Справа № 1 - 23/2007
ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ВИРОК
іменем України
2 лютого 2007 року Любомльський районний суд Волинської області в
складі: головуючого - судді:- Пешкова М.Л.,
при секретарі - Носку А.В.,
з участю прокурора - Ковальчука О.В.,
захисників - ОСОБА_1.,
- ОСОБА_2,
розглянувши в місті Любомль у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця міста Любомль, Волинської області, із середньою освітою, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_1, не працюючого, раніше не судимого, -у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 KK України, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, із середньою освітою, одруженого, зареєстрованого АДРЕСА_2, проживаючого АДРЕСА_3, не працюючого, раніше не судимого,
у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, із середньою освітою, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_4, не працюючого, раніше не судимого, -
У ВЧИНеНІ ЗЛОЧИНІВ, Передбачених ч. І СТ. 121, Ч.
2 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, суд, -
встановив:
28 березня 2006 року, біля 16 години, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і прибувши на територію Любомльського хлібозаводу, розташованого в мЛюбомль по вул. Незалежності, 72, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з хуліганських спонукань, умисно нанесли декілька ударів руками та ногами в різні частини тіла ОСОБА_5, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
Крім того, ОСОБА_3, у зазначений день, близько 18 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в місті Любомль, по вул. Прикордонників, поблизу будинку №54, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс декілька ударів руками в грудну клітку ОСОБА_5, заподівши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому восьмого ребра справа, забою правої та лівої половини грудної клітки, які за ступенем відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Крім цього, в свою чергу ОСОБА_5, 28 березня 2006 року, близько 18 години 10 хв., знаходячись на окраїні міста Любомль, що по вул. Стуса, 1 «а», куди його силою супроводжуючи нанесенням тілесних ушкоджень, які йому завдали фізичного болю насильно відвів ОСОБА_3, заздалегідь маючи при собі і переносячи холодну зброю - (мисливський ніж), на яку потрібен передбачений законом дозвіл, на ґрунті особистих неприязних відносин, ОСОБА_5 умисно наніс ОСОБА_3 два удари ножем у грудну клітку, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки з ліва з пошкодженням перекарда та правого поранення грудної клітки з ліва з кров'ю та розвитком шоку, рани грудної клітки в п'ятому міжрибірі посередньо-паховій лінії, що утворились: проникаюче ножове поранення грудної клітки з ліва з пошкодженням перекарда та правого шлуночка серця, тампонада серця кров'ю та розвитком шоку від дії гострого колюче-ріжучого предмету, а рана грудної клітки в п'ятому міжрибір'і посередньо-пахвовій лінії від дії гострого ріжучого предмету, що за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя потерпілого.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочинів визнав частково та пояснив, що 28 березня гооб року в обідній час, він в магазині, що біля Любомльського хлібзаводу разом із ОСОБА_4. та іншими знайомими розпивав спиртні напої Через деякий час до магазину прийшов ОСОБА_5., котрий щось купував. Коли ОСОБА_5. вийшов магазину, за ним на вулицю вийшов ОСОБА_4, між якими за магазином сталася шарпанина і він мусив останніх розбороняти, при цьому ОСОБА_5. вдарив його ногою. Після даного інциденту, ОСОБА_5. пішов до хлібзаводу, де працював, а він з ОСОБА_4. продовжували розпивати в магазині спиртне. ОСОБА_4, будучи ображеним на ОСОБА_5., запропонував йому піти і розібратися з останнім, на що він, погодився. На території хлібзаводу між ОСОБА_4. та ОСОБА_5. знову розпочалася сварка, яка переросла в бійку. Особисто він, ОСОБА_5. при даній бійці вдарив тільки один раз ногою і більше йому тілесних ушкоджень не наносив. В подальшому бійку зупинила його мати, котра працює на хлібзаводі і прибігла на галас. Близько 17 години 30 хвилин, йому зателефонувавОСОБА_6, який повідомив, що ОСОБА_5. збирає хлопців і має намір з ним ОСОБА_3, розібратися. Бажаючи поговорити із ОСОБА_5., він із ОСОБА_6., пішли ОСОБА_5. шукати, якого зустріли на вулиці Прикордонників м.Любомль. На його запитання, чому ОСОБА_5. не має претензій до ОСОБА_4, а до нього, ОСОБА_5. почав кричати і вдарив його по нозі, а він у відповідь рукою вдарив останнього в бік. Трохи пізніше, коли він із ОСОБА_5. знаходилися біля рову, що по вул. Стуса в м-Любомль, останній вдарив його ножем, після чого він більше нічого не пам'ятає, так, як втратив свідомість. Вважає, що не міг нанести ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеню, як і те, що не вчиняв хуліганські дії. Заявлений ОСОБА_5. цивільний позов визнає частково, позов Любомльської ЦР лікарні, не визнає. Просить суд його суворо не карати. У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив, що 28.03.2006 року, він перебував у місті Любомль, де в обідній час зустрівши ОСОБА_3., з останнім та іншими знайомими в магазині, розташованому біля Любомльського хлібзаводу вживав спиртні напої. Коли вийшов з магазину, біля нього проходив ОСОБА_5., який вступивши в багно, його обляпав грязюкою. Образившись, він запропонував ОСОБА_5 виставити пива, однак останній відмовився. Між ним та ОСОБА_5. розпочалася шарпанина, в ході якої останній вдарив його в обличчя. Оскільки від отриманого удару в нього залишився синець, який він виявив пізніше, він вирішив із ОСОБА_5 поговорити і з цього приводу із ОСОБА_3 прийшовши на територію хлібзаводу, вони ОСОБА_5. розшукали. Спочатку між ним та ОСОБА_5. відбулася сварка, а пізніше мала місце бійка, в якій участі він майже не приймав, а фактично бійка відбувалася між ОСОБА_5. та ОСОБА_3 Невдовзі прибігла мати останнього, яка ОСОБА_5. та ОСОБА_3. розборонила. Заявлений ОСОБА_5. цивільний позов, не визнає. Вважає, що у конфлікту який мав місце 28.03.2006 року, він не винен, а у всьому винні ОСОБА_5. та ОСОБА_3.
У судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину не визнав та пояснив, що 28.03-2006 року, він перебував на роботі, де на той час працював на Любомльському хлібзаводі. В обідній час з метою придбання для себе їжі, він пішов у магазин розташований неподалік хлібзаводу, де до нього безпричинно стали чіплятися ОСОБА_3. та ОСОБА_4, між якими в нього виникла шарпанина та бійка. Пізніше останні прийшовши на територію хлібзаводу, в нього стали вимагати виставлення їм спиртного, а коли він виконати їх пропозицію відмовився, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. стали наносити йому побої в різні частини тіла. Тільки коли прибігла мати ОСОБА_3., бійка припинилася. Крім того, підсудний ОСОБА_5. пояснив, що у зазначений день він зранку збираючись на роботу, взяв із собою мисливського ножа, якого придбав на базарі в місті Любомль, з метою підточити лезо ножа. Перебуваючи на роботі, зайшов у приміщення майстерні, де ніж нагострив. Близько 18 години, перебуваючи у себе вдома і збираючись на зустріч із своєю дівчиною, одягнув куртку, у внутрішньому кармані якої знаходився зазначений ніж, який забув залишити вдома і який пізніше, виявив. Проходячи по вул. Прикордонників в місті Любомль, він зустрів ОСОБА_6. та ОСОБА_3., де останній став знову до нього чіплятися і наносити йому побої, та насильно ведучи за місто. При цьому коли ОСОБА_3. одного разу його вдарив в бік, він відчув різку біль. Невдовзі, коли він із ОСОБА_3 вже знаходилися біля каналу за містом; що По вул. Стуса, останній знову почав його ображати і наносити удари в різні частині тіла. Злякавшись за своє життя, він вказаним вище ножем став захищатися, махаючи ним перед ОСОБА_3 та бачу чи, що останній не відступає, наніс йому удар ножем в груди, після чого ніж викинув і з місця пригоди втік. В цей же вечір, був затриманий працівниками міліції. Вважає, що нанесення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не відбулося б, якби останній до цього його не довів. Заявлений ОСОБА_3 та Любомльською ЦР лікарнею до нього цивільний позов не визнає.
Незважаючи на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_3, повне визнання вини підсудним ОСОБА_4 та невизнання вини підсудним ОСОБА_5, їх винуватість у вчинені встановлених судом злочинів, повністю стверджена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.
По злочинних діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Заявою ОСОБА_7 до Любомльського РВ (т.2 а.с.4), якою стверджено, що мати ОСОБА_5. просить притягнути до відповідальності осіб, з приводу нанесення 28.03.2006 року її синові тілесних ушкоджень.
Повідомленням до місцевого райоргану міліції Любомльської центральної районної лікарні (т.2 а.с.3), яким стверджено, що 30.03.2006 року о 10 годині 30 хвилин доставлено ОСОБА_5 з травмами, а саме: забою лівої та правої половини грудей, закритого перелому восьмого ребра справа, забою та садин обличчя, забою обох стегон в нижній частині. Заключениям судово-медичної експертизи (т.2 а.с.56-57)» яким стверджено, що у ОСОБА_5 , тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому восьмого ребра справа, забою правої та лівої половини грудної клітки, саден чола справи та нижньої щелепи справа, забій обох стегон в нижній частині, які утворилися від дії тупих твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові і за ступенем тяжкості відносяться: закритий перелом восьмого ребра справа до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а садна чола та нижньої щелепи справа відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Показами свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні ствердив, що 28 березня 2006 року, близько 15 години, він був очевидцем шарпанини, яка відбувалася між ОСОБА_5. та невідомим йому хлопцем біля магазину, що знаходиться неподалік хлібзаводу, а також в подальшому бійки на території вказаного заводу, ОСОБА_5. з вказаним незнайомцем та ОСОБА_3
Показами свідка ОСОБА_9, яка у судовому засіданні ствердила, що 28.03.2006 року, близько іб години вона на території Любомльського хлібзаводу розбороняла хлопців, зокрема ОСОБА_5. та ОСОБА_4, які між собою билися, де при них був її син ОСОБА_3.
Протоколами відтворень обстановки та обставин події від 12.06.2006 року та 14.06.2006 року (т.2 а.с.14-16, 21-23, 32-39.78-87). якими стверджено, що на території Любомльського хлібзаводу ОСОБА_3 та ОСОБА_4. вчинялися хуліганські дії, які супроводжувалися нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_5, а також нанесенням останньому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень на вулицях Незалежності, Прикордонників та Стуса в м .Любомль.
Показами свідка ОСОБА_10, яка у судовому засіданні ствердила, що 28.03-2006 року у вечірній час, вона була свідком, як на вул. Прикордонників в місті Любомль ОСОБА_5 наносилися побої незнайомим їй хлопцем, який ОСОБА_5. насильно тягнув у провулок Стуса.
Показами ОСОБА_11, який у судовому засіданні пояснив, що 28.03.2006 року, близько 18 години, він був свідком, як ОСОБА_3. вів в сторону окраїни міста, що по вул. Стуса ОСОБА_5. і можливо наносив останньому побої.
Протоколами очних ставок між ОСОБА_5., ОСОБА_3 та ОСОБА_4., ОСОБА_4. та ОСОБА_3 (т.2 а.с.49-50, 51-52,47-48), якими стверджено, що ОСОБА_5 повністю підтримав свої покази щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень від ОСОБА_4. та ОСОБА_3.
Оголошеними у судовому засіданні показами, які дав органам досудового слідства експерт Дремлюк Володимир Володимирович ( т.2 а.с.59), якими стверджено, що найбільш
ЙМОВІРНО, ТІЛеСНІ уШКОДЖеННЯ У ОСОБА_5. ЩО ОПИСаНІ у ВИСНОВКУ експерта № 202 ВІД 31.03.2006 року, утворились 28.03.2006 року в час та при обставинах вказаних у постанові про призначення експертизи від 31.032006 року.
Органи досудового слідства кваліфікують дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 296 КК України.
Аналізуючи докази у справі, судом встановлено, що підсудні ОСОБА_3. та ОСОБА_4, 28.03.2006 року вживаючи в магазині, що поблизу Любомльського хлібзаводу спиртні напої, без будь якої причини приставали до ОСОБА_5., наносили останньому тілесні ушкодження, що мало місце на території зазначеного заводу, де були очевидці.
Заяви підсудних ОСОБА_3. та ОСОБА_4., що ОСОБА_5. їх образив, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, а тому їх до уваги брати не слід.
Зважаючи на наведене, винуватість ОСОБА_3. та ОСОБА_4. у вчиненні хуліганських дій, які мали місце о 16 годині28.03.2006 року, повністю стверджується зібраними та дослідженими у суді доказами у справі.
Крім того, органи досудового слідства кваліфікують дії ОСОБА_3. за ч. 1 ст. 296 КК України, щодо подій, які мали місце 28.03.2006 року близько 18 години на вулицях Незалежності, Прикордонників та Стуса.
Суд приходить до висновку, що кваліфікація дій за ч. 1 ст. 296 КК України ОСОБА_3. є зайвою, а тому її із обвинувачення слід виключити, оскільки дії підсудного, що знайшло повне та об'єктивне підтвердження у судовому засіданні слід кваліфікувати, як нанесення потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження. Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що сукупністю стверджуючих доказів повністю доведено вину ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, групою осіб, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України. ОСОБА_3 у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілому, тобто вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 KK України.
По злочинних діях ОСОБА_5.
Повідомленням місцевий рай орган міліції Любомльською ЦРЛ № 22 від 28.032006 року (т.1 а.с.9), якою стверджено, що до лікарні 28.03-2006 року о 18 годині доставлений ОСОБА_3. з проникаючим ножовим поранення грудної клітки.
Протоколом огляду місця події від 28.03.2006 року (т.1 а.с.10-13), яким стверджено, що при ОМП, що на околиці міста Любомль, поблизу вул. Стуса, виявлено та вилучено ніж.
Показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12, які у судовому засіданні ствердили, що 28.03.2006 року юлизько 18 години, вони були свідками того, як ОСОБА_5. поблизу водоканалу, що в районі вул. Стуса в мЛюбомль, наніс ножове поранення ОСОБА_4
Показами свідка ОСОБА_13, яка у судовому засіданні ствердила, що 28 березня 2006 року, близько 18 години знаходячись в себе на подвір'ї, вона бачила ОСОБА_3. та ОСОБА_5., які шарпаючись за одежу йшли за околицю міста, а невдовзі від ОСОБА_6. дізналася, котрий прибіг до неї на подвір'я, що ОСОБА_5. наніс ОСОБА_4 ножове поранення. Оглянувши ОСОБА_3., вона разом із чоловіком останнього автомобілем доставили до лікарні.
Показами свідка ОСОБА_11, який у судовому засіданні ствердив, що 28.03.2006 року, близько 18 години, він був свідком отримання ОСОБА_3 ножового поранення від ОСОБА_5.
Висновком судово-медичної експертизи (т.і а.с.67-68), якою стверджено, що у ОСОБА_3 відмічені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого ножового поранення грудної клітки з ліва з пошкодженням перекарда та правого поранення грудної клітки з ліва з кров'ю та розвитком шоку. Рани грудної клітки в п'ятому міжребер'і посередньо-паховій лінії, що утворились, проникаюче ножове поранення грудної клітки з ліва з ушкодженням перекарда та правого шлуночка серця з кров'ю та розвитком шоку, утворились від дії гострого колюче ріжучого предмету, а рана грудної клітки а п'ятому міжребер'і посередньо-пахвовій лінії, від дії гострого ріжучого предмету, можливо в час та при обставинах вказаних у постанові, і за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння. Вище перераховані тілесні ушкодження при одноразовому падінні на ніж з висоти власного росту утворитися не могли. По тілу ОСОБА_3. було нанесено не менше двох ударів.
Висновком амбулаторно судово-психіатричної експертизи ( т.і а.с.92-93), якою стверджено, що ОСОБА_5 міг усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними, при цьому на момент вчинення протиправних дій (безпосередньо під час заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 в стані фізіологічного ефекту не перебував. Психічний розвиток підекспертного відповідає його віку і життєвому досвіду, на підставі чого ОСОБА_5., осудним.
Висновком експертизи холодної зброї (т.і а.с.85-87), якою стверджено, що наданий на експертизу ніж, вилучений 28 березня 2006 року, по вул. Стуса. 1 в м.Любомль, являється коротко клинковою холодною зброєю колюче-ріжучої дії. Виготовлений заводським способом по типу мисливських ножів загального призначення.
Висновком трасологічної експертизи (т. 1 а.с.72-8о) стверджено, що наданій на дослідження шкіряній куртці, в яку був одягнутий ОСОБА_3. виявлено чотири пошкодження, які носять колото-різаний характер. На поданому на дослідження светрі, в який був одягнутий 28.03.2006 року ОСОБА_3. виявлено чотири пошкодження, які носять колото-різаний характер і по розміщенню відповідають виявленим на шкіряній куртці. На наданій на дослідження футболці, в яку був одягнутий ОСОБА_3. виявлено два пошкодження, які носять колото-різаний характер і відповідають по розміщенню пошкодженням виявленим на шкірній куртці та светрі. Розташування і характер пошкоджень на одязі, в якому був одягнутий 28 березня 2006 року ОСОБА_3. свідчить про те, що вони ймовірно могли бути утворені в результаті нанесених колюче-ріжучих ударів наданим на дослідження ножем, при умові проникнення на відповідну ширину клинка. Протоколом відтворення обстановки та обставин події (т.1 а. 48-53)- яким стверджено що у присутності понятих, ОСОБА_5. показав і розказав, при яких обставинах ним були нанесет ножові поранення ОСОБА_4, що мало місце 28.03.2006 року о 18 годині на вул. Стуса на околиці міста Любомль.
Протоколом огляду речових доказів (т.1 асс121-124), яким стверджено, що у присутності понятих, працівниками міліції оглянутий пошкоджений одяг ОСОБА_3., в якому він був одягнений 28.03.2006 року, а також мисливський ніж, котрим ОСОБА_5. наносив ножові поранення ОСОБА_4
Органи досудового слідства дії ОСОБА_5 кваліфікують за ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України.
Аналізом доказів у справі судом встановлено, що після подій, які мали місце 28.03.2006 року о 16 годині на території Любомльського хлібзаводу, де ОСОБА_5. отримав від ОСОБА_4 та ОСОБА_3. тілесні ушкодження, ОСОБА_5. пообіцяв з його обидниками розібратися, що ствердила у судовому засідлані свідок ОСОБА_14, яка зазначила, що останній виходячи за. територію хлібзаводу був схвильований, обіцяв наказати тих, хто його бив.
Як пояснює ОСОБА_5., він мисливський ніж випадково не залишив у себе вдома, після того, як брав його на роботу, щоб підточити лезо, однак, згідно його пояснення (т.1 а.с. 25-26), після повернення з роботи, він вдома з тумбочки взяв ніж, з яким пішов в місто, щоб помститися тим, хто його побив. У протоколах допиту в якості підозрюваного та при відтвореннях обстановки та обставин події (т. 1 а.с. 42-43.47. 50). ОСОБА_5. пояснює, що ножа брав з метою самозахисту від ОСОБА_3. Крім того, ОСОБА_5. зазначає, щобудучи разом із ОСОБА_3 по вул. Стуса в м. Любомль біля каналу, коли він злякався за своє життя, він ніж витягнув із кишені куртки, яким наніс ножові поранення ОСОБА_4 Однак, свідок ОСОБА_12 вказує, що ніж ОСОБА_5. перед тим, як наносити ножові поранення ОСОБА_4, вийняв із за ременя штанів зі сторони спини, що в свою чергу вказує на те, що ОСОБА_5. мав із собою ніж навмисно, а не як він пояснює, що ніж повертаючись із роботи, забув залишити вдома.
Крім того, слід врахувати, що ОСОБА_5., потерпілому ОСОБА_4 було нанесено два ножових поранення в область грудей, а саме в районі серця, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_5. діяв умисно.
Таким чином, сукупністю стверджуючих доказів у справі повністю доведено вину ОСОБА_5 у заподіянні ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та носінні холодної зброї (мисливського ножа), без передбаченого законом дозволу, тобто злочину, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України, що знайшло своє об'єктивне підтвердження д.
Щодо інкримінованого органами досудового слідства вчинення ОСОБА_5. злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, суд приходить до висновку, що нанесення останнім ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження мало місце на грунті особистих неприязних відносин, зокрема за отриманні ним від ОСОБА_3. тілесних ушкоджень, що об'єктивно стверджено фактичними обставинами та доказами у справі, і даний факт в судовому засіданні ніякими доказами не спростований, що в свою чергу виключає хуліганські дії ОСОБА_5. Крім того, слід зазначити, що інцидент відбувався на околиці місті, а не в громадському місці, ОСОБА_5. мав намір тільки помститися, а тому враховуючи викладене в частині обвинувачення за ч.4 ст.296 КК України, підсудний підлягає виправданню.
Обираючи міру покарання підсудним; суд враховує характер і тяжкість вчинених ними злочинів, особи підсудних, які позитивно характеризуються,. обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До пом'якшуючих обставин суд відносить те, що підсудні є особами молодого віку, вперше притягуються до кримінальної відцовідальності.
До обтяжуючих обставин суд відносить, те, що вчиняючи злочин, ОСОБА_3. та ОСОБА_4 перебували в стані алкогольного сп'яніння. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що покарання підсуднім слід призначити в межах закону, за яким вони притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді позбавлення волі, а за обставинами справи, зважаючи, що підсудний ОСОБА_3. на даний час після отримання;ножового поранення являється інвалідом, у підсудного ОСОБА_4. дружина перебуває на заключній стадії вагітності, а також приймаючи до уваги обставини, які зумовили вчинення злочинів підсудним ОСОБА_5., суд вважає, що виправлення й перевиховання підсудних можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст.75.76 КК України їх від відбування покарання слід звільнити з випробуванням та покладенням встановлених обов'язків, при цьому щодо підсудних ОСОБА_3. та ОСОБА_5. із застосуванням принципу поглинання менш суворого покарання біль суворим, як це передбачено ст.70 КПК України.
Крім того, у кримінальній справі заявлено цивільні позови, зокрема Любомльської ЦРЛ про відшкодування витрат на стаціонарне лікування до підсудного ОСОБА_3. на суму 1404 грн. 00 копійок, та до підсудного ОСОБА_5. на суму 1248 грн.00 копійок. Суд приходить до висновку, що позови, відповідно до вимог ст.93-1 КПК України підлягають задоволенню.
Також, згідно ст1166, 1190 ЦК України підлягають до задоволенню цивільні позови ОСОБА_5. до ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про відшкодування матеріальної шкоди від лікування та злочину, де останні повинні нести солідарну відповідальність, так і позов ОСОБА_3. до ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, згідно ст.ст. 1167,1190 ЦК України частковому задоволенню підлягають цивільні позови ОСОБА_5. до ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про відшкодування моральної шкоди, де останні повинні нести солідарну відповідальність, так і позов ОСОБА_3. до ОСОБА_5. про відшкодування моральної шкоди, з врахуванням характеру отриманих тілесних ушкоджень, фізичних та моральних страждань підсудних, при цьому суд враховує попередню протиправну поведінку підсудного ОСОБА_3. та ОСОБА_4.
Речові докази, а саме: мисливський ніж, пошкоджений одяг ОСОБА_3., які перебувають в камері схову Любомльського РВ, відповідно до ст. 8і КПК України, ніж підлягає знищенню, одяг поверненню власнику.
На підставі ст.93 КПК України, з підсудних слід стягнути в доход держави судові витрати по справі.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд ,-
п р и с у д и в :
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч.2 ст. 296 КК України, і за цими законами призначивши йому покарання:
- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три)
роки; - зач.2 ст. 296 КК України у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі;
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, призначивши йому покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.
ОСОБА_5 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 263 КК України, і за цими законами призначивши йому покарання:
- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років;
- за ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання
менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Зарахувати ОСОБА_5 у покарання, строк його затримання з 28 по 31 березня 2006 року включно.
ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 296 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання, якщо ОСОБА_3 протягом 2 (двох) років іспитового строку, ОСОБА_4 протягом 1 (одного) року іспитового строку, ОСОБА_5 протягом 3 (трьох) років Іспитового строку не вчинять нових злочинів і виконають покладені на них обов'язки.
Зобов'язати засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації.
Контроль за поведінкою засуджених покласти на органи виконання покарань по місцю проживання.
Із засудженого ОСОБА_5 стягнути в дохід держави судові витрати у розмірі 517 (п'ятсот сімнадцять) грн. 84 коп. (т.г а.с.94).
Стягнути в користь Любомльської центральної районної лікарні з засудженого ОСОБА_3 - 1404,00 (одну тисячу чотириста чотири) грн. 00 копійок, витрати медичного закладу на лікування підсудних.
Стягнути в користь Любомльської центральної районної лікарні із засудженого ОСОБА_5 - 1248,00 (одну тисячу двісті сорок вісім) грн. 00 копійок витрати медичного закладу на лікування підсудних.
Стягнути із засудженого ОСОБА_5 в користь ОСОБА_3 - 2761, 65 (дві тисячі сімсот шістдесят одну) гривню 65 копійок матеріальної шкоди, 800 (вісімсот) гривень за послуги адвоката та 6000 ( шість тисяч ) гривень моральної шкоди.
Стягнути з засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно в користь ОСОБА_5 - 661, 39 (шістсот шістдесят одну) гривню 39 копійок матеріальної шкоди, 1000 (одну тисячу) гривень за послуги адвоката, та 2000 ( дві тисячі ) гривень моральної шкоди.
Речовий доказ - ніж, - знищити,- а футболку, джемпер, куртку, що належать ОСОБА_4 передати у його повне розпорядження.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу всім засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити попередній - підписку про невиїзд. На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб із часу його проголошення через Любомльський районний суд.