Справа №2-619/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Подус Г.С.,

при секретарі Лисенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення при Харківській облдержадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення при Зміївській райдержадміністрації про відновлення прав на пільги за фактичним місцем проживання та матеріальне відшкодування ,-

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом , в якому просить відновити втрачені права на пільги за фактичним місцем проживанням в АДРЕСА_1 та відшкодувати від відповідачів на його користь 2000 грн. моральних збитків та 1000 грн. матеріальних збитків.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, пояснивши суду, що він має власну квартиру у АДРЕСА_2 де і прописаний . Крім того, як вказує позивач, він має житло у АДРЕСА_1, де він іноді і проживає. Як учасник Великої Вітчизняної війни ОСОБА_1 має право на пільги з комунальних послуг, природний газ та електроенергію. З 1995 року позивач отримував такі пільги у м. Харкові, але пільги на газ позивач вирішив перенести до Зміївського району. У 2003 році Управління праці та соціального захисту населення при Зміївській райдержадміністрації позбавила позивача пільг. Взяти на облік Управління праці та соціального захисту населення при Зміївській райдержадміністрації ОСОБА_1 відмовилося взяти на облік позивача, мотивуючи відмову тим, що у разі зміни зареєстрованого місця проживання поза межами адміністративно-територіальної одиниці пільговик знімається з обліку в уповноваженому органі за попереднім зареєстрованим місцем проживання та стає на облік за новим зареєстрованим місцем проживання. ОСОБА_1 зареєструвався в ВГІРФО Зміївського РВ УМВС України в Харківській області, взявши відповідну довідку про реєстрацію, в якій вказано, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, після надання вищевказаної довідки до Управління праці та соціального захисту населення при Зміївській райдержадміністрації позивачу також було відмовлено в задоволенні взяття його на облік, в зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 вважає свій позов законним та обґрунтованим та просив його задовольнити.

Відповідач Головне управління праці та соціального захисту населення при Харківської обласної державної адміністрації в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що Головне управління праці та соціального захисту населення при Харківської обласної державної адміністрації діє на підставі Положення про головне управління праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації від 08 серпня 2005 року № 386. Згідно з положенням надання пільгових житлово-комунальних послуг не належить до компетенції головного управління, ці питання знаходяться в компетенції підприємств та організацій, що надають житлово-комунальні послуги, а рай(міські) управління праці та соціального захисту населення, як головні розпорядники коштів, здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги. Відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, рай(міськ)управління праці та соціального захисту населення здійснюють облік пільговиків за даними місця проживання та стає на облік за новим зареєстрованим місцем проживання. Однак, як вказує представник Головного управління праці та соціального захисту населення при Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 не вніс відомостей до паспортного документу про місце проживання в м. Зміїві, тому на думку представника Головного управління праці та соціального захисту населення при Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 повинен звернутися попер всього до спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації осіб за місцем проживання.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що згідно довідки Тимченківського сільського голови № НОМЕР_1 ОСОБА_1 дійсно проживає в АДРЕСА_1, але без реєстрації. З копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області ЗО червня 1997 року слідує, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2, а місце перебування позивача за адресоюАДРЕСА_1в паспорті не зареєстровано. Крім того, Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації посилаючись на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 24.05.2006 року, вважали, що надання пільг на житлово-комунальні послуги за місцем проживання можливе лише з умови, що ОСОБА_1 буде знятий з обліку як отримувач пільг на житлово-комунальні послуги за зареєстрованим місцем проживання.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допросивши свідків, дослідивши письмові докази, вважає що заявлені позивачем вимоги законні та обґрунтовані, тому підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно ст.3 Закону України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України" від 15.01.2004 року, місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менш шести місяців на рік, місце проживання - адміністративна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шести місяців на рік, реєстрація - внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи. Довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місце перебування.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання ( а.с.16), ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно талону реєстрації місця перебування особи, ОСОБА_1   зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 17). Відповідно до довідки НОМЕР_3, виданої 06.04.2006 року Виконавчим комітетом сільської  ради   Тимченківського   району   Харківської  області,   ОСОБА_1   дійсно проживає з тимчасовою реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником війни. Відповідно до ст. 9 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року для даної категорії осіб визначені пільги, в тому числі і 50% знижка плати за користування житлом в межах норм, передбачених законодавством, та 50 % знижка плати за користування комунальними послугами ( газом, електроенергією та іншими).

Відповідно листу Міністерства праці та соціальної політики України від 24.05.2006 року, з метою запобігання нецільовому використанню бюджетних коштів соціального спрямування і недопущення одночасного покриття витрат за надані послуги за місцем фактичного проживання як виняток можливе за умови здійснення контролю за недопущенням відшкодування витрат за послуги за зареєстрованим місцем проживання.

Таким чином, надання пільг на житлово-комунальні послуги за місцем проживання можливе лише з умови, що ОСОБА_1 був знятий з обліку як отримувач пільг на житлово-комунальні послуги за зареєстрованим місцем проживання.

Як вбачається з дослідженої в судовому засіданні, відповіді заступника директора Департаменту - начальника управління праці та соціального захисту населення Харківської міської ради остання пільга на оплату послуг була знята 03.10.2006 року згідно заяви ОСОБА_1, таким чином суд вважає законним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно відновлення втрачання права на пільги за фактичним місцем проживання в АДРЕСА_1з 03.10.2006 року.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За таких обставин, оскільки позивачем не було підтверджено доказами факт заподіяння матеріальної шкоди в сумі 1000 грн., в цієї частині задоволення позову слід відмовити.

Відповідно до пояснень позивача ОСОБА_1 в результаті неправомірної поведінки відповідачів, йому було завдано значної моральної шкоди, що виразилася в його глибоких стражданнях та хвилюваннях, у зв'язку з чим стан її здоров'я набагато погіршився. Завдану їй моральну шкоду позивач оцінює в 2000 грн.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

·  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

·  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд керувався положеннями ст. 1167 ЦК України та постановою № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „ Про судову практику по справам про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" і вважає, що позивачу завдана моральна шкода, розмір якої визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В зв'язку з тим, що ОСОБА_1 дійсно були спричинені нервові і моральні переживання неправомірними діями відповідачів суд вважає достатнім для компенсації

моральної шкоди стягнути з відповідачів 1000 грн., виходячи з принципів розумності та справедливості.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню і судові витрати в сумі 16 грн. які сплачені позивачем при зверненні до суду. Керуючись ст.ст. 60, 61, 88 , 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації відновити втрачені права на пільги за фактичним місцем проживання в АДРЕСА_1з 03.10.2006 року.

Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення при Харківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1компенсацію моральної шкоди в сумі 1000 грн., судові витрати в сумі 16 грн., а всього стягнути 1016 / одна тисяча шістнадцять/ грн.

В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення; апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у вищезазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.