ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 702/1033/17 Суддя (судді) першої інстанції: Мазай Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Бараненка І.І., суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В., секретаря - Григорук В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області про визнання дій незаконними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Монастирищенського районного суду Черкаської області з позовом, у якому, посилаючись на порушення положень КУпАП, інших норм права, просив визнати неправомірними дії інспектора Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області (Далі - Відповідач), скасувати постанову серії БР № 812452 від 08.11.2017, а справу про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи доказами, повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 08.11.2017 об 11 год. 20 хв. на автодорозі між селом Розтоки та Лопушно Кременецького району Тернопільської області Позивач рухався на автомобілі ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив вимоги пункту 9.8 ПДР України. За вказане правопорушення водія притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на те, що адміністративна відповідальність за порушення вимог пункту 9.8 ПДР України передбачена частиною другою статті 122 КУпАП, а не частиною другою статті 122-2 КУпАП, як це зазначено у постанові інспектора. Крім цього, суд зазначив, що Відповідачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували порушення Позивачем пункту 9.8 ПДР України, оскільки не доведено, що ділянка дороги, де зупинено Позивача не підпадає під визначення населеного пункту. В обгрунтування своїх доводів суд першої інстанції також послався на пункт 1.10 ПДР України та недоведеність дії дорожніх знаків 5.45, 5.46 - відповідно «Початок населеного пункту», «Кінець населеного пункту» Додатку 1 до ПДР на місці зупинки автомобіля інспектором.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9.8 ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

За змістом частини другою статті 122-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі невиконання водіями правил зупинки транспортного засобу.

Водночас адміністративна відповідальність за порушення пункту 9.8 ПДР України передбачена частиною другою статті 122 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами.

Посилання Відповідача на той факт, що зазначення в оскаржуваній постанові частини другої статті 122-2 КУпАП є технічною помилкою, не може бути підставою для визнання постанови правомірною.

Також Відповідач не надав суду належних доказів про те, що транспортний засіб Позивача було зупинено за межами населеного пункту та в зоні дії дорожнього знаку 5.46 «Кінець населеного пункту» Додатку 1 до ПДР.

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, суть адміністративного правопорушення, опис його обставин не відповідають зазначеному у постанові нормативному акту, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, що є порушенням частин другої, третьої статті 238 КУпАП.

Окрім цього, відповідно до постанови серія БР № 812452 сплата штрафу передбачалася за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122-2 КУпАП, що не відповідає зазначеному в постанові нормативному акту, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.

За наведених обставин, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122-2 КУпАП.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що правомірність оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, Відповідачем не надано доказів вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122-2 КУпАП, а тому суд першої інстанції обгрунтовано визнав дії Відповідача неправомірними, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України.

За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись частиною четвертою статті 229, статтями 272, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскаржена бути не може.

Головуючий суддя І.І.Бараненко

суддя К.А.Бабенко

суддя І.В.Федотов