396 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Радомишльський районний суд Житомирської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" __________ 20 __

(дата засвідчення копії)