Справа №10-106/10                                                Головуючий у І інстанції Сівчук А.Є.

Категорія: запобіжний захід                                     Доповідач Фідря О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                         30 березня 2010 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області у складі:    

головуючого –         Фідрі О.М.,

суддів –             Оксентюка В.Н., Пазюка О.С.,

з участю прокурора –     Романішина П.С.,

обвинуваченого –         ОСОБА_1,

захисника –           ОСОБА_2,

розглянувши у місті Луцьку апеляцію прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, на постанову Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, студента Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету (заочна форма навчання), непрацюючого, несудимого, –

В С Т А Н О В И Л А :

    Постановою суду відмовлено у задоволенні подання слідчого слідчого відділу УСБУ у Волинській області про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1., який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 та ч. 2 ст. 201 КК України, та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

В апеляції прокурор ставить питання про скасування постанови суду та направлення подання на новий судовий розгляд. Посилається на те, що обвинувачений неодноразово ухилявся від явки до слідчого, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може впливати на свідків у справі, вину у вчиненому злочині не визнав. Вважає, що ОСОБА_1, перебуваючи на волі, ухиляється від слідства й суду, перешкоджає встановленню істини у справі  і виконанню процесуальних рішень.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію з викладених у ній мотивів, пояснення обвинуваченого, який заперечив доводи апеляції та зобов’язався  не порушувати покладених на нього підпискою про невиїзд обов’язків, захисника обвинуваченого, який заперечив доводи апеляції, пояснення слідчого, перевіривши доводи апеляції за матеріалами справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину у неповнолітньому віці.

Відповідно до вимог ст. 434 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності підстав і в порядку, передбаченому КПК України.

Хоча ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері господарської діяльності, проте має постійне місце проживання, проживає разом з батьками, навчається в інституті, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Достатні дані про те, що обвинувачуваний ОСОБА_1 буде ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, продовжувати злочинну діяльність, у тому числі впливати на свідків, у матеріалах справи відсутні.

В матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 з часу порушення щодо нього даної кримінальної справи, тобто з 17 березня 2010 року, ухилявся від слідства чи перешкоджав встановленню істини у справі.

Колегія суддів не бере до уваги посилання слідчого та прокурора на те, що  ОСОБА_1 ухилявся від явки до слідчого у січня – лютому 2010 року, оскільки факти, на які вони вказують, мали місце у той час, коли ОСОБА_1 не набув статусу ні підозрюваного, ні обвинуваченого у справі.

Будь-які інші обставини, які б обґрунтовували винятковість випадку застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, в поданні слідчого та в апеляції прокурора не наведені.

Тяжкість злочину, що ставиться у провину ОСОБА_1, а також невизнання ним вини, не є безумовними або достатніми підставами для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано вимог ст. ст. 148 – 150, 155, 434 КПК України і підстав для задоволення апеляції прокурора не знаходить, а тому, керуючись  ст.ст. 362, 382 КПК України, –

У Х В А Л И Л А :

Постанову Луцького міськрайонного суду від 25 березня 2010 року щодо ОСОБА_1  залишити без зміни, апеляцію прокурора – без задоволення.

Головуючий                         /підписи/             О.М.Фідря

Судді                                             В.Н. Оксентюк

                                            О.С. Пазюк

Згідно з оригіналом        

Перший заступник голови

апеляційного суду Волинської області                         О.М.Фідря