Справа № 2-595/07 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2007 року                                                                                                м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова, у складі:

головуючого судді Подус Г.С.;

при секретарі судового засідання Лисенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду (м. Харків, пр. Перемоги, 52-в), цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6про визнання дій відповідачів по несанкціонованому встановленню гаражів - незаконними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати незаконними дії відповідачів по встановленню гаражів, зобов'язати вивезти гаражі і привести дитячий майданчик за адресою АДРЕСА_1у належний санітарний стан.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачами було встановлено стаціонарні бетонні гаражі на прибудинковій території по АДРЕСА_1 без належного дозволу і в порушення вимог закону. Позивач зазначає, що гаражі встановлені на дитячому майданчику, що порушує санітарні норми і спричиняє шкоди довкіллю.

В судовому засіданні позивач вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3. позов не визнала, пояснила, що вона не має відношення до самовільного встановлення гаражів і її гаражу на зазначеній земельній ділянці немає. Надала письмові пояснення з приводу заявленого позову, які судом залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав і пояснив, що встановленням гаражів не затрачуються інтереси позивача.

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав і пояснив, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2006р., яке набрало законної сили за ним визнано право власності на об'єкт самочинного будівництва: гараж площею 20,8 кв.м., розташований у АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, просив справу слухати в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, по день час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, справу розглянуто за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.ч. 3,4 вказаної статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч. 7 зазначеної статті у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка   здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, законом встановлені спеціальні суб'єкти звернення до суду із позовами про знесення об'єктів самочинного будівництва - власник (користувач) земельної ділянки та спеціально уповноважені державні органи і органи місцевого самоврядування в галузі містобудування, архітектури та використання земель.

Земельна ділянка, на якій знаходяться самовільно побудовані гаражі є власністю територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, про що свідчить лист голови Дзержинської районної ради м. Харкова від 10.02.07р.

Вирішення питання про збереження або знесення самочинних будівель і повернення земельної ділянки під ними відноситься до компетенції Харківської міської ради, згідно ст. 12 ЗК України, або до компетенції суду у разі звернення органу місцевого самоврядування або осіб, які здійснили самочинне будівництво із відповідною позовною заявою згідно ст. 312 ЗК України, ст. 376 ЦК України.

Щодо визначення питання щодо законності або незаконності дій по встановленню гаражів на самовільно зайнятій земельній ділянці, то такі дії містять ознаки правопорушень, передбачених ст. ст. 53-1,97 КУпАПП, і згідно до ст.ст. 238-1,244-6 КУпАПП дане питання вирішується відповідно міськими органами земельних ресурсів та органами інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Харкові при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження порушення його прав і охоронюваних законом інтересів самочинним будівництвом; з його пояснень не вбачається в чому полягає таке порушення. Один тільки факт проживання позивача у будинку неподалік якого було здійснено самовільне будівництво не є підставою для задоволення позову, при цьому суд враховує, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Відповідно до ч.І ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.І ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах

заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін   та   інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки не підтверджується доказами факт порушення самовільним будівництвом на земельних ділянках, що належать територіальній громаді м. Харкова, за адресами АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, прав і охоронюваних законом інтересів позивача ОСОБА_1, в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 60, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 222, 223, 294, 296 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1про визнання дій відповідачів по несанкціонованому встановленню гаражів   незаконними - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у вищезазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні 19 лютого 2007 р. проголошено вступну і резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлений 23 лютого 2007 року.