Постанова

Іменем України

13 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 754/2917/15-ц

провадження № 61-30820св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Курило В. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року у складі судді Петріщевої І. В. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Дугінов Д. А. звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», зараз акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про захист прав споживачів та повернення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір № SAMDN47000701014379, згідно з умовами якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 800,00 євро із відсотковою ставкою 8 % річних. Даний договір було укладено строком на 12 місяців до 03 березня 2009 року. В подальшому дія договору була пролонгована. Для внесення зазначених коштів було відкрито рахунок № 26350603099978.

12 січня 2010 року було укладено депозитний договір № SAMDN2500079087991, за цим договором позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 14 000, 00 грн з відсотковою ставкою 22, 5 % річних. Договір було укладено строком на 12 місяців до 12 січня 2011 року. Для внесення зазначених коштів було відкрито рахунок № 26359605731611.

Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим, рахунки позивача були безпідставно заблоковано.

Умовами договору та Правилами банку не передбачено, що використання карткового рахунку/картки обмежено певним відділенням чи певною територією держави. Картковий рахунок/картка діє на території всієї України. Позивачка має право здійснити необхідну їй дію та отримати послугу банку щодо здійснення платежів та отримання коштів в будь-якому відділенні, філії, банкоматі АТ КБ «ПриватБанк» на території України.

З метою отримання коштів та нарахованих по ним відсоткам ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача із заявами, претензіями, листами в яких просила розірвати укладені договори та надати доступ до заблокованих коштів, проте депозитні вклади та нараховані відсотки залишалися у володінні відповідача, тому позивач звернулася до суду з позовом.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь суму банківського вкладу за Договором № SAMDN47000701014379 від 03 березня 2008 року: 1 377,98 євро - залишок на рахунку станом на 03 березня 2014 року; 51, 65 євро - відсотки за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 20, 24 євро - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 1 044, 69 євро - пеня за період з 03 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 80, 07 євро - 3 % річних за період з 03 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року, суму банківського вкладу за договором № SAMDN25000709087991 від 12 січня 2010 року: 13 972, 55 грн - залишок на рахунку станом на 12 березня 2014 року; 1 395,34 грн - відсотки за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 205,19 грн - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 10 192,31 грн - пеня за період з 12 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 801,60 грн - 3 % річних за період з 12 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 10 445,28 грн - інфляційні збитки та судові витрати в дохід держави 1 132, 20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу станом на 03 березня 2014 року 1377,98 євро за договором від 03 березня 2008 року № SAMDN47000701014379; 51,65 євро - відсотки за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 29,48 євро - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 1350,78 євро - пені за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; еквівалент 107,82 євро, що складає 3 103,06 грн, - 3 % річних за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» за договором від 12 січня 2010 року № SAMDN25000709087991: 13 972,55 грн - суму вкладу станом на 12 березня 2014 року; 1 395,34 грн - відсотки за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 2 98,97 грн - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 13 652,15 грн - пеня за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 1 082,97 грн - 3 % річних за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 11 947,93 грн - індекс інфляції.

Стягнуто в дохід держави з АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1 263,50 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач неналежним чином свої зобов`язання за договором банківського вкладу не виконав, кошти не повернув.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

31 липня 2017 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Сокуренко Н. В. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у АТ КБ «ПриватБанк» відсутня будь-яка інформація стосовно наявності укладених договорів з кримськими клієнтами та відкритих депозитних рахунків, залишків грошових коштів на них, у зв`язку із втратою майна та документів у 2014 році, коли окупаційна влада Автономної Республіки Крим (Російська Федерація) фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу АТ КБ «ПриватБанк», який був розміщений на території Автономної Республіки Крим.

Доводи інших учасників справи:

25 вересня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заперечення, у якому просить касаційну скаргу представника АТ КБ «ПриватБанк» - Сокуренка Є. С. залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Деснянського районного суду м. Києва.

У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 550/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-29867св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», в особі Голови Правління Дубілета О. В., та ОСОБА_1 було укладено договір № SAMDN47000701014379 (Вклад «Копілка»), відповідно до п. 1 якого сума вкладу становила 800,00 євро, строком на 12 місяців по 03 березня 2009 року включно, відсоткова ставка - 8,0% річних. Банк видав вкладнику електронну ощадну книжку № НОМЕР_1 , яка дозволяє отримати в банкоматах ПриватБанку інформацію о сумі вкладу та процентах до виплати, та для внесення суми було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 (а. с. 7-8, т. 1).

Відповідно до п. 5 Договору № SAMDN47000701014379 у випадку, якщо у строк не пізніше до закінчення строку вкладу Клієнт не заявив Банку про відмову від продовження строку вкладу відповідним чином, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний в п. 1 даного Договору, на відповідних умовах, визначених у п. 5.

При цьому, при продовженні строку вкладу розрахунок процентів за кожен новий строк вкладу відбувається за відсотковою ставкою, діючою у Банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу. Проценти за черговий строк вкладу нараховується на суму вкладу. Наступне продовження відбувається в тому ж самому порядку.

Відповідно до п. 6 Договору сторони мають право дострокового розірвати Договір відповідно до чинного законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дня до дати розірвання договору на відповідних умовах, визначених у п. 6.

03 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», в особі Голови Правління Дубілета О. В. та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору № SAMDN47000701014379, відповідно до умов п. 1 якої, при виконанні Клієнтом умов, вказаних у п. 3 даної Додаткової угоди, Банк збільшує відсоткову ставку на вклад на 0,50% річних на строк вкладу, вказаний у п. 1 Договору на перший строк вкладу та при продовженні не застосовуються.

Крім того, судом також було встановлено, що 12 січня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № SAMDN25000709087991 (Вклад «Стандарт» із щомісячною виплатою), відповідно до пункту 1 якого сума вкладу становила 14 000,00 грн, на строк 12 місяців по 12 січня 2011 року включно. У якості додаткового документу, підтверджуючого внесення коштів на депозит, банк видав клієнту електронну ощадну книжку № НОМЕР_3 , яка дозволяє отримати в банкоматах ПАТ КБ «ПриватБанк» інформацію о сумі вкладу та процентах до виплати, та для внесення суми Банком було відкрито Клієнту особовий рахунок № НОМЕР_4 . Відсоткова ставка по вкладу становить 22,5% річних (а. с. 10-11, т. 1).

Відповідно до п. 2 Договору № SAMDN25000709087991 нарахування відсотків по вкладу починається з першого робочого дня, слідуючого за днем зарахування грошових коштів до Банку, та відбувається за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році за ставкою, вказаною в п. 1 з урахуванням п.п. 6, 7 даного Договору.

Виплата суми нарахованих відсотків обумовлено в п. 3 Договору.

Відповідно до п. 6 Договору № SAMDN25000709087991 у випадку, якщо в строк не пізніше до закінчення строку вкладу Клієнт не заявив Банку про відмову від продовження строку вкладу відповідним чином, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний в п. 1 даного Договору, на відповідних умовах, визначених у п. 6.

При цьому, при продовженні строку вкладу розрахунок процентів за кожен новий строк вкладу відбувається за відсотковою ставкою, діючою у Банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування та строку на день закінчення попереднього строку вкладу. Проценти за черговий строк вкладу нараховується на суму вкладу. Наступне продовження відбувається в тому ж самому порядку.

Відповідно до п. 7 Договору № SAMDN25000709087991 сторони мають право дострокового розірвати Договір у відповідності до діючого законодавства, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання Договору на умовах, визначених у п. 7 Договору.

При цьому, при витребуванні вкладу після закінчення мінімального строку вкладу, но до закінчення строку вкладу, Клієнту повертається сума вкладу та виплачуються проценти, нараховані виходячи з чинної відсоткової ставки за вкладом, множеної на коефіцієнт 0,5.

При цьому банк має право змінити номер вкладного рахунка.

Керуючись положеннями Договорі, якими було встановлено, що у випадку закінчення строку вкладу, якщо клієнт не заявив банку про відмову у продовженні строків вкладу, вклади автоматично продовжуються ще на один строк, вказаний у договорі, вищезазначені вклади було продовжено на визначених сторонами умовах.

Відповідно до довідки від 07 травня 2014 року № 46502825, виданої ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 станом на 07 травня 2014 року має в ПАТ КБ «ПриватБанк» наступні рахунки:

№ НОМЕР_5 , тип рахунка: Стандарт, строк: 366 днів, дата оформлення 12 січня 2010 року, валюта рахунку: гривня, сума коштів на рахунку: 13972,55;

№ НОМЕР_6 , тип рахунка: Накопичувальний, строк: 366 днів, дата оформлення 03 березня 2008 року, валюта рахунку: євро, сума коштів на рахунку: 1377,98;

№ НОМЕР_7 , тип рахунка: Накопичувальний, строк: 366 днів, дата оформлення 12 січня 2010 року, валюта рахунку: гривня, сума коштів на рахунку: 614,33 (а.с. 13 т. 1).

13 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про розірвання Договору № SAMDN25000709087991 від 12 січня 2010 року та перерахування коштів;

13 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про розірвання Договору № SAMDN47000701014379 від 03 березня 2008 року та перерахування коштів;

З аналогічними заявами ОСОБА_1 зверталася до ПАТ КБ «ПриватБанк» 16 серпня 2014 року, 27 серпня 2014 року (а. с. 20-25, т. 1).

Відповідач надіслав відповіді на зазначені заяви від 22 серпня 2014 року, 27 серпня 2014 року, 02 вересня 2014 року, 05 вересня 2014 року, в яких просить позивача зачекати, проте вимоги Клієнта залишив без задоволення (а. с. 26-29, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (частина перша статті 1060 ЦК України).

У пункті 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунка; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції № 492 письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 533/3184/15-ц (провадження № 61-6834св18).

У справі наявні копії договорів № SAMDN47000701014379 від 03 березня 2008 року, № SAMDN25000709087991 від 12 січня 2010 року, оригінали яких було оглянуто судом першої інстанції.

На підтвердження укладення договорів банківських вкладів (депозитів) позивач також надала суду копії квитанції, які були оглянуті в оригіналі у судовому засіданні суду першої інстанції.

Установивши, що письмова форма договору банківського вкладу (депозиту) сторонами додержана, а квитанція підтверджує внесення коштів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність договірних правовідносин, на які поширюються положення статті 1048 ЦК України.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Закінчення строку дії депозитного договору в разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.

При цьому згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Так, згідно Пам`ятки клієнта, з умовами якої погодилася позивач, підписуючи заяви на оформлення вкладів у АТ КБ «ПриватБанк», у разі, якщо після закінчення строку вкладу, клієнт не заявив банку про відмову від продовження вкладу, то вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується не одноразово без заяви клієнта. При продовженні строку вкладу розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку для продовжуючи депозитних вкладів даного найменування і строку на день закінчення попереднього строку вкладу без укладання додаткових угод.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладів за договорами банківських вкладів від 03 березня 2008 року у розмірі 1 377,98 євро та від 12 січня 2010 року у розмірі 13 972,55 грн, а також процентів за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2018 рік у розмірі 51,65 євро та з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 29,48 євро та 3% річних у розмірі 107,82 євро, що в еквіваленті складає 3 103,06 грн, за вказаний період (за договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року), а також процентів за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року у розмірі 1 395,34 грн, проценти за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 298,97 грн, пені за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 13 652,15 грн, 3 % річних за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 1 082,97 грн, та 11 947,93 грн індексу інфляції (за договором банківського вкладу від 12 січня 2010 року).

Разом з тим не можна погодитись з ухвалою апеляційного суду, якою залишено рішення суду першої інстанції без змін, в частині нарахування пені за договорами банківського вкладу від 03 березня 2008 року за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2010 року у розмірі 1 350,78 євро, оскільки судом не враховано, що пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, тому нарахування та стягнення пені має бути здійснене в національній валюті України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19).

Перевірка доводів заявника, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, а також того, що висновок апеляційного суду щодо визначення та стягнення пені в іноземній валюті є помилковим, ухвала апеляційного суду в цій частині в силі статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Ураховуючи те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального права в частині нарахування пені за договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року, ухвала апеляційного суду не відповідає закону, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування в цій частині із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року в частині позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені за договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року в частині вирішення спору ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення суми вкладів за договорами банківських вкладів від 03 березня 2008 року у розмірі 1 377,98 євро та від 12 січня 2010 року у розмірі 13 972,55 грн, а також процентів за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2018 рік у розмірі 51,65 євро та з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 29,48 євро та 3% річних у розмірі 107,82 євро, що в еквіваленті складає 3 103,06 грн, за вказаний період (за договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року), а також процентів за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року у розмірі 1 395,34 грн, проценти за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 298,97 грн, пені за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 13 652,15 грн, 3 % річних за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 1 082,97 грн, та 11 947,93 грн індексу інфляції (за договором банківського вкладу від 12 січня 2010 року) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

В. П. Курило