ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.07.06 р.                                                                               Справа № 17/171                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Давидовській Т. В.;

за участю представники сторін:

                           від позивача – Тереховська Н. Є. - довіреність;

                           від відповідача –  Філатов В. А. - довіреність;

                           від третьої особи – Оніщенко О.О. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Стаханівський завод феросплавів” м. Стаханов       

до Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь” – металургійний завод” м. Донецьк,

про  стягнення збитків в сумі 612,70грн., -

В С Т А Н О В И В :

           До господарського суду звернувся позивач - Відкрите акціонерне товариство „Стаханівський завод феросплавів” м. Стаханов (далі – Одержувач), до Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк (далі – Залізниця) про стягнення вартості недостачі коксового дріб’язку  в сумі 612,70грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2005р. у позові Одержувача відмолено у повному обсязі з підставі пропущення строків позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2005р. вищевказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2006р. рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.08.2005р. скасовано та справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 26.01.2006р. справа була прийнята до провадження.

           В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на залізничну накладу №50592143; акт загальної форми 01496 від 17.07.2004р.; комерційний акт № БИ 5661108/29 від 18.07.2004р.; акт № 524 від 18.07.2004р., виявлення недостачі 1670кг; Правила перевезень вантажів, Статут залізниць України (далі – Статут), положення ст. 258, 925 Цивільного кодексу України.

Відповідач  у судовому засіданні та відзиві позов не визнав, посилаючись при  цьому на ст. 31 Статуту та п.4-7 Правил перевезення вантажів у вагонах відритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, згідно положень яких комерційна придатність вагонів повинні перевірятись вантажовідправником та заходи по ущільненню кузовів вагону і збереженню вантажу ним також не здійснені.

Позивач заперечував проти доводів відповідача з огляду на їх безпідставність.

Відповідно до ст. 27  Господарського процесуального кодексу України, суд за власної ініціативи залучив до участі у розгляді справ третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь” – металургійний завод”                     м. Донецьк, вантажовідправник згідно залізничної накладної №50592143.

Третя особа надала у судовому засіданні пояснення, що відповідно до ст.110 Статуту відповідальність за схоронність вантажу від часу його прийняття від відправника і до моменту видачі вантажу одержувачу несе Залізниця.

У судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про застосування судом при вирішення спору по суті строків позовної давності, що передбачені ст. 136 Статуту залізниць України.

Заява прийнята судом.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи був продовжений.    

          Розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що, відповідно до залізничної накладної №50592143 до станції Стаханов Донецької залізниці надійшов коксовий дріб’язок у кількості 52350кг. зі станції Донецьк Донецької залізниці. Відправником згідно накладної є ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод”, одержувачем -  Відкрите акціонерне товариство „Стаханівський завод феросплавів”  ( позивач по справі ).

На станції Дебальцеве Донецької залізниці по прибуттю поїзда було виявлено, що “у вагоні навантаження нижче бортів 100мм, не розрівняне під 5, 6 люком заглиблення 1500х700х1000мм, течі немає, вагон слідує за призначенням”, про що був складений акт загальної форми № 01496 від 17.07.2004р. (а.с. 22).

З комерційного акту  № БИ 566108/29 від 18.07.2004р. вбачається, що по прибуттю вантажу за призначенням складено акт № 524 від 18.07.2004р., станцією Стаханов на предмет „нещільного прилягання четвертого люка, теч люка, заглиблення 1,5 м –1м”.

На станції призначення Стаханов Донецької залізниці була здійснена комісійна видача вантажу із полувагону № 66207861, який, як зазначено в комерційному акті № БИ 5661108/29 від 18.07.2004р., прибув на станцію призначення у несправному стані; встановлена недостача коксового дріб’язку проти даних, зазначених у залізничній накладній № 50542143 у вагоні № 66207801 у кількості 1670кг.; в комерційному акті вказано про рівномірність навантаження у вагоні нижче бортів на 15см, зафіксована наявність заглиблень над четвертим люком 1,5м. –1,5м. –1м. Через нещільне  прилягання люка до торцевої двері, а також наявність поглиблення над третім люком 1м. –1м. –1м. через нещільне прилягання замка дверей.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці забезпечують схоронність вантажів у шляху сполучення та на залізничних станціях. Частиною 2 ст.23 вищевказаного закону передбачена відповідальність  залізниць за несхоронінсть (втрату, недостачу, псування, пошкодження) прийнятого ними до перевезення вантажу у розмірі фактично завданої шкоди, якщо останні не доведуть, що втрата, недостача, псування, пошкодження відбулось не з вини залізниці.

Згідно статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від неї причин.

Статтею 110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Суд вважає, що докази, наявні у матеріалах справ підтверджують вину залізниці у несхоронності прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Ст. 9 Цивільного кодексу України, встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським кодексом України.

Порядок вирішення спорів щодо перевезень визначено у статті 315 Господарського кодексу України, якою встановлені спеціальні норми регулювання  співвідношень.

Згідно з частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Видача вантажу залізницею згідно даних комерційного акту здійснена 18.07.2004р.

Позов заявлено 17.05.2005р., тобто поза межами строку для пред’явлення позову, визначеного статтею 136 Статуту залізниць України та частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем є підставою для  відмови у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

          На підставі статей 9, 267, 257, 258 Цивільного кодексу України, статей 4, 233, 315 Господарського кодексу України, статей 12, 23 Закону України “Про залізничний транспорт”статей 110, 134, 136 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р., керуючись статтями 1, 4, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И  В  :

           Відмовити у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Стаханівський завод феросплавів” м. Стаханов до Державного підприємства „Донецька залізниця” м. Донецьк про стягнення вартості недостачі коксового дріб’язку  в сумі 612,70грн.

Суддя                                                                         Приходько І.В.                               

Вик. пом. с: Давидовська Т.В.

тел.: 305-75-46

          Надруковано 4 прим.