УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 листопада 2019 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва - Дзюбін В.В.,

адвоката - Глівінського А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката Глівінського Анатолія Івановича на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України,

у с т а н о в и в:

Цією постановою судді місцевого суду:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Також на підставі ст. 40-1 КпАП України постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.

Постановою судді місцевого суду Бондаренко Віталій Федорович притягнений до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.

27.07.2019 року о 22:10 годині в м. Новоград-Волинський по вул. Л. Українки, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки "Рено", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КпАП України.

У поданій апеляційній скарзі адвокат Глівінський А.І., діючи на захист прав та законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Голосіївського районного м. Києва від 24 жовтня 2019 р. скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог адвокат Глівінський А.І. зважає на те, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова судді місцевого суду не відповідають вимогам законодавства, матеріалам і обставинам справи, а також є необґрунтованою та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, не підтверджена належними та допустимими доказами, а наявні в адміністративній справі процесуальні документи явно сфальсифіковані або взагалі відсутні. Також апелянт звертає увагу на те, що суддя місцевого суду в постанові перебрав на себе питання правової кваліфікації зазначеного в протоколі порушення ПДР України та даного адміністративного правопорушення.

Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводи адвоката Глівінського А.І., викладені в апеляційній скарзі, який в поясненнях підтримали апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, оцінивши та перевіривши матеріали справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.

За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 256, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

До того ж, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 256 КпАП України за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема, необхідно зазначати нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.

Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (п. 2. 9 "а" ПДР України).

При цьому, за змістом вимог п. 2.9 "а" ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакцій та увагу.

До того ж, письмового направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння чи копії такого направлення, порядок якого передбачений п. п. 8-12 розділу ІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 р. №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року №1413/27858, матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Особи, які керують, зокрема, транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, наркотичного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан наркотичного сп`яніння.

Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу та відсторонення водія ОСОБА_1 від керування автомобілем марки "Рено", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 079580 від 27.07.2019 р., так і матеріали адміністративної справи - не містять.

Натомість, після так званого медичного огляду на стан сп`яніння та складення зазначеного протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КпАП України (п. 2.5 ПДР України), водій ОСОБА_1 продовжив керувати транспортним засобом.

Стосовно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного КНП "Новоград-Волинського ТМО" 27.07.2019 року №23, за змістом якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння /а. с. 4/, - суд апеляційної інстанції вважає недопустимим доказом, виходячи з наступного.

За змістом п. п. 3, 4, 15, 22 розділу ІІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9.11.2015 р. №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року №1413/27858, огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. За результатами огляду на стан сп`яніння встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Як убачається зі змісту зазначеного висновку /а. с. 4/, медичний огляд з метою виявлення у ОСОБА_1 стану алкогольного сп`яніння проводився в травмпункті лікарем ОСОБА_2 , яким не встановлена ступінь стану такого сп`яніння, спосіб проведених ним лабораторних досліджень та кількість (відсотків) проміле, наявних в крові або сечі обстежуваної особи.

До цього ж, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 256 КпАП України, при складенні протоколу серії ОБ № 079580 від 27.07.2019 р. /а. с. 3/ співробітник поліції не зазначив відповідний підпункт пункту 2.9 ПДР України, який було порушено ОСОБА_1 , а таких п. 2.9 ПДР України містить від "а" до "е", та не вказав частину статті 130 КпАП України, яку наявно вписано в даний протокол після його складення іншим кольором та іншою невстановленою особою.

Крім того, суддя місцевого суду в постанові, перебравши на себе не свої повноваження, послався на підпункт "а" пункту 2.9 ПДР України та вказав частину 1 статті 130 КпАП України, що є неприпустимим.

За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Глівінського Анатолія Івановича - задовольнити.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України - скасувати.

Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н