ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
29.07.2009 р. 14:59 № 2а-3902/09/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи
За позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
до відповідачів 1.Товариство з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремпромп»
простягнення коштів в дохід держави
Представники сторін:
від позивача від відповідача 1 від відповідач 2Колбасов Ю .О. -представник за довіреністю не з`явились Кравчук О .В . -представник за довіренстю
на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.07.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» на користь ТОВ «Ремпромп`вартості товару в розмірі 4 080,00 грн. та стягнення з ТОВ «Ремпромп`на користь держави вартість товару в розмірі 4 080, 00 грн.
Представник позивача позов підтримав вказуючи на те, що підставою для заявленої вимоги є висновок ДПІ про нікчемність усного договору купівлі -продажу товарів за видатковою накладною від 29.01.08р., укладеного між відповідачами. Такий висновок податковий орган мотивує тим, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.08р. визнано недійсним свідоцтво та статут ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» з дати їх державної реєстрації - з 03.05.07р., а також визнано недійсною реєстрацію платником ПДВ від дати внесення до реєстру платників ПДВ, тобто з 21.05.07р.
З посиланням на дану постанову, якою встановлено, що керівник ТОВ «ВПФ « Метапродакшн`Юркевич Г.В. підприємницькою діяльністю не займався, жодних дій на отримання прибутку не вчиняв, а також на те, що вказаному Товариству за результатами перевірки правильності оподаткування спірної господарської операції визначене податкове зобов`язання з ПДВ , податковий орган вважає наявним умисел у вказаного Товариства на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, в зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки нікчемності такої угоди.
Представник відповідача -2 проти позову заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними з посиланням на те, що спірний договір не суперечить вимогам закону та інтересам держави, укладений в межах правосуб`єктності сторін угоди та виконаний сторонами повністю. Відповідач - 2 вважає, що не може нести відповідальності за припущення податкового органу про умисел відповідача-1 на вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, відтак податковим органом не встановлено та не доведено умисел його контрагента на приховування від оподаткування прибутків.
Крім того, посилається відповідач - 2 і на те, що встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В :
як свідчать обставини справи, на виконання усної угоди, укладеної між відповідачами, відповідно до рахунку №СФ -36/01089 від 18.01.08р. та згідно з видатковою накладною №РН-29 від 29.01.08р. ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» відпустило, а ТОВ «Ремпромп`прийняло товарно - матеріальні цінності (накладки ТР- 3А ) на загальну суму 4 080,00 грн.. (в тому числі ПДВ -680,00 грн.), про що продавцем ТОВ «ВПФ «Метапродакшн`виписана податкова накладна № 43 від 29.01.08р.
Як свідчать обставини справи, покупець розрахувався за отримані товарно -матеріальні цінності, про що свідчать банківські виписки останнього, та що дає суду підстави вважати, що спірна угода виконана сторонами повністю.
Суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб`єкта (чи то суб`єктів) господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов`язання); наміру сторони угоди (чи то сторін) на ухилення від оподаткування прибутків, безтоварність операції тощо.
Визнання в судовому порядку недійсним свідоцтва, статуту та анулювання реєстрації платника ПДВ, що мало місце після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про нікчемність такої угоди.
Доводи податкового органу про те, що відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.08р. визнано недійсним свідоцтво та статут ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» з дати їх державної реєстрації - з 03.05.07р., а також визнано недійсною реєстрацію платником ПДВ від дати внесення до реєстру платників ПДВ з 21.05.07р, тобто до вчинення спірної угоди не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 с.91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов`язує виникнення цивільної правоздатності.
В силу ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За наведений обставин, анулювання реєстрації платника ПДВ та визнання недійсними установчих документів ТОВ «ВПФ «Метапродакшн`з моменту реєстрації автоматично не тягне за собою недійсності всіх угод, укладених вказаним товариством з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.
Постанова Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.08р., згідно з якою анульовано таку реєстрацію та визнано недійсним установчі документи ТОВ «ВПФ «Метапродакшн`не може мати зворотної дії в часі, тобто поширюватися на правовідносини, що виникли до прийняття та набрання нею чинності.
Відтак, чинне законодавство не зобов`язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.
Визначення ТОВ «ВПФ «Метапродакшн`податкового зобов`язання з ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі м.Києва № 0001552310/0 на підставі акта документальної перевірки від 06.07.09р. № 139/23-60/35081942, на що посилається податковий орган як на підставу в обгрунтуванння вимог, також не може бути достатнім та беззастережним доказом нікчемності правочину.
Ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб суб`єкта підприємницької діяльності.
З огляду на викладене, підстави для висновку про нікчемність спірного правочину у суду відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує і те, що позивачем не дотримано строків, визначених у ст. 250 ГК України для застосування адміністративно -господарської санкції.
Санкція, передбачена ч. 1 ст. 208 ГК України є адміністративно -господарською в розумінні ст. 238 цього ж Кодексу, а, отже, може застосовуватись з дотриманням строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Санкція, передбачена, ч. 1 ст. 208 ГК України відповідає цьому визначенню.
Ця санкція є публічно -правовою конфіскаційною адміністративно -господарською санкцією за порушення імперативної вимоги закону (яка полягає у забороні вчинення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства).
Органом державної влади, уповноваженим застосовувати таку санкцію, згідно ч. 6 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 208 ГК України є суд.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 217 ГК України така санкція може застосовуватись лише до тих суб`єктів господарювання, які скоїли порушення.
В спірному випадку, угода, укладена та виконана сторонами у січні 2008 року, отже у будь-якому разі строки застосування санкції пропущені.
Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 207, 228 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Постанова складена в повному обсязі: 30.07.09р.