П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 667/1/16

Провадження № 14-562цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Яновської О. Г.

розглянула у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2017 року (судді Воронцова Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпова О. М. )

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Лайт», третя особа - ОСОБА_3 , про визнання рішень зборів учасників товариства незаконними та поновлення на роботі і

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд-Лайт» (далі - ТОВ «Конкорд-Лайт»), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

- визнати незаконними рішення зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків виконавчого органу товариства - директора; про призначення директором цього товариства ОСОБА_3; про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Конкорд-Лайт»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Конкорд-Лайт».

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 28 липня 2011 року до 09 грудня 2015 року вона працювала у відповідача на посаді директора товариства. 16 грудня 2015 року їй стало відомо про те, що рішенням зборів учасників товариства її звільнено із займаної посади та призначено на цю посаду ОСОБА_3 . Посилаючись на те, що зазначене рішення є необґрунтованим і незаконним, оскільки вона жодних порушень виробничої та трудової дисципліни не вчиняла, покладені на неї обов`язки сумлінно виконавула, позивачка просила позов задовольнити.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскаржувані позивачем рішення зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року прийняті учасниками товариства для захисту їх корпоративних прав з дотриманням норм чинного законодавства та статуту товариства. Позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків виконавчого органу товариства - директора та про призначення директором товариства ОСОБА_3 Провадження у справі у цій частині вимог закрито.

У решті позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спір у частині позовних вимог щодо незаконності рішень зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків виконавчого органу товариства - директора та про призначення на цю посаду ОСОБА_3 за своїм суб`єктним складом і характером правовідносин має розглядатися за правилами господарського судочинства. Щодо звільнення ОСОБА_1 та поновлення на роботі апеляційний суд зазначив, що 09 грудня 2015 року зборами учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» не ухвалювалося рішення про її звільнення, таке звільнення відбулося на підставі рішення від 12 березня 2016 року, однак із цих підстав позивачка вимог не заявляла, підстави позову не змінювала, тому її вимоги про поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням 09 грудня 2015 року задоволенню не підлягають.

У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником ОСОБА_2 , у якій вона, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачка звернулася до суду за захистом її трудових, а не корпоративних прав, тому висновок апеляційного суду про належність спору до юрисдикції господарських судів у частині позовних вимог є помилковим. Також зазначено, що рішення суду першої інстанції є не досить обґрунтованим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У зв`язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 21 серпня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції, чинній на момент передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду) з огляду на те, що ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу прийнято до розгляду.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на момент передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що згідно зі Статутом ТОВ «Конкорд-Лайт», затвердженим протоколом № 6 загальних зборів учасників від 28 травня 2015 року, учасниками товариства є ОСОБА_6 із часткою 33,34 % статутного капіталу , ОСОБА_7 із часткою 33,33 % та ОСОБА_1 із часткою 33,33 % (ст. 12, 20 Статуту ).

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Конкорд-Лайт», викладеним у протоколі № 3 від 28 січня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора на термін відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_6 з 21 січня 2013 року по 10 листопада 2015 року (т.1, а.с.62).

09 грудня 2015 року рішенням зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» згідно з протоколом № 7 ОСОБА_1 відсторонено від виконання повноважень виконавчого органу товариства, а рішенням зборів учасників товариства, що викладене у протоколі № 8 від 09 грудня 2015 року, на посаду директора товариства призначено ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 35, 51-52).

Наказом № 10/12/2015 від 10 грудня 2015 року про проведення інвентаризації товарно-матеріальних активів товариства, виданим директором ОСОБА_3 , утворено постійно діючу інвентарну комісію, до складу якої було включено ОСОБА_1 , та зазначено про необхідність проведення інвентаризації в строк не пізніше 29 грудня 2015 року (т. 1, а. с. 7,8).

Інвентаризаційним описом від 29 грудня 2015 року товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у ТОВ «Конкорд-Лайт» на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 , зафіксовано 506 найменувань матеріалів на загальну суму 618088,22 грн, з яких у наявності матеріали на суму 144 086,46 грн. Відсутні товарно-матеріальні цінності на суму 474 001,76 грн.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 01 березня 2016 року за заявою ОСОБА_3 30 грудня 2015 року було внесено відомості до реєстру за № 12015230020005391 з попередньою кваліфікацією за статтею 356 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_1 , яка вчинила самоправні дії з матеріальними цінностями компанії. Провадження за цим кримінальним провадженням закрито постановою від 19 травня 2016 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, а саме у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

03 лютого 2016 року за адресою розташування ТОВ «Мелоді-Трейд», а саме: м. Херсон вул. Робоча, 64-А ОСОБА_1 отримала рекомендований лист від ОСОБА_7 , відправлений 02 лютого 2016 року, відповідно до якого її запрошено взяти участь у загальних зборах ТОВ «Конкорд-Лайт», що були заплановані на 12 березня 2016 року на 12 год 00 хв за адресою: м. Херсон, вул. 9 Січня, 30, оф. 31.

Рішенням зборів учасників товариства від 12 березня 2016 року, оформленим протоколом № 10, діяльність ОСОБА_1 на посаді директора товариства визнано незадовільною у зв`язку з проведеною інвентаризацією та виявленням нестачі на підприємстві та звільнено її з ТОВ «Конкорд-Лайт» (т. 1, а. с. 131).

Суд установив, що ОСОБА_1 у період з 01 липня 2015 року до 14 березня 2016 року працювала на посаді директора ТОВ «Конкорд-Лайт», у цей період їй нараховувалась заробітна плата, за вказаний період її дохід склав 16 601,77 грн.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України (у зазначеній вище редакції) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічну норму закріплено й у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) установлював юрисдикцію господарських судів у вирішенні, зокрема, спорів, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів (пункт 4 частини другої статті 12).

Норми аналогічного характеру викладено у пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано, зокрема, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-ХІІ), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України та частини першої статті 50 Закону № 1576-ХІІ (чинної на час виникнення спірних правовідносин) товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких було визначено у статті 10 Закону № 1576-ХІІ (чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

Відповідно до статті 58 Закону № 1576-ХІІ (чинної на час виникнення спірних правовідносин) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону № 1576-ХІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів.

За частиною першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства.

Згідно зі частинами першою та другою статті 62 Закону № 1576-ХІІ (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Згідно з статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

З огляду на це зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала правові висновки з приводу юрисдикції спорів про оскарження рішень уповноважених органів товариства учасниками цього товариства, зокрема у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження №14-1цс19).

Позивачкою у цій справі, частка якої у статутному капіталі ТОВ «Конкорд-Лайт» складає 33,33 %, оскаржуються рішення вищого органу управління товариством - зборів учасників (стаття 28 Статуту, т. 1, а. с. 41) від 9 грудня 2015 року про відсторонення та звільнення її від виконання обов`язків виконавчого органу товариства - директора та про призначення на цю посаду ОСОБА_3 Тобто предметом спору у цій справі є права учасників товариства на участь в управлінні ним, тобто корпоративні права. Відповідно спір є таким, що виникає з корпоративних відносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону.

Зважаючи на зазначене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними рішень загальних зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків виконавчого органу товариства - директора та про призначення директором товариства ОСОБА_3 .

Разом з тим апеляційний суд помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції в решті позовних вимог, оскільки спір у справі в цілому виник з корпоративних правовідносин та належить до юрисдикції господарських судів.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка оспорювала рішення зборів учасників товариства, прийняті 09 грудня 2015 року, саме з ними пов`язувала свої вимоги про поновлення на роботі. Правильно встановивши, що між сторонами виникли корпоративні відносини, розгляд спорів з яких віднесено до компетенції господарських судів з огляду на вищезазначені вимоги закону, апеляційний суд разом з тим безпідставно залишив частину позовних вимог без змін, чим припустився помилки.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року про звільнення з посади директора товариства та про поновлення на цій посаді підлягають скасуванню, а провадження у справі й у цій частині - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 255, 402, 409, 414-419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2017 року та рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 листопада 2016 року в частині позовних вимог про визнання незаконним рішення зборів учасників ТОВ «Конкорд-Лайт» від 09 грудня 2015 року про звільнення з посади директора товариства та про поновлення на цій посаді - скасувати, провадження у справі в цій частині вимог закрити.

У решті рішення Апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко

Судді: Н. О. Антонюк В.С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук В. В. Пророк

Ю. Л. Власов Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна О. Г. Яновська

О. С. Золотніков