Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«20» грудня 2010 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у ркладі:
головуючого - судді Олефіренко Н.А.
секретаря - Шевченко В.В.
за участю представника позивача - Бобровницький В.І.
за участю представника відповідача - Залізко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та
моральної шкоди, завданої незаконним звільненням,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з підприємством, працюючи на посаді водія - інкасатора Департаменту перевозу цінностей та інкасації Дніпропетровського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк», перебував у трудових правовідносинах з 21.07.2005 року. 01 липня 2010 року його було звільнено з роботи у зв`язку з втратою довіри відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України. Позивач вважає, що відповідачем спростовані обставини, згідно яких прийнято рішення щодо його звільнення, тому як автомобіль не використовувався у власних цілях, а у зв`язку з наданням невідкладної медичної допомоги сторонній людині. Тому просить суд про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення позивача, доводи представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні обставини.
Отже судом встановлено, що з 21.07.2005 року позивач перебував у трудових правовідносинах з ПАТ КБ «Приватбанк», працюючи на посаді водія - інкасатора Департаменту перевозу цінностей та інкасації Дніпропетровського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк».
01 липня 2010 року позивача було звільнено з роботи на підставі винних дій його, які викликали втрату довіри до нього як працівника, який безпосередньо обслуговує грошові та товарні цінності відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.
Так в судовому засіданні було встановлено, що 31.05.2010 року ОСОБА_2 , який працював водієм-інкасатором в «Павлоградській філії» КБ «Приватбанк» на службовому транспорті, який належить Банку. Згідно розпорядження директора Банку за позивачем був закріплений автомобіль марки «GREAT WA1I SAFE» д.н. НОМЕР_1 . Даний автомобіль ОСОБА_3 СІ повинен був зберігати за місцем свого мешкання, про що свідчить акт обстеження місця стоянки автомобіля від 01.09.2008 року /а.с.39/.
31.05.2010 року ОСОБА_4 1 ОСОБА_5 повинен був працювати в другу зміну, а саме з 14 год.00 хв., але був знятий з маршруту в зв`язку з несправністю транспортного засобу.
Відповідно до адміністративного матеріалу, який наданий до матеріалів справи/а.с.61/, встановлено, що 01.06.2010 року, о 03 год.45 хв. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «GREAT WAII SAFE» д.н. НОМЕР_2 по вулиці Радянській в м. Павлограді з явними признаками алкогольного сп`яніння, на перехресті з, вулиііеф Дзержинського не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1, а саме не надав перевагу в русі автомобілю марки «ДЕУ» д.н. НОМЕР_3 , що рухався головною дорогою, в результаті чого слалося зіткнення, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Згідно постанови про адміністративне правопорушення від 15.09.2010 року вбачається, що ОСОБА_7 свою провину в скоєні адміністративних правопорушень за статтями 124,130 КУпАП і при зазначених обставинах визнав у повному обсязі та підтвердив їх скоєння при зазначених обставина, жодна обставина спростована не була.
Ці обгрунтування судом прийняті до уваги, і у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Отже доводи позивача, що він не вживав спиртних нароїв та знаходився в тверезому стані являються не обґрунтованими, оскільки спростовані матеріалами справи, а саме пояснювальною запискою ст. інкасатора ОСОБА_8 /а.с.40/, а також його поясненнями в судовому засіданні в якості свідка, який пояснив, що 01.06.2010 року знаходячись на робочому місці дізнався від працівників ГСО, які супроводжують інкасаторів на лінії, що на перехресті вулиць Радянської та Дзержинського інкасаторський автомобіль під керуванням ОСОБА_1 потрапив в ДТП. Приблизно о 09.00 год. він зустрівся з ОСОБА_9 від якого був стійкий запах спиртного, він пояснив це тим, що з ранку випив пива.
Такі ж пояснення в судовому засіданні дали свідок ! ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_11 . Крім того, в матеріалах справи на а.с. 47 знаходиться Акт щодо відсутності 01.06.2010 року на робочому місці водія-інкасатора ГРУ ОСОБА_1 , оскільки прибувши на роботу з стійким запахом алкоголю, на маршрут не виїхав та до кінця робочого дня був відсутній.
Насамперед позивачем не доведена обґрунтованість належності конкретного доказу, а саме відповіді з Павлоградської центральної лікарні стосовно того, що ОСОБА_1 01.06.2010 року об 11.50 хв. при зверненні в хірургічне відділення був тверезий, що підтверджує аналіз крові на наявність алкоголю, що у суду викликає сумніви, оскільки не надано копію вказаного аналізу, зокрема дане ствердження суперечить матеріалам справи, а саме: поясненням самого ОСОБА_1 від 01.06.2010 року, оголошені в судовому засіданні !та підтверджені останнім, згідно до яких він того вечора вживав спиртні напої /відмовний матеріал а.с.46/, поясненням свідка ОСОБА_8 /а.с.40/, акт знаходження позивача на робочому місці в стані сп`яніння /а.с.47/, зокрема, дані твердження позивача спростовуються протоколом № 627 від 01.06.2010 року о 04 год.50 хв. щодо медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивно!' речовини та стану сп`яніння відносно позивача, згідно якого ОСОБА_12 мав змазану мову та з ротової порожнини стійкий запах алкоголю при цьому від медичного огляду на встановлення стану сп`яніння відмовився /відм. матеріал а.с.53/, а також адміністративним матеріалом /а.с.61/.
Доводи позивача стосовно того, що автомобіль марки «GREAT WAII SAFE» не використовувався в ним в особистих цілях також не обґрунтовані та спростовуються матеріалами справи, а саме, як вбачається з викіпіровки інформації системи «Глобус», що встановлена в автомобілі, ОСОБА_1 з 13.00хв. до 04.30 хв. ранку 01.06.2010 року використовував вказаний автомобіль в особистих цілях, рухаючись на службовому автомобілі по різним районам м. Павлограда/а.с.54-59 та відм.матер.а.с.11,12/.
Отже, звільнення позивача з підстав втрати довіри (п.2 ст.41 КЗпП) суд визнає обґрунтованим, оскільки працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням і т.п.), вчинив умисно такі дії як використання транспорту в особистих цілях, вживання спиртних напоїв за кермом, що призвело до скоєння ДТП, такі дії дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри. Зокрема, підставою для втрати довіри є використання працівником ввіреного йому для безпосереднього обслуговування майна в особистих цілях.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку встановлений ст.223 КЗпП, суд перевіривши причину пропуску звернення до суду з вказаним позовом, вважає за можливе поновити пропущений строк, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з посади водія-інкасатора 01.07.2010 року, а до суду він звернувся 29.06.2010 року, але його позовна заява була залишена без руху ухвалою Павлоградського міськрайонного суду на виконання вимог статей 119-121 ЦПК України.
Тож, враховуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведений факт вчинення відповідачем порушення законодавства про працю.
Твердження позивача про наявність передбачених законом підстав для поновлення його на посаді водія-інкасатора в суді не доведено, а тому в цій частині позов слід залишити без задоволення, так само не підлягають задоволенню позовні вимогй' стосовно виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.07.2010 року, як похідйі від недоведеної обставини.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. п.2 ст.41, 223 ;КЗпП України, ст.ст.57-61 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 0;від 06.1 1.1992 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами № 4 від 01.04.1994 року, №8 від 26.10.1995 року, №15 від 25.05.1998 року), суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, завданої незаконним звільненням — відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні підчас оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Н.А. Олефіренко