Справа №2-49 2007 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2007 року м. Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Шимчик Р.В.,
при секретарі - Середюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жашків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Нові продукти" про визнання незаконним звільнення з роботи за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, зміну запису про звільнення в трудовій книжці згідно ст.38 КЗпП України, стягнення невиплаченої заробітної плати, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди; третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ "Нові продукти" про визнання звільнення з роботи за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України незаконним, зміну запису про звільнення в трудовій книжці з зазначенням причини звільнення - за ст.38 КЗпП України, стягнення невиплаченої заробітної плати, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що наказом №5 ВК від 01 серпня 2005 року вона була прийнята на посаду комірника складу запасних частин ТОВ "Нові продукти".
Перебуваючи у трудових відносинах з даним товариством вона в період з 10 липня 2006 року по 03 серпня 2006 року знаходилася в черговій відпустці та на лікарняному. 14 серпня 2006 року позивач подала заява про звільнення з роботи за згодою сторін. 28 серпня 2006 року ОСОБА_1, відпрацювавши зміну, звернулася у відділ кадрів ТОВ "Нові продукти" з проханням про проведення розрахунків та видачі їй трудової книжки. Але 02 вересня 2006 року їй вручили наказ №13 від 19 липня 2006 року про звільнення позивача 11 вересня 2006 року за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, all вересня 2006 року остання отримала трудову книжку із зазначенням вказаної причини звільнення.
Своє звільнення позивач вважає незаконним, оскільки воно здійснене з порушенням чинного законодавства України про працю, зокрема - ч.3 ст.40 КЗпП України.
В зв'язку з викладеним позивач просить визнати незаконним звільнення з роботи ТОВ "Нові продукти" за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, зобов'язати змінити запис про звільнення в трудовій книжці, зазначивши підставу звільнення - за власним бажанням (ст.38 КЗпП України), стягнути невиплачену заробітної плату в сумі 553 грн. 78 копійок, зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в сумі 6000 гривень.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, при цьому пояснила, що дійсно 05 липня 2006 року комісією, до якої входила також і вона, було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей на складі запасних частин, що були їй підзвітні згідно трудових відносин. За результатами перевірки було виявлено як факт недостачі, так і лишків. Позивач відмовилася добровільно відшкодувати матеріальну шкоду, оскільки не була згідна з результатами перевірки. 10 липня 2006 року вона пішла в чергову відпустку, під час якої з 10 по 19 липня 2006 року хворіла. 19 липня 2006 року ОСОБА_1 подала заяву про продовження терміну відпустки, в зв'язку з тим, що перебувала на лікарняному. її заяву було задоволено. Вийшовши на роботу 03 серпня 2006 року, позивач пропрацювала до 14 серпня 2006 року і того ж дня написала заяву на ім'я директора ТОВ "Нові продукти" про звільнення з роботи за згодою сторін. 28 серпня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до керівництва з проханням видати їх розрахункові та трудову книжку, але їй повідомили, що її буде звільнено "по статті", тобто - за ініціативою власника. Лише 02 вересня 2007 року вона дізналася, що буде звільнена на підставі наказу №13 від 19 липня 2006 року 11 вересня 2006 року за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України. Вона вважає, що даний наказ є незаконним, оскільки в момент його винесення вона знаходилася у черговій відпустці та на лікарняному, а тому до останнього моменту не знала, що її хочуть звільнити на підставі втрати довір'я.
Представники позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги свого довірителя і просили позов задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності №153/06 від 11 грудня 2006 року, виданої ТОВ "Нові продукти" за підписом директора ОСОБА_2, - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі і пояснив, що позивача було звільнено в порядку, передбаченому чинним трудовим законодавством, оскільки дійсно був виявлений факт недостачі та створення лишків на ввіреному ОСОБА_1 складі запасних частин, що дало підстави керівництву товариства винести наказ про її звільнення за втратою довіри, тобто на підставі п.2 ч.І ст.41 КЗпП України. Те, що наказ був підписаний під час перебування позивача у черговій відпустці та на лікарняному, вважає законним, оскільки безпосередньо на момент звільнення вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем і мала знаходитися на роботі. Зазначає, що із згаданим наказом позивач була ознайомлена 03 серпня 2006 року, але від підпису в ньому вона відмовилася, а тому був складений відповідний акт про відмову від підпису, який був підписаний замдиректора ТОВ "Нові прокукти" ОСОБА_4, експедитором ТОВ "Нові продукти" ОСОБА_5 та головним енергетиком ТОВ "Нові продукти" ОСОБА_6. Вважає, що утримання заробітної плати з позивача для погашення збитків, що не перевищують її середнього заробітку, проведено законно. На підставі викладеного, просить суд відмовити позивачу у задоволенні також і всіх інших іі вимог, заявлених у позовній заяві та в ході судового розгляду.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву із запереченнями проти позову та проханням розглядати справу у її відсутності. В поданих запереченнях ОСОБА_2 зазначає, що звільнення ОСОБА_1 та утримання з її заробітної плати коштів на відшкодування завданих нею підприємству збитків є в повній мірі законним.
Вислухавши пояснення позивача, представників позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що згідно копії трудової книжки (а.с.6), ОСОБА_1 02 серпня
2005 року прийнята на посаду комірника складу запчастин ТОВ "Нові продукти". 14 серпня
2006 року ОСОБА_1 подала заяву на ім'я директора ТОВ "Нові продукти" ОСОБА_2 про звільнення з роботи за угодою сторін, на якій мається вхідний №61 від 14 серпня 2006 року (а.с.9).
19 липня 2006 року ТОВ "Нові продукти" в особі ОСОБА_2 винесено наказ №13 про звільнення з 11 вересня 2006 року відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України ОСОБА_1 в зв'язку з вчиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір'я до працівника, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності (а.с.5). В цьому ж наказі зазначено, що при звільненні із ОСОБА_1 слід стягнути шляхом відрахування
із належної їй до виплати заробітної плати суму завданих підприємству матеріальних збитків в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку позивача за останній два календарних місяці.
Суд вважає, що наказ про звільнення позивача з роботи винесено з порушенням норм чинного трудового законодавства.
Так, згідно ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.
Як встановлено судом, у відповідності до наказу №9/ВК від 30 червня 2006 року, виданого ТОВ "Нові продукти" в особі ОСОБА_2, ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку в кількості 14 днів з 10 липня 2006 року по 23 липня 2006 року (а.с.10), а 20 липня 2006 року, на підставі заяви ОСОБА_1 від 19 липня 2006 року, останній ТОВ "Нові продукти" продовжено в зв'язку з хворобою щорічну відпустку на 10 днів з 24 липня 2006 року по 02 серпня 2006 року (а.с.11).
Суд критично відноситься до поданого в судовому засіданні представником відповідача акту від 03 серпня 2006 року про відмову від підпису після ознайомлення з наказом про звільнення ОСОБА_1, оскільки, що не заперечується стороною відповідача, позивач зверталася з письмовим поясненням до керівництва ТОВ "Нові продукти" з приводу недостачі і в ньому зазначала, що експедитор ОСОБА_5, який доставляв товарно-матеріальні цінності на підвідомчий їй склад, в якійсь мірі також міг вплинути на утворення недостачі, а тому суд допускає можливу зацікавленість останнього в звільненні ОСОБА_1 і не приймає даний акт в якості доказу про те, що позивач була ознайомлена з наказом про звільнення саме 03 серпня 2006 року.
При звільненні ОСОБА_1, з останньою було проведено розрахунок, і на підставі вже згаданого наказу №13 від 19 липня 2006 року, з її заробітної плати було утримано 553 грн. 78 копійок в рахунок покриття завданих збитків, які було виявлено під час проведення контрольної перевірки інвентаризації ввірених за посадою ОСОБА_1 цінностей, про що був складений відповідний акт 05 липня 2006 року.
В матеріалах справи знаходиться договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02 серпня 2005 року. Згідно п.1.2 даного договору, працівник (в даному випадку - позивач ОСОБА_1) в разі заподіяння матеріальних збитків своїми діями чи бездіяльністю несе відповідальність в повному розмірі, в порядку, що визначається чинним законодавством.
Згідно ч.1 ст.136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. 4.2 ст.136 цього ж Кодексу передбачено, що в решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим органом позову до районного суду.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству у випадках коли шкоди завдано недостачею. Окрім того, в п.6 ч.1 цієї ж статті КЗпП України зазначено, що повна матеріальна відповідальність має місце також у разі, якщо відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків.
Суд вважає, що утримання заробітної плати на зазначену суму не має законних підстав, оскільки сума недостачі перевищувала середньомісячний заробіток позивача і відповідачеві слід було звертатися з відповідним позовом до суду з проханням стягнути з ОСОБА_1 збитків, спричинених ТОВ "Нові продукти" виявленою недостачею, атому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача утриманої заробітної плати в розмірі 553 грн. 78 копійок підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.3 ст.235 КЗпП України, якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В даному випадку суд вважає, що у позивача дійсно існували перешкоди у працевлаштуванні з огляду на підставу звільнення, яка була зазначена у трудовій книжці при звільненні з ТОВ "Нові продукти". В зв'язку з цим суд рахує за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2839 грн 72 копійки (в матеріалах справи мається довідка про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 за останніх півроку роботи в ТОВ "Нові продукти" до моменту звільнення. Середньоденний заробіток складав 16 гривень 51 копійка, а з 11 вересня 2006 року, тобто -моменту фактичного звільнення, і до часу винесення рішення спливло 172 календарних дні).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Суд вважає, що заявлена позивачем позовна вимога в порядку ст.1167 ЦК України про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з душевними стражданнями, яких ОСОБА_1 зазнала в зв'язку з незаконним звільненням з роботи, що потягло за собою негаразди в сім'ї позивача, підлягає відшкодуванню на суму 1000 гривень, оскільки дана сума є відповідною для відшкодування за вказаних обставин. При цьому суд враховує значний проміжок часу, який пройшов з моменту звільнення до вирішення спору по суті.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ "Нові продукти" на користь ОСОБА_1 50 гривень, витрачених на сплату державного мита, 30 гривень за оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 150 гривень за надання правової допомоги.
Керуючись ст.сг.10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.23, 1167 ЦК України, ст.ст. 40,134,136 235 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Нові продукти" про визнання незаконним звільнення з роботи за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, зміну запису про звільнення в трудовій книжці згідно ст.38 КЗпП України, стягнення невиплаченої заробітної плати, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_2, - задовольнити частково.
Визнати незаконним звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України з 11 вересня 2006 року згідно наказу №13 від 19 липня 2006 року, виданого ТОВ "Нові продукти".
Зобов"язати ТОВ "Нові продукти" змінити запис про звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1 з "п.2 ч.1 ст.41 КЗпП" України на "ст.38 КЗпП України" з формулюванням причини звільнення "за власним бажанням".
Стягнути з ТОВ "Нові продукти" на користь ОСОБА_1 553 (п'ятсот п"ятдесят три) грн.. 78 копійок утриманої при звільненні середньомісячної заробітної плати.
Стягнути з ТОВ "Нові продукти" на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 2839 (дві тисячі вісімсот тридцять дев'ять) грн 72 копійки за час вимушеного прогулу.
Стягнути з ТОВ "Нові продукти" на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.
Стягнути з ТОВ "Нові продукти" на користь ОСОБА_1 50 (п'ятдесят) гривень сплаченого державного мита, 30 (тридцять) гривень оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи та 150 (сто п'ятдесят) гривень понесених витрат за надання юридичної допомоги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня
проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20
днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295
ЦПК України.