ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
10.07.06 р. Справа № 17/164
Господарський суд Донецької області у складі судді В.М.Татенко, розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства «Гермес», м. Донецьк,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс - UA», м. Донецьк
про стягнення 45’961,44 грн.
В засіданні суду брали участь представники :
від позивача: Калініченко Л.А.
від відповідача: Яковлєв А.В., Зоря Д.А.
ВСТАНОВИВ:
Мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство «Гермес» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс - UA», про стягнення 45’961,44 грн., з яких: 45’461,38 грн. – сума основного боргу; 500,06 грн. – пеня, нарахована за період 18.05-10.06.2006р. у зв’язку із несвоєчасною оплатою вартості продукції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 0216 від 25.12.2005р.; гарантійні листи; специфікації; рахунки.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що виготовлення позивачем продукція, за яку позивач вимагає оплату, а також її вартість сторонами не узгоджувались.
Розгляд справи був закінчений 21.06.2006р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.07.06 для підготовки рішення
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським судом встановлено, що між сторонами був укладений договір № 0216 від 25.12.2005р. (далі – «договір»), за яким позивач зобов’язався поставити відповідачу продукцію, а останній – прийняти цю продукцію у відповідності з узгодженим ескізом та сплатити її вартість на умовах цього договору
Листом № 1809 від 25.12.05р. відповідач з посиланням на умови договору замовив позивачу сто одиниць продукції згідно доданого ескізу продукції. Цим же листом відповідач гарантував оплату продукції згідно виставленого рахунку.
На виконання зазначеного замовлення позивач виготовив для відповідача продукцію, але передав відповідачу 24 одиниці, що підтверджується доданими до позову накладними та сторонами не заперечується. Отримана продукція була оплачена відповідачем, що також підтверджують сторони. Інші 76 одиниць продукції позивач відповідачу не поставив, а відповідач – не сплатив. Вартість цієї продукції за рахунком № 1,699 від 17.04.2006р. склала 45’461,38 грн.
Наполягаючи на стягненні з відповідача суми вартості 76 одиниць продукції, позивач посилається, зокрема на умови п. 4.1. договору, за яким відповідач зобов’язався здійснити 100% попередню оплату продукції, та – лист-замовлення відповідача № 1809 від 25.12.05р.
Однак, ні у цього пункту, ані з листа-замовлення відповідача не вбачається у який-саме строк відповідачем має бути здійснена оплата.
Зважаючи на те, що:
- згідно ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають лише з підстав, зазначених, відповідно ст. 11 ЦК України;
- строк виконання відповідачем зобов’язань по оплаті наданого йому товару сторонами не встановлений;
- ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачає, якщо строк виконання боржником (відповідачем) обов’язку не встановлений, кредитор (позивач) має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо негайне виконання не випливає із договору;
- позивач доказів пред’явлення відповідачу до подачі позову як вимог, так і рахунку № 1,699 від 17.04.2006р. щодо оплати суми 45’461,38 грн. суду не надав;
- надана позивачем копія звіту про роботу факсу 18.04.2006р. не підтверджує, що факсом відповідачу був відправлений саме рахунок № 1,699 від 17.04.2006р.;
- відповідач проти отримання ним зазначеного рахунку заперечує,
господарський суд вважає, що у відповідача не виникло зобов’язання щодо оплати спірної суми вартості 76 одиниць продукції, у позивача – не виникло права вимагати примусового стягнення цієї суми.
Вимога позивача щодо стягнення пені у сумі 500,06 грн. також безпідставні оскільки за приписами п. 7.2. договору можливість стягнення пені передбачена лише за несвоєчасну оплату поставленого товару, а несплачені 76 одиниць товару позивач відповідачу не поставив. До того ж у відповідача не виникло зобов’язання щодо оплати цього товару.
Судові витрати мають бути віднесені на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 32 - 34, 43, 49, 82 – 84 ГПК України, господарський суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Татенко В.М.