Справа № 11- 145/10                                    Головуючий у 1 інстанції Сарапін Г.С.

ч.2 ст. 121КК України                                 Доповідач Хлапук Л.І.                                            

                                                   У  Х  В А  Л  А

                                          і м е н е м  У к р  а ї н  и

м. Луцьк                                                           26 березня 2010 року

Колегія суддів судової палат апеляційного суду Волинської області в скла     головуючого - судді Хлапук Л.І.,

          суддів Пазюка О.С., Силки Г.І.,

          з участю прокурора  Смолюка Б.С.,        

    захисника ОСОБА_1,

          засудженого  ОСОБА_2,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями заступника Володимир-Волинського міжрайонного прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вирок Володимир-Волинського міського суду 28 січня  2010 року, яким  

    ОСОБА_3   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель с. Березовичі Володимир-Волинського району Волинської області,  громадянин України, українець, з середньою професійно-технічною освітою, неодружений, непрацюючий, раніше  несудимий, -  

 засуджений за ч. 2 ст. 296  КК України до  4 років обмеження волі, за ч.2 ст. 121 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років обмеження волі.

    На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 5 років обмеження волі,

    ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець і житель с. Березовичі Володимир-Волинського району Волинської області,  громадянин України, українець, з середньою професійно-технічною освітою, неодружений, будівельник приватного підприємства "Кратон", раніше  несудимий, -  

засуджений за ч. 2 ст. 296  КК України до  3років обмеження волі, за ч.2 ст. 121 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років обмеження волі.

    На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 5 років обмеження волі.

    Запобіжний захід ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено попередній -  підписку про невиїзд.

     Заявлений Володимир-Волинським міжрайонним прокурором в інтересах Володимир-Волинської центральної районної лікарні до засуджених цивільний позов про стягнення 1741 грн.39 коп. залишено без розгляду.

     По справі винесено 2 окремі постанови: в адресу Володимир-Волинського міжрайонного прокурора про вирішення питання щодо порушення кримінальної справи проти свідка ОСОБА_4 за відмову від дачі показань та дачу завідомо неправдивих показань, і в адресу  виконавчого комітету Березовичівської сільської ради щодо усунення причин та умов, які сприяли злочину.

    ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними та засуджені  за те, що біля 3 год.  8 липня  2009 року поблизу бару "Млин" в с. Березовичі Володимир-Волинського району, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю,  групою осіб, з хуліганських спонукань, побили руками і ногами   ОСОБА_5, умисне заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді лівобічного пневмотораксу, та легкі тілесні ушкодження у вигляді множинних саден і забоїв обличчя, тулубу, закритої черепно-мозкової травми,  струсу головного мозку, післятравматичного хоріоретиніту лівого ока.    

    В своїх   апеляціях засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_2   не заперечуючи вчинення ними хуліганства, вказують  на не встановлення судом ролі кожного з них в заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, не врахування показань потерпілого про участь у бійці  ОСОБА_6, після удару котрого в груди потерпілого останній втратив свідомість. Вважають, що суд безпідставно, як обтяжуючу покарання обставину врахував їх  знаходження в момент злочину в стані алкогольного сп’яніння, оскільки такий стан не був причиною конфлікту між ними та ОСОБА_5 Не взяв до уваги їх молодий вік,  позитивну характеристику, добровільне відшкодування  шкоди, прохання потерпілого суворо  їх не карати.       Тому просять вирок змінити, звільнивши їх від покарання з випробуванням.

    Заступник Володимир-Волинського міжрайонного прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, в своїй апеляції посилається на  відсутність у мотивувальній частині вироку даних про характер умислу засуджених при заподіянні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень  та призначення неповнолітньому  ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі, яке не передбачено законом. Тому просить вирок скасувати, а справу – повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

    Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляцій, засудженого   ОСОБА_2, та його захисника ОСОБА_1, які    підтримали свої апеляції. міркування прокурора про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд з-за неправильного призначення ОСОБА_2 карання,    дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення.

    Відповідно до ст.323 КПК України вирок повинен бути законним і обґрунтованим на доказах, розглянутих в судовому засіданні і оцінені ним за своїм внутрішнім переконанням, що формується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи.

    Всупереч даним вимогам закону суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_3 і ОСОБА_2 винними в умисному нанесенні групою осіб тяжких тілесних ушкоджень  ОСОБА_5 в процесі хуліганства, не встановив та не навів у вироку переконливих доказів вчинення засудженими цих дій.

    Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5 завдано ряд різної тяжкості тілесних ушкоджень: легкі тілесні у виді множинних саден і синців обличчя, тулубу, легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, післятравматичного хоріоретиніту ока та тяжкі тілесні ушкодження у виді лівобічного пневмотораксу.

        Потерпілий  заявляв, що йому  спочатку  наносили побої по голові ОСОБА_3 і ОСОБА_2, а пізніше – до них приєднались ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 Повалили його на землю та стали наносити побої в різні частини тіла.

    Суд не перевірив та не дав оцінки показанням  ОСОБА_5 про те, що особливу біль, від якої втратив свідомість, він відчув саме після удару,  нанесеного   ОСОБА_6 ногою в ліву частину його грудної клітки.

    Не дано оцінки і висновку судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я та не з’ясоване де і при яких обставинах той їх отримав.

    Не спростовано в ході судового розгляду твердження засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про нанесення ними ударів лише в обличчя потерпілого. Їх показання викладені у вироку, різняться від тих, які містяться в протоколі судового засідання.

    Судом так і не з’ясовано, ким саме: засудженими, чи іншими особами заподіяно ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження у вигляді лівобічного пневмотораксу. А показання з цього приводу потерпілого, засуджених та свідків є суперечливими.

    Вищевказана неповнота судового слідства істотно вплинула на законність і обґрунтованість винесеного щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вироку.

    Крім того, суд призначив ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі в порушення вимог ч.3 ст. 61, 98 КК України, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх"   Не   взяв до уваги того, що даний засуджений вчинив злочин у  неповнолітньому віці, а обмеження волі не застосовується до таких осіб,  незалежно від того , чи досягли вони повноліття на час розгляду справи судом.

    Враховуючи допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права при розгляді справи та винесенні вироку щодо вищевказаних засуджених, колегія суддів вважає, що вирок підлягає до скасування, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

    В його ході необхідно шляхом ретельного допиту потерпілого, підсудних, свідків вияснити обставини побиття ОСОБА_5, ким саме і якої тяжкості  тілесні ушкодження нанесено даному потерпілому  і, в залежності від встановленого, кваліфікувати дії   ОСОБА_3 та ОСОБА_2

    Призначити їм покарання з врахуванням вимог ст.61, 66, 98 КК України та того, що даний вирок скасовується апеляційною інстанцією за апеляціями вищевказаних засуджених та прокурора, який не  ставить питання про погіршення становища засуджених.

    Разом з тим, не заслуговує на увагу посилання прокурора в своїй апеляції на не розкриття вироком форми вини засуджених стосовно вчинених ними дій та їх наслідків.

    Як вбачається з мотивувальної частини винесеного щодо    ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вироку, їм вмінено судом умисне нанесення  ОСОБА_5 різної тяжкості, в тім числі і тяжких, тілесних ушкоджень. Саме так і пред’являлось  обвинувачення  органами досудового слідства.

    В зв’язку із скасуванням вищевказаного вироку,   скасуванню підлягають і винесене разом з ним окремі постанови суду.  

     Враховуючи вищенаведене,     керуючись ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати,-

                                                     у х в а л и л а :

      Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок,  засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Вирок Володимир-Волинського міського суду від 28 січня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.

          Головуючий:                       /підпис/                 Хлапук Л.І.

          Судді:                    /підписи/                                       Пазюк О.С.

                                              Силка Г.І.

                          Згідно з оригіналом:

    Суддя апеляційного суду

    Волинської області                                                                   Хлапук Л.І.