АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-495, 2009 р Головуючий у 1-й інстанції

Решетов В.В.
Категорія 27 Доповідач - Лісова Г.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2009 року березня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів: Семиженка Г.В.

Приходько Л.А. при секретарі Устименко Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 4 грудня 2008 року за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановила:

31.01.2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що передав ОСОБА_2 за кредитним договором від 25.04.2006 року грошові кошти у розмірі 63640,51 грн. на придбання автомобіля на строк до 26.04.2013 року зі сплатою процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, які останній зобов»язувався повертати щомісячними платежами в розмірі 974,11 грн.

На забезпечення виконання кредитного договору був укладений договір поруки з ОСОБА_3

Оскільки позичальник не виконував зобов»язання належним чином і у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору не вносив щомісячні платежі, ЗАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути в його користь солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34618,39 грн. станом на 10.10.2008 року та судові витрати по справі.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 4 грудня 2008 року стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» 34269,13 грн. позики, 258,28 грн. процентів, 90,98 грн. комісії, 430,14 грн. судових витрат, а всього 35048,53 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник відповідача ОСОБА_1 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне.

Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, вважає, що її слід відхилити як безпідставну.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору укладеного 25.04.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав кредит ОСОБА_2 на покупку автомобіля у розмірі 63640,51 грн. та на умовах, встановлених договором, який позичальник зобов»язувався повертати частинами в сумі 974,11 грн. щомісячно в період з 22 по 29 число кожного місяця. Як на неналежне виконання умов договору з яким погодився суд першої інстанції позивач посилався на те, що ОСОБА_2 порушувалися строки повернення грошових коштів, а також кошти вносилися не в повній сумі визначеній договором, зокрема станом на 30.05.2006 року за позичальником рахувалася по сплаті кредиту та відсотків за користування ним у розмірі 300 грн., станом на 15.06.2006 року у розмірі 200 грн., яка була погашена 19.12.2006 року.станом на 20.03.2007 року мала місце заборгованість у розмірі 664,22 грн., яка була погашена 27.04.2007 року; заборгованість, яка існувала станом на .05.2007 року в розмірі 1000 грн. була сплачена ОСОБА_2

26.09.2007 року та в період з 7.07.2008 року відповідач також періодично прострочував повернення частини позики.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Проте на думку колегії обставини, на які посилається позивач, не можуть бути підставою для дострокового повернення позичальником суми позики, що залишилася, враховуючи той факт, що як на час постановления рішення так і перегляду справи судом апеляційної інстанції відповідач не мав заборгованості по поверненню позики. Крім того, за порушення зобов»язання по погашенню кредиту п.3.2 Договору передбачено підвищену ставку відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 3,18% на місяць, замість 1,25%, яка нараховувалася від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом, а також п.4.1 Договору відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки за порушення позичальником зобов»язання щодо сплати відсотків за користування кредитом, винагороди і комісії встановлених договором.

Враховуючи зазначене та виходячи із загальних засад цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів приходить до висновку про передчасність заявлених вимог, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307,309 ЦПК України, ст.ст.3,1050,1054 ЦК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 4 грудня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.